Біоло́гія океа́ну (морська біологія, біологічна океанологія, біологічна океанографія) — наука, розділ біології і океанології, що вивчає життя морських організмів (біоти) і їх екологічні взаємодії. Біологія океану — частина гідробіології. Біологією океану також називають саму сукупність живих організмів, що мешкають в Світовому океані або пов'язаних з океаном.

Життя знаходиться в океані від поверхні до найбільших глибин. По типах місцепроживань розрізняють пелагічні організми, що населяють товщу води (планктон і нектон), і організми, що населяють дно океану (бентос). У океані мешкають представники майже всіх класів тварин, а багато класів відомо тільки в океані..::::::::::::::::читати далі

Альбатро́си або Альбатро́сові (Diomedeidae) — родина морських птахів ряду буревісникоподібних (Procellariiformes), широко поширених у Південному океані (води навколо Антарктиди) і в північній частині Тихого океану. На півночі Атлантики вони відсутні, проте на підставі викопних залишків можна припустити, що раніше вони зустрічалися і там. Альбатроси вважаються одними з найкрупніших літаючих птахів, а у мандрівного (Diomedea exulans) і південного королівського альбатросів (Diomedea epomophora) розмах крил досягає рекордної величини — до 3,7 м і навіть більше^[1]. У забарвленні оперення у більшості альбатросів переважають чорні, білі й бурі кольори. Ніздрі містяться по боках дзьоба, кожна в окремій трубочці. Крила вузькі й довгі..::::::::::::::::читати далі

Абіса́ль (грец. άβυσσος — безодня) — зона чи простір морського дна, частина бенталі, яка відповідає ложу океану (з глибинами понад 2000 м) з відносно малою рухомістю води, постійною температурою (нижче 2 °C) та характерною відсутністю світла. Абісаль займає ~75 % площі дна океанів і вважається однією з найбільших екологічних одиниць. Життя представлене мікроорганізмами-хемотрофами та тваринами. Нерідко виділяють ультраабісаль — зона на глибинах понад 6000 м.

Характеризується відсутністю сонячного світла, слабкою рухливістю водних мас, постійно низькою температурою, обмеженістю джерел харчування, бідністю тваринного світу..::::::::::::::::читати далі

Сергій Миколайович Скадовський (* 31 серпня (12 вересня) 1886, Білозерка, нині Херсонської області — 2 травня 1962, Москва) — радянський гідробіолог, творець еколого-фізіологічного напряму в гідробіології, доктор біологічних наук, професор (1935).

Походить з Херсонської гілки роду Скадовських. Батько — Скадовський Микола Львович, український художник, ініціатор і співзасновник Товариства періодичних виставок південно-російських художників в Одесі, помер, коли Сергієві не виповнилося ще й шести років. Мати вдруге вийшла заміж за відомого невропатолога і психолога Григорія Россолімо..::::::::::::::::читати далі

Леонтій Григорович Раменський (4 (16) червня 1884, Петербург, — 27 січня 1953, Москва) — радянський ботанік і географ, лукознавець, доктор біологічних наук (1935). Член КПРС з 1946.

Закінчив університет Петрограду (1916). У 1911—1928 роках працював в наукових установах Воронезької губернії, з 1928 року — в Державному луговому інституті. Вивчав природні кормові угіддя низки районів СРСР і в 1932 очолив їх інвентаризацію в масштабі всієї країни. Розробив уявлення про єдину типологію земель, розвивав екологічний напрям в геоботаніці, вніс багато нового в її теорію (вчення про безперервність рослинного покриву і про екологічну індивідуальність видів). Роботи Раменського з теорії фітоценозів отримали широке визнання. Був піонером вживання кількісних методів при геоботанічних дослідженнях (проєктивне покриття, стандартні екологічні шкали). Один з основоположників вчення про морфологію географічного ландшафту.

У 1908 в складі ботанічного відділу взяв участь в Камчатської експедиції Ф. П. Рябушинського, досліджував болота і озера, вивчав мохи і водорості, збирав колекції матеріалів по цих групах, допомагав вести метеорологічні спостереження, зробив докладний опис озер Ближнього, Далекого, Ничикінського і Халактирського, а також Паратунської тундри.

Спільно з іншими учасниками експедиції обстежив Тар'їнскую бухту, Паратунську долину і Паратунські ключі, Коряцька сопку, Авачинську тундру і околиці Халактирского озера..::::::::::::::::читати далі

Жак-Ів Кусто́ (фр. Jacques-Yves Cousteau; *11 червня 1910, Сент-Андре-де-Кюбзак, Бордо — †25 червня 1997, Париж) — французький дослідник Світового океану, фотограф, режисер, винахідник, автор великої кількості книг і фільмів, першовідкривач. Був членом Французької академії. Командор Ордена Почесного легіону. Відомий як Капітан Кусто (фр. Commandant Cousteau). Разом з Емілем Ган'яном розробив і випробував акваланг.::::::::::::::::читати далі

Ентероморфа азовська (Enteromorpha maeotica) — рослина роду Ентероморфа родини Ульвові.

Слань світло-зелена міхуро- до витягнуто- яйцеподібної чи еліпсоїдної форми, на короткій ніжці, яка злегка розширюється в підошву, та з отвором на верхівці, 2-20 см зав вишки, 0,5-0,8 см завширшки. Клітини розташовані безладно, багатокутні, з заокругленими кутами, висота більша за ширину в 1,3-2 рази, 13-23 мкм завширшки, 12-38 мкм завдовжки. Хлоропласт з 2-7 піреноїдами. .::::::::::::::::читати далі

Лата́ття (Nymphaéa) — рід водяних рослин родини Лататтєві (Nymphaeaceae).

Листки з плівчастими ланцетними прилистками. Чашечка чотирилиста. Пелюстки численні, звичайно трохи довші за чашолистки, білі. Поверхня плода вкрита рубцями. Насіння і міцні кореневища цього роду у вареному вигляді їстівні. Насіння у сухому стані містить до 47% крохмалю. Підсушені кореневища містить до 20% крохмалю, 5-6% глюкози, багато дубильних кислот.

В Індії лотос теж вважався священним. Стародавні індуси представляли землю у вигляді квітки лотоса. Бог індусів Брама, як і єгипетський бог Озіріс, зображується лежачим на листі лотоса; храми, присвячені їм, також прикрашаються лотосами. У міфі індусів богиня родючості Лакшмі перепливає океан на квітці лотоса. «Квіти лотоса — корабель, на якому потопаючий серед океану життя може знайти порятунок». Лотос розводять в Індії та Китаї, висіваючи насіння в мул ставків і каналів.

Один з видів (Nelumbo nucifera) священного лотоса Єгипту та Індії зростає не тільки в цих країнах. Листя ціього лотоса, що мають вид перекинутих ковпачків на довгих черешках, що стирчать з води, і його великі рожеві і пурпурні квітки можна побачити в гирлі Волги, у районі Астрахані, в дрібних затонах Каспійського моря, в гирлах річок Кури й Тереку в Закавказзі. Лотос росте і на Далекому Сході. ::::::::::::::::читати далі

Гідатофі́ти (Від грец. Hydor, родовий відмінок hydatos — вода і phyton — рослина) — водні рослини, цілком або більшою своєю частиною занурені у воду (на відміну від гідрофітів, занурених у воду тільки нижньою частиною).

Одні з них не прикріплені коренями до ґрунту (наприклад, ряска, елодея), інші — прикріплені (наприклад, латаття). За способом розвитку різняться:

• Гідатофіти справжні — рослини, занурені у воду, ріст і розвиток яких відбуваються тільки у воді (наприклад, види куширу);
• аерогідатофіти занурені — рослини, цілком занурені у воду, зростання у яких відбувається у воді, а запилення квіток — над водою (наприклад, у валіснерії спіральної);
• аерогідатофіти плаваючі — рослини, у яких частина листя і стебел занурена у воду, а частина — плаваюча; запилення квіток відбувається.::::::::::::::::читати далі

Різофора (Rhizophora) — невеликий рід мангрових дерев і чагарників родини різофорових, що складається з 6 різних видів. Назва походить з двох грецьких слів, що визначають основну характеристику рослин даного роду: ῥιζο, rhizo — «корінь», і φορός, phorós — «основа». Насправді, як і у інших мангрів, у різофори коріння частково повітряне, що дозволяє їм утримувати стійке положення на мілководді в умовах солоної води, частих приливів і хиткого ґрунту.

Дерева і чагарники, що виростають на літоралі (приливно-відливной зоні) узбережжя тропічного і субтропічного поясу Землі..::::::::::::::::читати далі

• http://diveplanet.ru/sea-inhabitants/marine-plants/
• https://biology.duke.edu/undergrad/requirements/concentrations/marine.html (англ.)
• http://www.uts.edu.au/future-students/find-a-course/courses/c10228 (англ.)
• http://oimb.uoregon.edu/ (англ.)
• http://www.marinecareers.net/marine-biology (англ.)
• http://marinebio.org/oceans/marine-biology/
• https://bigfuture.collegeboard.org/majors/biological-biomedical-sciences-ecology-evolution-related-sciences-marine-biology (англ.)
• http://life.bio.sunysb.edu/marinebio/becoming.html (англ.)
• http://www.springer.com/environment/aquatic+sciences/journal/227 (англ.)
• http://www.hindawi.com/journals/jmb/ (англ.)
• http://www.southampton.ac.uk/oes/undergraduate/courses/marine_biology_list.page (англ.)
• http://www.port.ac.uk/courses/biological-sciences/bsc-hons-marine-biology/ (англ.)
• https://swfsc.noaa.gov/textblock.aspx?id=54 (англ.)
• http://www.sciencedaily.com/news/plants_animals/marine_biology/ (англ.)
• http://www.dal.ca/academics/programs/undergraduate/marinebio.html (англ.)
• https://www.liv.ac.uk/study/undergraduate/courses/marine-biology-bsc-hons/overview/ (англ.)
• http://www.ncl.ac.uk/undergraduate/degrees/c161/courseoverview/ (англ.)
• http://link.springer.com/search?facet-subject=%22Marine+%26+Freshwater+Sciences%22 (англ.)
• http://www.mbl.edu/ (англ.)
• http://www.tamug.edu/marb/ (англ.)

Індо-Тихоокеанська область — біогеографічна область тропічного регіону, що включає в себе території Індійського і Тихого океанів між 40° пн.ш. і 40° пд.ш., біля західного узбережжя Південної Америки її кордон різко зрушено на північ під впливом холодної Перуанської течії. Термін застосовується в біогеографії, біології океану та іхтіології, адже моря цієї області, від Мадагаскару до Японії, є ареалом для багатьох видів тварин.

Місцеві відмінності у фауні дозволяють виділити дві підобласті: Індійсько-Западнопацифічна підобласть і Східнопацифічна підобласть.

Сприятливі температурні умови, зумовлені великою площею мілководь, і стабільність середовища протягом багатьох геологічних періодів призвели до розвитку тут виключно багатої фауни. Деякі представники фауни:

• Ссавці — дюгонь;
• Морські птахи — мандрівний альбатрос;
• Риби — вітрильник, меч-риба, кузовкові, риби-папуги, хірургові.:::::::::::::::: читати далі

• Organismi planctonici (parassiti esclusi) - da Barnes & Hughes, Ecologia marina,Piccin, Padova, 1990.
• Моисеев П. А. Биологические ресурсы Мирового океана. — М., 1969.
• Ward, Ritchie R. Into the ocean world; the biology of the sea. 1st ed. New York: Knopf; [distributed by Random House], 1974: 161
• Hyde, K.D.; E.B.J. Jones (1989). "Spore attachment in marine fungi". Botanica Marina
• Anderson, Genny. "Beginnings: History of Marine Science".
• Gage, John D., and Paul A. Tyler. Deep-sea biology: a natural history of organisms at the deep-sea floor. Cambridge: Cambridge University Press, 1991
• Ward, Ritchie R. Into the ocean world; the biology of the sea. 1st ed. New York: Knopf; [distributed by Random House], 1974: 161

Морські птахи — птахи, пристосовані до життя в морському середовищі. Хоча всі морські птахи в значній мірі відрізняються один від одного як за фізіологією так і поведінкою, вони часто виявляють ознаки конвергентної схожості, що говорить про їх схожу еволюцію в спільних умовах та близьких кормових нішах. Найдавніші морські птахи з'явилися ще в Крейдяний період, а ознак сучасних родин вони набули переважно в епоху Палеогена.

У порівнянні з іншими групами птахів, морські птахи, як правило, живуть довше.::::::::::::::::читати далі

Орляк звичайний (Myliobatis aquila) — скат з роду Орляк родини Орлякові. М'ясо цього ската вважається делікатесом.

Загальна довжина досягає 1,83 м завдовжки та 1 м завширшки, вага — до 10-14,5 кг. Голова масивна та коротка. Грудні плавці великі, закругляються біля рила. Рот розташований на черевній стороні. Як і вінших представників зуби присутні на обох щелепах, з 7 рядками на обох. Голова та тулуб нагадують форму діаманта. Хвіст довгий, удвічі довший за тулуб й голову, тонкий з отруйним шипом на кшталт жала. Плавець на хвості відсутній. Спинна сторона має буруватий або чорний колір, черевна — білий..::::::::::::::::читати далі

Дюго́нь (фр. dugong — морська корова) — рослиноїдний морський ссавець ряду сиреноподібних. Поширений переважно в Індійському океані.

Найдрібніший представник загону сирен: довжина тіла 2,5-4 м, вага досягає 600 кг/ Максимальна зафіксована довжина тіла (самець, спійманий в Червоному морі) дорівнювала 5,8 м. Виражений статевий диморфізм: самці більші за самок.

Невелика малорухома голова переходить в масивний веретеноподібний тулуб, який закінчується хвостовим плавником, розташованим горизонтально.::::::::::::::::читати далі

Brachyramphus marmoratus — невеликий морський птах родини алькових (Alcidae), поширений на півночі Тихого океану. Гніздиться в перестійних лісах або на землі на півночі ареалу, де великі дерева не ростуть.::::::::::::::::читати далі

Загальна довжина представників цього роду коливається від 90 см до 1,3 м. Голова сплощена. Тулуб циліндричний, задня половина якого сплощена, а передня — тонка. Луска кілевата. Хвіст сильно плаский. Забарвлення сіре, оливкове, коричнювате. Черево зазвичай жовте або біле. .::::::::::::::::читати далі

Краби (Brachyura) — інфраряд десятиногих ракоподібних, у переважної більшості яких задня частина тіла («хвіст») дуже вкорочена, через що вони отримали наукову назву (від грецького: brachy = короткий, ura = хвіст), це тварини, в яких черевце повністю сховане під головогрудьми. Зазвичай краби мають дуже товстий зовнішній скелет та пару клешень. Розповсюджені в усіх океанах, також існує багато прісноводних та сухопутних крабів, особливо в тропіках. Розміри крабів змінюються у великих межах: так краб-горох сягає лише кількох міліметрів завширшки, тоді як розмах кінцівок японського краба-павука може становити чотири метри.::::::::::::::::читати далі

Stauromedusae — ряд сцифоїдних медуз, що складається приблизно з 36 видів, які розподілені по трьом родинам, 6 підродинам та 15 родам.

Цей ряд об'єднує сидячих медуз, що прикріплюються до субстрату стебловидним виростом на завнішній поверхні купола; завдяки такому способу життя ці медізи є найбільш незвичайними представниками класу Scyphozoa. Деякі дослідники, ґрунтуючись на такій особливості їхнього життєвого циклу, вважають їх неотенічними організмами, що вдаються до статевого розмноження, не не дійшовши до кінця трансформації у дорослу особину. Також для цього ряду характерна наявність помітної кількості примітивних анатомічних деталей, схожих на такі у медузоїдних стадії кишковопорожнинних класу Гідроїдних; це дозволяє припустити, що ряд Stauromedusae еволюційно походить від форм, близьких до класу Hydrozoa, або навіть від спільного з цим класом предка. Найзвичайнішими представниками класу є види з родів Lucernaria та Haliclystus, що мешкають переважно в холодних та помірних водах.::::::::::::::::читати далі

Пекельний вампір (Vampyroteuthis infernalis) — невеликий глибоководний головоногий молюск, трапляється в помірних та тропічних водах. Виділений в окремий ряд Vampyromorphida.

Середня довжина тіла 15 см, максимальна не перевищує 30 см. Має 8 щупалець, які з’єднані між собою перетинками. Присоски є тільки на кінцях щупалець, на ділянках, які з’єднані перетинками присоски перетворились на м’які вусики. На відміну від інших головоногих, адський вампір має чутливі філаменти, які можуть втягуватись. В передній частині мантії є пара вухоподібних виростів, які виконують роль плавців. Махаючи ними наче крилами, тварина пересувається. Очі прозорі, діаметром до 2,5 см, за співвідношенням розміру тіла та очей, молюск має найбільші очі серед усіх тварин. Також на голові знаходяться фоторецептори, за допомогою яких молюск здатний бачити рух, який відбувається зверху. Мускулатура розвинена слабко, молюск малорухливий, але в разі небезпеки здатний до різких хаотичних рухів. Тканини насичені аміаком, який забезпечує плавучість тварини. На тілі є органи, що генерують світло — фотофори. Зябра мають велику площу поверхні. Кров’яний пігмент — гемоцианін (містить в своєму складі мідь), завдяки якому кров має блакитний відтінок. Забарвлення змінюється від червоного до фіолетового, очі — від червоного до блакитного. Дзьоб білого кольору..::::::::::::::::читати далі

Восьмипроменеві корали (Octocorallia) — підклас коралових поліпів.

Колонії різноманітної форми, складаються з дрібних (зазвичай менше 1 см) поліпів. Вапняковий скелет у вигляді спікул розвивається у мезоглеї. Мають 8 одиночних, не зближених попарно мезентерій і 8 перистих щупалець. У зв'язку з наявністю тільки одного сифоногліфа радіальна симетрія у восьмипроменевих коралів змінюється на білатеральну.. ::::::::::::::::читати далі

«Океани» (фр. Océans) — документальний фільм про жителів підводного світу Жака Перрена («Птахи» та «Мікрокосмос»). Перелік місць, в яких велися знімальні роботи, нараховує 54 країни: Японія і Аргентина, Індонезія і Мозамбік, США від Аляски до Каліфорнії та Антарктида, Гваделупа і Єгипет, Австралія та Індонезія, Французька Гвіана і Французька Полінезія, Венесуела і Нова Зеландія. Картина не має аналогів. Фільм об'єднав десятки організацій: роботі над фільмом сприяли Європейське космічне агентство, Військово-морський флот Франції, Міноборони Франції, загін консультантів-океанологів, наукові інститути різних країн.

Картина створена за допомогою новітніх розробок і революційних технологій. Спеціально для неї були сконструйовані 12-кілограмові камери-міні-гелікоптери для зйомок птахів.::::::::::::::::читати далі

• Список риб Північного моря
• Список риб Балтійського моря
• Список риб Середземного моря
• Список риб Чорного моря
• Список риб Азовського моря

• Поганці 2 — започаткував 26 грудня 2024 користувач LesDrow

• Furo — започаткував 24 грудня 2024 користувач Unnamed&co

• Eigenmannia — започаткував 23 грудня 2024 користувач Сергій Зінченко

• Sternopygus — започаткував 22 грудня 2024 користувач Сергій Зінченко

• Стернопигові — започаткував 20 грудня 2024 користувач Сергій Зінченко

• Zancleopsis grandis — започаткував 19 грудня 2024 користувач Стефанко1982

• Stiphodon chlorestes — започаткував 17 грудня 2024 користувач Стефанко1982

• Schindleria nana — започаткував 13 грудня 2024 користувач Стефанко1982

• Brachyhypopomus — започаткував 12 грудня 2024 користувач Сергій Зінченко

• Thalassocetus — започаткував 11 грудня 2024 користувач Sehrg

• Гіпопомові — започаткував 10 грудня 2024 користувач Сергій Зінченко

• Careproctus io — започаткував 9 грудня 2024 користувач Стефанко1982

• Pimelodella guato — започаткував 8 грудня 2024 користувач Стефанко1982

• Wollastenothoe minuta — започаткував 8 грудня 2024 користувач Стефанко1982

• Бруно Конде — започаткував 6 грудня 2024 користувач Стефанко1982

• Лорі зелений — започаткував 4 грудня 2024 користувач Стефанко1982

• Лорі бурий — започаткував 4 грудня 2024 користувач Стефанко1982

• Рамфіхтові — започаткував 3 грудня 2024 користувач Сергій Зінченко

• Oxynoemacheilus fatsaensis — започаткував 2 грудня 2024 користувач Стефанко1982

• Бельдюга довгаста — започаткував 1 грудня 2024 користувач Sehrg

• Rhinolepadichthys — започаткував 30 листопада 2024 користувач Стефанко1982

• Лорі пурпуровочеревий — започаткував 30 листопада 2024 користувач Стефанко1982

• Лорі трибарвний — започаткував 30 листопада 2024 користувач Стефанко1982

• Platycephalichthys — започаткував 27 листопада 2024 користувач Стефанко1982

• Pebanista yacuruna — започаткував 27 листопада 2024 користувач Стефанко1982

• Aellopobatis bavarica — започаткував 26 листопада 2024 користувач Стефанко1982

• Bashimyzon — започаткував 26 листопада 2024 користувач Стефанко1982

• Гімнот — започаткував 26 листопада 2024 користувач Сергій Зінченко

• Amphilius platychir — започаткував 26 листопада 2024 користувач Unnamed&co

• Brevitrygon — започаткував 25 листопада 2024 користувач Стефанко1982

Науки про Землю Географія • Метеорологія та кліматологія • Геологія • Мінералогія • Біологія океану • Іхтіологія • Океанологія • Гідрологія

Біологія • Іхтіологія • Ботаніка • Екологія • Нейробіологія