Мансуба (араб.منسوبة, латиніз.mansūba в перекладі з арабської — те що було влаштоване) — стародавній аналог сучасного шахового етюду в стародавніх арабських і середньоазійських варіантах шахів, таких як шатрандж. Гравцю пропонується позиція в якій необхідно домогтися заданого результату (зазвичай перемоги), як правило, у важких для цього умовах. Мансуби з'явилися в VIII столітті. До наших днів дійшло близько 700 мансуб, більшіст з яких складені невідомими авторами. Незважаючи на популярність шатранджа в середньовічному світі, нам відомі тільки декілька імен тогочасних великих шахістів і шахових композиторів: Абу Наїм Аль-Хадім, Зайраб Катай, аль-Адлі, ар-Разі, ас-Сулі, Ладжладж, Абульфатх, Алі аш-Шатранджі.
Мансуба близька до практичної гри, виграш, як правило, досягається єдиною можливістю, частіше за все матом королю чорних. Розгалуження на варіанти рідкісні. Близькі сучасні поняття —етюд чи етюдна задача, — позиція, в якій мат (в заданій кількості ходів чи без такої вказівки, але який розв'язується тільки одним способом) є одночасно єдиним способом виграшу.
Мансуби нерідко супроводжувались літературними текстами що пояснювали за яких обставин склалась запропонована позиція і чому гравцю був важливий виграш (дивись наприклад, Мат Діларам). Мансуба, зображена справа, має таку примітку: «Це сталося у Наїма, і він пишався нею.»
