Duchess-Kaissa 2-й комп'ютерний шаховий чемпіонат Торонто, 1977
a
b
c
d
e
f
g
h
8
8
7
7
6
6
5
5
4
4
3
3
2
2
1
1
a
b
c
d
e
f
g
h
Тут Каїсса зіграла 34... Ле8. Вона побачила, що після очевидного 34... Kpg7 супротивник може пожертвувати ферзя й форсувати мат.
Безпосереднім попередником Каїсси була програма, створена в Інституті теоретичної та експериментальної фізики (ІТЕФ) 1961 року. Програма ІТЕФ була однією з перший повнофункціональних шахових програм написаних у СРСР (ще одну шахову програму приблизно тоді ж створили в Математичному інституті ім.Стєклова АН СРСР під керівництвом Шура-Бура[2]). Раніше в СРСР вже створювали програми, здатні розігрувати певні позиції з шахових партій[3][4], але жодна з них не була повноцінною програмою для гри в шахи.
Розробку шахової програми ІТЕФ, для машини М-20, почали 1960 року [5]. Створенням програми займалися Арлазаров, Адельсон-Вельський, Усков під загальним керівництвом Кронрода. 1967 року, в матчі з чотирьох партій, програма ІТЕФ обіграла шахову програму Стенфордського університету з рахунком 3-1[6]. За оцінками гросмейстерів, які грали з програмою, вона грала в силу третього шахового розряду[5]. На початку 1970-х років на основі коду програми ІТЕФ почалося створення нової шахової програми, що отримала назву "Каїсса".
Програму Каїсса створили 1971 року співробітники Інституту проблем управління АН СРСР Г. Адельсон-Вельський, В. Арлазаров, і М. Донський. Безпосередньо над програмою працювали А. Бітман, А. Бараєв, А. Усков, А. Леман, М. Розенфельд. 1972 року програма виступила в матчі за листуванням з читачами газети "Комсомольська правда". Матч складався з двох партій і його виграли читачі з рахунком 1,5 на 0,5.
На першому Чемпіонаті світу з шахів серед комп'ютерних програм в серпні 1974 в Стокгольмі (Швеція) Каїсса виграла всі чотири партії та стала першим чемпіоном світу серед шахових програм, обігнавши програми «Chess 4», «Chaos» і «Ribbit», які набрали по 3 очки[7]. У турнірі взяли участь 13 машин з 8 країн світу, що передавали свої ходи в зал турніру оператору через телефон[8]. Турнір проходив упродовж п'яти вечорів у концертному залі готелю "Біргер яарл". Одночасно велися шість партій. Дозволялося брати 30-хвилинну перерву щоб усунути технічні неполадки. Оператором за регламентом був автор програми або один з авторів, якщо їх було декілька. Оператором в Стокгольмі був Донський, а оператором у Москві — Арлазаров. «Каїссі» вручили золоту медаль чемпіона світу серед шахових програм. Медаль вручали президент ІФІП австралійський вчений Земанек і англійський видавець Максвелл, на чиї гроші була зроблена з чистого золота 110-грамова медаль. Вручаючи медаль, Максвелл назвав авторів Каїсси першими володарями медалі, через що всі кореспонденти визнали цей трофей перехідним. Однак потім Земанек офіційно оголосив, що медаль вручена радянським ученим навічно[9].
Організатори турніру залишилися незадоволені лише тим, що найкращі програми турніру — «Каїсса» та «Чесс-4,0» не зіграли один з одним, тому після чемпіонату Каїсса і Chess 4 зіграли партію, що закінчилася внічию[10].
Успіх Каїсси можна пояснити багатьма закладеними в неї нововведеннями. Зокрема, Каїсса мала дебютну книгу на 10000 ходів, використовувала новий алгоритм відсікання позицій і вперше використала бітборди[en]. Також вона могла робити аналіз під час ходу суперника, використовувала евристику нульового ходу й складні алгоритми для управління часом. Надалі всі ці нововведення стали розповсюдженими в шахових програмах. Каїсса була написана на асемблері, працювала на британському комп'ютері ICL System 4/70 (64-бітний процесор, пам'ять 24000 байтів, швидкодія 900 тис. інструкцій у секунду) й аналізувала 200 позицій у секунду[11].
У серпні 1968 шотландський шахіст Девід Леві[en][12] заприсягнувся на 1250 фунтів стерлінгів з провідними фахівцями зі штучного інтелекту, що протягом десяти років жодна машина не зможе обіграти його в шахи. 17 грудня 1977 Девід грав проти Каїсси й виграв першу партію, після чого матч вирішили не продовжувати[13].
2-й Чемпіонат світу пройшов 1977 року в Торонто (Канада), і почався з несподіваної події. Каїсса, грала чорними (див. діаграму праворуч), віддала туру ходом 34... Ле8? і програла. Після того, як очевидний хід 34... Kpg7 ввели в програму, Каїсса пояснила свій «позіх» наступним варіантом: 34... Kpg7 35.Фf8 +!! Кр:f8 36.Ch6 + Cg7 37.Лс8 + і мат у два ходи. Ніхто з шахістів, присутніх на матчі, цю комбінацію не виявив[14][15]. Внаслідок програшу Каїсса розділила 2-3 місця з програмою Duchess. Перемогла у чемпіонаті програма Chess 4[en].
На 3-му Чемпіонаті світу у вересні 1980 року в Лінці (Австрія) Каїсса розділила з п'ятьма іншими програмами 6-11 місця [16], або, за версією одного з її авторів, 4-7 місця[17]. Всього в чемпіонаті брали участь 18 програм. Уряд ухвалив рішення припинити роботу над програмою, оскільки краще щоб програмісти присвятили свій час роботі над практично корисними проектами[11].
1990 року версія програми «Каїсса» для IBM PC посіла 4 місце на шаховій олімпіаді в Лондоні.
↑В. Туманов. "Лучший ход" — за 58 секунд // Таль-Ботвинник: матч-реванш на первенство мира. Бюллетень Центрального шахматного клуба СССР. — 1961. — № 8. — С. 4-5.
↑В. Смилга. Возможен ли шахматный автомат? // Шахматы в СССР. — 1956. — № 6. — С. 176-177.
↑А. И. Китов, Н. А. Криницкий. Игра машин в различные игры // Электронные вычислительные машины. — М. : Академия наук СССР, 1958. — С. 60-62.
↑David Levy, Monroe Newborn (1980). More Chess and Computers: The Microcomputer Revolution, The Challenge Match. Potomac, Maryland; Batsford, London: Computer Science Press. с. 6-8. ISBN0-914894-07-2.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 11 грудня 2008. Процитовано 11 січня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела
Г. М. Адельсон-Вельский, В. Л. Арлазаров, А. Р. Битман, А. А. Животовский и А. В. Усков. О программировании игры вычислительной машины в шахматы // Успехи математических наук. — март-апрель 1970. — С. 221 — 260.
Р. С. Гутер, М. В. Донський.Машина грає в шахи // Квант. — 1974. — № 11. — С. 17 — 22. Архівовано з джерела 26 серпня 2014. Процитовано 11 січня 2015.(рос.)