PROFILPELAJAR.COM

˙
Крапка (діакритичний знак)
Діакритики в кирилиці, латиниці й грецькій абетці
	Знаки наголосу
	знак наголосу(◌́)
	акут(´)
	подвійний акут(˝)
	гравіс/варія(`)
	подвійний гравіс( ̏)
	бревіс(˘)
	обернений бревіс( ̑)
	гачек(ˇ)
	седиль(¸)
	циркумфлекс(ˆ)
	умлаут(¨)
	крапка(·)
	гак( ̡ ̢ ̉)
	палатальний гак(◌̡)
	ретрофлексний гак(◌̢)
	гак зверху / dấu hỏi(◌̉)
	ріжок / dấu móc( ̛)
	йота підписна( ͅ )
	макрон(¯)
	макрон знизу(◌̱)
	підкреслення(◌̲)
	вертикальна лінія зверху(◌̍)
	огонек / nosinė(˛)
	периспомена( ͂ )
	кільце(˚, ˳)
	кільце знизу(◌̥)
	штрих(◌̵, ◌̶)
	густий придих(῾)
	тонкий придих(᾿)
	ісо(῎)
Знаки, іноді використовувані як діакритики
	апостроф(’)
	нахильна риса(◌̸)
	двокрапка(:)
	кома(,)
	дефіс(˗)
	тильда(~)
Діакритики в інших писемностях
	Арабські діакритики
	Церковнослов'янські діакритики
	камора( ҄)
	покриття( ҇)
	титло( ҃)
	ерок(◌꙽)
	Діакритики ґурмукхі
	Гебрайські діакритики
	Індійські діакритики
	анусвара(ं ং ം)
	чандрабінду(ँ ఁ)
	нукта(़)
	вірама(् ് ్ ් ್)
	чандраккала(്)
	Діакритики МФА
	Японські діакритики
	дакутен(ﾞ)
	хандакутен(ﾟ)
	Кхмерські діакритики
	Сирійські діакритики
	Тайські діакритики
Інше
	Пунктирне коло◌
	Пунктуаційні знаки
	Логічні символи
	Цей шаблон: переглянути; обговорити; редагувати;

Як діакритичний знак, точка (англ. dot) може бути інтерпунктом ( · ), або ж бути над чи під буквою. Цей знак вживається для утворення літер розширеної латинки у центральноєвропейських та в'єтнамській мовах.

Над літерою

У Юнікоді надрядкова точка має назву combining dot above та має код U+0307.

Крім того, є ряд незалежних символів:

Ȧȧ Ḃḃ Ċċ Ḋḋ Ėė Ḟḟ Ġġ Ḣḣ Ṁṁ Ȯȯ Ṗṗ Ṙṙ Ṡṡẛ Ṩṩ Ṫṫ Ẇẇ Ẋẋ Ẏẏ Żż

У романізації арабської мови ġ відповідає літері гайн.
Традиційна ірландська типографія використовує точку, де вона позначає леніцію: ḃ ċ ḋ ḟ ġ ṁ ṗ ṡ ṫ. Інакше леніцію можна зобразити додаванням справа літери h, наприклад: bh ch dh fh gh mh ph sh th. У давньоірландській орфографії точка вживалася лише в літерах ḟ ṡ, а додаткова літера h у диграфах ch ph th; леніція інших літер не позначалася. Згодом обидві позначки поширилися на всі ленітовні приголосні та використовувалися одночасно. Врешті стандартною практикою було визнано вживання крапки при використанні ґельського шрифту та h для шрифту антиква. Тому ċ та ch у сучасній ірландській позначають той самий фонетичний елемент.
литовська: ė вимовляється як [eː], на відміну від ę, яка відповідає нижчому [ɛː] (що раніше був назалізованим) та e ([ɛ, ɛː]).
мальтійська: ċ позначає глухий заясенний африкат, ġ — дзвінкий заясенний африкат, ż — дзвінкий ясенний фрикативний.
Давньоанглійська мова: у модернізованій орфографії ċ позначає глухий заясенний африкат /t͡ʃ/, ġ — твердопіднебінний апроксимант /j/ (у більш ранніх текстах, імовірно, дзвінкий твердопіднебінний фрикативний /ɟ/)
Польська: ż позначає дзвінкий ретрофлексний фрикативний.
У чеченській латинці 1992 року було 5 літер із верхньою точкою: ċ [ʦ’], ç̇ [ʧ’], ġ [ʁ], ẋ [ħ], q̇ [q’].
У турецькій мові точка над малими i та j (та великою İ) вважається не незалежним знаком, а власною частиною літери та зветься тіттл, або надрядкова крапка.

У математиці та фізиці інколи позначає похідну за часом, наприклад, $v={\dot {x}}$ , хоча така позначка не є стандартною.

Під літерою

У Юнікоді підрядкова точка називається combining dot below та має код U+0323.

Крім того, є ряд незалежних символів:

Ạạ Ḅḅ Ḍḍ Ẹẹ Ḥḥ Ịị Ḳḳ Ḷḷ Ḹḹ Ṃṃ Ṇṇ Ọọ Ṛṛ Ṝṝ Ṣṣ Ṭṭ Ụụ Ṿṿ Ẉẉ Ỵỵ Ẓẓ

В IAST та інших романізаціях індоарійських мов крапка під літерою позначає ретрофлексні приголосні: (в алфавітному порядку відповідних мов): ṭ, ḍ, ṛ, ḷ, ṇ, ṣ, тоді як точка під m (ṃ) позначає анусвару, знак назалізації. Часто в сучасних транслітераціях санскриту крапка використовується замість кільця під голосними r та l.

У романізаціях семітських мов крапка під приголосною позначає емфатичну приголосну. Приклади:
- Ḍ
- Ṣ
- Ṭ
- Ẓ

Західні діалекти астурійської мови вживають літеру Ḷ ḷ на позначення дзвінкого ретрофлексного проривного. У тій же мові використовується Ḥ, що означає глухий гортанний фрикативний.
У в'єтнамській тон nặng (нисхідний глоталізований) голосного звука позначається крапкою під літерою: ạ ặ ậ ẹ ệ ị ọ ộ ợ ụ ự ỵ.
У мові йоруба крапка використовується під o, e та s (ẹ, ọ, ṣ).
У мові іґбо є літери ị, ọ та ụ. Точка відповідає за редукцію висоти голосного звука.