Седиль (також седилья, ісп.cedilla) — гачок, діакритичний знак, що додається знизу до деяких букв, які позначають приголосні звуки, щоб вказати на зміну прочитання цих букв. Назва «седиль» — зменшувальна від давньоіспанської назви літери Z — ісп.ceda.
У романських мовах діакритичний знак відомий як фр.cédille, порт.cedilha, кат.ce trencada («зламана C»). У цих трьох мовах, а також окситанськійç позначає звук [s], у деяких запропонованих варіантах орфографії естремадурської — /θ/.[1][2]
У сучасній іспанській цей знак не використовується, на відміну від вищезгаданих мов.
Застарілою іспанською назвою седилі є cerilla.[4] В англійській мові, згідно з Oxford English Dictionary[4], слово вперше вжите 1599 року в іспансько-англійському словнику.[5] У виданні Cyclopædia[6] 1738 року трапляється варіант ceceril.[4] В англомовних текстах літера Ç може вживатися для запозичень з французької та португальської, таких як «cachaça», «limaçon» та «façade» (проте часто використовуються і написання «cachaca», «limacon», «facade» через відсутність ç на більшості англійських розкладок клавіатур).
В турецькій та інших мовах
В інших мовах, таких як турецька, поширена в Україні кримськотатарська та деяких інших тюркських на базі латинки, а також індоєвропейській албанській, ç вважається незалежною літерою, що позначає глухий звук [tʃ]. Приклади: Çakmak, türkçe, tatarça, Dolmabahçe.
Схожі діакритичні знаки
У деяких мовах до літер може додаватися кома (virgula), наприклад, у літері ș, яка виглядає схожою на седиль, проте насправді є діакритичною комою. Це може заплутувати читача у випадку однакових базових літер: наприклад, приголосний /ʃ/ у турецькій позначається ş, а у румунській — ș. При цьому для останньої інколи використовується ş (s-седиль) через частий брак s-коми у наборах символів.
Польські літери «ą» та «ę», а також литовські «ą», «ę», «į» та «ų» використовують не седиль, а огонек, що його трохи нагадує (напрямлений не ліворуч, а праворуч).
