Ż

Див. також: Ċ та Ṡ
Ż
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ Ả Ɐ Ɑ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ɗ Ď Ð,ð Ɖ,ɖ Đ,đ È
É Ê Ë Ē Ė Ę Ě
Ə Ɠ Ĝ Ğ Ġ Ģ Ƣ
Ɡ Ĥ Ħ Ì Í Î Ï
Ī Į İ I IJ Ĵ Ķ
Ḱ Ǩ Ƙ Ⱪ Ļ Ł Ĺ
Ľ Ŀ LJ Ñ Ń Ņ Ň
N̈ Ɲ Ƞ Ŋ NJ Ò Ó
Ô Õ Ö Ǫ Ø Ő Œ
Ơ Ƥ Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ
Ɽ ß ſ Ś Ŝ Ṡ Ş
Š Þ Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ
Ʈ T̈ Ù Ú Û Ü Ū
Ŭ Ů Ű Ų Ư Ŵ Ⱳ
Ẋ Ý Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ Ẑ
Ẕ Ȥ Ⱬ Ź Ż Ƶ Ž        

Ż, ż — літера розширеного латинського альфабету, утворена буквою Z з додаванням крапки вгорі. Використовується в мальтійському і польському альфабетах, присутня у письмі кашубської та вілямівської мов, чиї альфабети засновані на основі польського. Також використовувалась в українському латинському альфабеті проєкту Лозинського Абецадло для позначення дзвінкого заясенного фрикативного [ʒ], тобто відповідно до кириличної літери Ж.

Використання

Мальтійська

У мальтійській мові ż передає дзвінкий альвеолярний шиплячий звук, який вимовляється приблизно як «z» в українській мові.

Знак межі міста Журріек на Мальті

Польська

У польській мові літера являє собою дзвінкий ретрофлексний фрикатив ([ʐ]), аналогічній вимові ⟨ж⟩ в слові «життя». Вона зазвичай відповідає Ž або Ж у більшості інших слов'янських мов. Як правило, її пишуть після літер L, Ł, R, N.

Вивіска на автомобілях польської муніципальної поліції (Straż Miejska) використовує як стандартну форму (Ż), так і варіант з горизонтальним штрихом (Ƶ)

Його вимова така ж, як у диграфа Rz, єдина відмінність полягає в тому, що rz розвинувся в польській мові від палаталізованого [r]. Ż представляє загальнослов'янську фонему, яка походить від палаталізованого /ɡ/ або /z/.[1] Він також може іноді відтворювати глухий ретрофлексний фрикатний [ʂ], особливо в кінцевій позиції.

Букву спочатку ввів у 1513 році Станіслав Заборовський у своїй книзі «Ортографія».[2]

Іноді з естетичних цілей замість великої Ż використовується велика буква Ƶ (Z з горизонтальним штрихом), особливо в тексті та рукописному вводі.

Емільяно-романьйольська

Ż використовується в емільяно-романьйольській мові для позначення дзвінкого зубного фрикативу [ð] (або, в деяких периферійних діалектах, африкати [dð~dz]), напр. viażèr ([vjaˈðɛːr], «подорожувати»).

Кашубська

Кашубська ż — це дзвінкий фрикатив, як у польській, але він є постальвеолярним [ʒ], а не ретрофлексним.

Діакрит у вигляді хреста

Докладніше: Ƶ

Ƶ, ƶ — це другий варіант цієї літери, який використовується майже виключно з великими літерами, можливо, щоб підтримувати висоту напису постійною.

Хороший приклад - титульна віньєтка cieycie Warszawy. У перших числах віньєтка імітувала почерк, а букву Z викреслювали дугою. У 1980 році букву Z у віньєтці перекреслили горизонтальною лінією.. Була також віньєтка, в якій буква Z перекреслена діагональною лінією.

  • «Діакрит», 1746
    «Діакрит», 1746
  • 1851
    1851
  • 1808 . (jeż)
    1808 . (jeż)
  • 1855 .
    1855 .

Примітки

  1. ↑ Corbett, Greville; Comrie, Bernard (2003). The Slavonic Languages. Routledge. с. 690. ISBN 978-1-136-86137-6. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021. The spelling difference reflects the historical difference between a palatalization of /r/ (for rz) and of /g/ or /z/ (for ż).
  2. ↑ Edward Polański. Reformy ortografii polskiej – wczoraj, dziś, jutro. Biuletyn Polskiego Towarzystwa Językoznawczego, vol. 60, p. 31. 2004. Warsaw. Energeia. ISSN 0032-3802.

Посилання