Ľ

Ľ
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ Ả Ɐ Ɑ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ɗ Ď Ð,ð Ɖ,ɖ Đ,đ È
É Ê Ë Ē Ė Ę Ě
Ə Ɠ Ĝ Ğ Ġ Ģ Ƣ
Ɡ Ĥ Ħ Ì Í Î Ï
Ī Į İ I IJ Ĵ Ķ
Ḱ Ǩ Ƙ Ⱪ Ļ Ł Ĺ
Ľ Ŀ LJ Ñ Ń Ņ Ň
N̈ Ɲ Ƞ Ŋ NJ Ò Ó
Ô Õ Ö Ǫ Ø Ő Œ
Ơ Ƥ Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ
Ɽ ß ſ Ś Ŝ Ṡ Ş
Š Þ Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ
Ʈ T̈ Ù Ú Û Ü Ū
Ŭ Ů Ű Ų Ư Ŵ Ⱳ
Ẋ Ý Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ Ẑ
Ẕ Ȥ Ⱬ Ź Ż Ƶ Ž        

Ľ, ľ — літера розширеного латинської абетки (латинського альфабету), утворена буквою L з додаванням малого гачека. Використовують у словацькій абетці та історичному проєкті української латинки Їречека для позначення м'якого /lʲ/.

Використання

У словацькій абетці букву Ľ називають mäkké el («м'яке ель») й історично є спрощенням поєднання L з гачеком. Вона займає 22-е місце за рахунком і позначає палатальний бічний приголосний звук МФА: [ʎ][1], який протиставлений передньоязиковому боковому МФА: [l], що позначається звичайною буквою L l. Зустрічається досить рідко, наприклад, у словах Ľudovít Štúr «Людовит Штур» або ľud «народ». Ця буква відрізняється від схожої букви Ĺ, яка в словацькій позначає довгий складовий приголосний звук ː [l̩]. У деяких шрифтах велика і мала Ľ виглядає як поєднання L з гачеком.

Також цю букву використовують в українській латинці та позначає палаталізований бічний МФА: [lʲ], наприклад, / lʲːu / «ллю» (lľu).

Див. також

Примітки

  1. ↑ Смирнов Л. Н. Словацька мова // Мови світу: Слов'янські мови. / РАН. Інститут мовознавства / ред. кол .: А. М. Молдован, С. С. Скорвід, А. А. Кибрик і ін. — М. : Academia, 2005.

Джерела