PROFILPELAJAR.COM

село Костянтинів
	Герб
	Свято-Успенський козацький храмСвято-Успенський козацький храм
Країна	Україна
Область	Сумська область
Район	Роменський район
Тер. громада	Недригайлівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA59060090270058752
Облікова картка	Костянтинів
Основні дані
Населення	58 (2010)
Поштовий індекс	42137
Телефонний код	+380 5455
Географічні дані
Географічні координати	50°51′25″ пн. ш. 33°47′50″ сх. д. / 50.85694° пн. ш. 33.79722° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	152 м
Місцева влада
Адреса ради	42100, Сумська обл., Роменський р-н, селище Недригайлів, вул. Сумська, буд. 4
Карта
	Костянтинів
	Костянтинів
Мапа
	Костянтинів у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Костянтинів.

Костянти́нів — село Роменського району Сумської області (Україна) на річці Сула. Населення - 58 осіб. Входить до складу Недригайлівської селищної громади.

Географія

Село Костянтинів знаходиться на правому березі річки Сула в місці впадання в неї річки Хусь, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Бродок, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Ракова Січ, на протилежному березі — села Курмани і Березняки. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера.

Історія

Містечко засновано Яремою Вишневецьким у першій половині 17 століття на території Речі Посполитої.

До 1648 на схід від села проходив державний кордон між Річчю Посполитою та Московським царством, а до 1781-го — кордон між Гетьманщиною та Слобідською Україною.

У 17 ст. Костянтинів був торговельним містечком на важливому Ромоданівському шляху. Його населення тоді становило 17 тисяч мешканців.

«Містечко Костянтинів розходилося двома ярами — Попівка й Морозівка. Назви ті й досі збереглися, — розповідає колишній директор початкової школи у Костянтинові Микола Демченко. — І якраз через околиці поселення проходив кордон між Польщею та Росією. Бачили ж у Кулішівці відомий пам’ятник мамонту? На ньому написано, що тут був кордон. Тільки «Польща» — з великої літери, а «Росія» — з маленької. Чого так? Чи справді помилка, чи граф Головкін умисне «помилився», — хто зна? Далі там ще є байрак, називається Полулях — напівполяк значить. А село захищає Мазепина гора, за розповідями, на ній колись зупинявся Мазепа. Вона закривала Костянтинів від вітру. З іншого боку село обтікає річка Сула, колись судноплавна. Красиві місця...».

Після визвольних війн польську фортецю тут зруйнували, стала в селі козацька сотня. Кажуть, прославлений Максим Кривоніс тоді заїздив у Костянтинів...^[1]

Після відокремлення України від Польщі, Костянтинів став центром нової адміністративної одиниці Гетьманщини — Костянтинівської сотні Лубенського полку. Останнім сотником тут був відомий український державний діяч Степан Полетика, особистий приятель Гетьмана Кирила Розумовського.

З 1750-х рр. відома печатка Костянтинівської сотні з гербом: зображенням хреста, поставленого над перехрещеними шаблею та списом.

У ХІХ столітті містечко занепало й скоротилося до розмірів невеликого села. Його власниками були графи Головкіни, згодом — графи Хвощинські.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

До 2016 року орган місцевого самоврядування — Кулішівська сільська рада.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Недригайлівської селищної громади^[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Недригайлівського району, село увійшло до складу новоутвореного Роменського району^[3].

Церковна історія

Ще в середині 17 століття тут стояла дерев'яна парафіяльна Василівська церква. 1780 року за указом митрополита Київського її розібрали і коштом графа Івана Головкіна звели нову, теж дерев'яну — Успіння Богородиці з бічним вівтарем святого Василія Великого. 1826 року з невідомих причин її теж розібрали і вже коштом Юрія Головкіна та частково, як свідчить закладна дошка сільської громади, звели цегляний храм — тридільний, однобанний. Він поєднав традиції української церковної архітектури, риси загальноімперського класицизму та впливи романтизму. За свідченням фахівців, це рідкісна за цільністю образу й досконалістю пам'ятка пізнього провінційного класицизму.

Храм закрили у 1930-х рр. представники окупаційної більшовицької адміністрації — його перетворили на зерносклад. Відновлений у 2007-2009. Перша (після відновлення) служба відбулася в серпні 2007 року. 28 серпня 2009 р. в церкві Успіння Пресвятої Богородиці освятили нові хрести.

28 серпня 2018 року святкову службу правив архієпископ Сумський і Охтирський Української православної церкви владика Мефодій з кліром^[4].