На схилі років поміщик Петро Андрійович Гриньов веде розповідь про бурхливі події своєї молодості. Дитинство своє він провів у батьківському маєтку в
Симбірській губернії, поки в 17 років строгий батько — офіцер у відставці — не розпорядився відправити його служити в армію: «Годі йому бігати по дівочим та лазити на голубники».
Волею долі по дорозі до місця служби молодий офіцер зустрічається з Омеляном Пугачовим, який тоді був прост, нікому не відомим козаком-втікачем. Під час бурану[K 2] той погоджується проводити Гриньова з його старим слугою Савельїчем до заїжджого двору. На знак вдячності за послугу Петро віддає йому свій заячий тулуп.
Приїхавши на службу в прикордонну Білогірську фортецю, Петро закохується в дочку коменданта фортеці, Машу Миронову. Товариш по службі Гриньова, офіцер Олексій Швабрін, з яким він познайомився вже в фортеці, теж виявляється небайдужий до капітанської дочки і викликає Петра на дуель, в ході якої завдає Гриньову поранення. Про поєдинок стає відомо батькові Петра, який відмовляється благословити шлюб з дівчиною без приданого.
Тим часом, розгорається пугачовщина, яку сам Пушкін характеризував як «російський бунт, безглуздий і нещадний». Пугачов зі своїм військом атакує і захоплює фортецю в оренбурзькому степу; дворян страчує, а козаків призиває до свого війська. Батьки Маші гинуть від рук бунтівників; Швабрін присягає Пугачову, а Гриньов відмовляється. Від вірної кари його рятує Савельїч, звернувшись до Пугачова. Той впізнає людину, яка йому допомогла взимку, і дарує йому життя.
На пропозицію вступити до війська Пугачова Гриньов не погоджується. Він їде до обложеного повстанцями Оренбурга і воює проти Пугачова, але одного разу отримує лист від Маші, яка залишилася в Бєлогорській фортеці через хворобу. З листа він дізнається, що Швабрін хоче насильно на ній одружитися. Гриньов без дозволу залишає службу, прибуває в Бєлогорську фортецю і за допомогою Пугачова рятує Машу. Пізніше, за доносом Швабріна, його заарештовують вже урядові війська. Гриньова засуджують до страти, заміненої на заслання до Сибіру на вічне поселення. Після цього Маша їде в Царське Село до Катерини II і вимолює прощення нареченому, розповівши все, що знала, і зауваживши, що П. А. Гриньов не зміг виправдатися перед судом тільки тому, що не хотів вплутувати її.[K 3]
Праця над книгою
«Капітанська дочка» належить до числа творів, якими російські письменники 1830-х років відгукнулися на успіх перекладених романів Вальтера Скотта. Пушкін планував написати історичний роман ще в 1820-ті роки (див. «Арап Петра Великого»). Першим з історичних романів на російську тему побачив світ «Юрій Милославський»М. М. Загоскіна (1829). Зустріч Гриньова з вожатим, на думку пушкінознавців, веде до аналогічної сцени в романі Загоскіна.[4][5]
Задум повісті про пугачовську епоху визрів під час роботи Пушкіна над історичною хронікою — «Історією Пугачовського бунту». У пошуках матеріалів для своєї праці Пушкін їздив на Південний Урал, де розмовляв з очевидцями грізних подій 1770-х років. За словами П. В. Анненкова, «стислий і тільки по зовнішності сухий виклад, прийнятий ним в „Історії“, знайшло як ніби додаток в зразковому його романі, що має теплоту і красу історичних записок», в романі, «який представляв іншу сторону предмета — сторону традицій і звичаїв епохи».[6]. Ще одним джерелом роману послужила новела оренбуржця О. П. Крюкова «Розповідь моєї бабусі».[7]
«Капітанська дочка» була написана між ділом, серед робіт над пугачовщиною, але в ній більше історії, ніж в «Історії бунту», яка здається довгою пояснювальною приміткою до роману. — В. О. Ключевський
Влітку 1832 року Пушкін мав намір зробити героєм роману офіцера, який перейшов на бік Пугачова, — Михайла Шванвича (1749—1802), об'єднавши його з батьком, який був вигнаний з лейб-кампанії після того, як розрубав палашом в трактирній сварці щоку Олексія Орлова.[8] Ймовірно, задум твору про дворянин, який подався через особисту образу в розбійники, втілився в результаті в романі «Дубровський», дія якого була перенесена в сучасну епоху.[9]
При написанні повісті використана історія відставного поручика Олексія Гриньова — поміщика села Солдатське Бєлгородської губернії. Після придушення повстання Омеляна Пугачова О. Гриньова звинуватили в зв'язках з представниками бунтівників, які схиляли населення губернії на сторону повсталих, і заарештували. Але незабаром він був відпущений додому за особистим розпорядженням імператриці Катерини II.[10]
Пізніше Пушкін надав оповіданню форму мемуарів, а оповідачем і головним героєм зробив дворянина, який зберіг вірність обов'язку, незважаючи на спокусу перейти на сторону бунтівників.[11] Історична постать Шванвича, таким чином, роз'єдналася на образи Гриньова і його антагоніста — «відверто умовного»[1] лиходія Швабріна.
Сцена зустрічі Маші з імператрицею в Царському Селі була, очевидно, підказана історичним анекдотом про милість Йосифа II до «дочки одного капітана».[12] Нестандартний, «домашній» образ Катерини, намальований в повісті, заснований на гравюрі М. Уткіна з відомого портрета Боровиковського[13] (виконаного, втім, набагато пізніше подій, зображених у повісті).[5]
У «Роб-Рої» батько закликає сина, як і Гриньов, раптово вирішивши, що той в літах (you are nearly of age), і негайно відправляє його з дому в Північну Англію. Аналогічний епізод є і на початку «Веверлі» — романі, і в подальшому також близькому «Капітанській дочці». Тут, в розділі II Едуард Веверлі, ставши офіцером, прощається з сімейством і їде в полк. Пушкін, як і Скотт, надає своєму герою рекомендаційний лист до «старовинного товариша і друга», відтворюючи самий текст листа (до барона Бредвардейна — до генерала Р.). — Д. П. Якубович[16]
До романів Скотта веде і розгорнута система епіграфів зі «старовинних пісень», і оформлення оповідання післямовою фіктивного видавця.[16]
Публікація і перші відгуки
«Капітанська дочка» була опублікована за місяць до загибелі автора в журналі «Современник», який видавався ним, під виглядом записок покійного Петра Гриньова. З цього і наступних видань роману з цензурних міркувань була вилучена глава про бунт селян в селі Гриньова, що збереглася в чернетковому рукописі. До 1838 року ніяких друкованих відгуків щодо повісті не було, проте Гоголь в січні 1837 року відзначав, що вона «справила загальний ефект». О. І. Тургенєв писав 9 січня 1837 року К. Я. Булгакову:[18]
«Повість Пушкіна… так тут прославилася, що Барант, не на жарт, пропонував автору, при мені, перевести її на французьку з його поміччю, але як він висловить оригінальність цього стилю, цієї епохи, цих характерів староросійських і цієї дівочої російської принади — які накидані у всій повісті? Головна принадність в оповіданні, а розповідь переказати іншою мовою — важко»
Незадовго до публікації П. А. Вяземський, який чув роман в авторському читанні в садибі Остаф'єво, надіслав Пушкіну дрібні зауваження щодо фактології.[K 4] Пушкін просив критики і у князя В. Ф. Одоєвського, який відповідав в січневому листі:
«Пугачов занадто скоро, після того як про нього в перший раз говориться, нападає на фортецю; збільшення чуток не досить розтягнуто — читач не має часу побоятися за жителів Бєлогорської фортеці, коли вона вже і взята. Савельїч диво! Ця особа найтрагічна, тобто якого більше всіх шкода в повісті. Пугачов чудовий; він намальований майстерно. Швабрін накиданий прекрасно, але тільки накиданий; для зубів читача важко пережувати його перехід з гвардії офіцера в спільники Пугачова. Маша так довго в його владі, а він не користується цими хвилинами»
Наступні відгуки та думки
Імператриці передають лист Маші (з картини 1861 року)
М. Страхов відзначав схожість «сімейних записок» Гриньова з «Сімейною хронікою» С. Аксакова і з жанром сімейної хроніки взагалі: це розповідь про сімейні стосунки, «про те, як Петро Гриньов одружився з дочкою капітана Миронова», де почуття нареченого і нареченої ясні з самого початку і тільки всякі випадковості перешкоджають їх одруженню.[19] Втім, поєднання історичної та сімейної хроніки характерно і для романів Вальтера Скотта.[16]
Традиційні для вальтерскоттівців мотиви вдало перенесені Пушкіним на російський ґрунт: «За розміром не більше, ніж одна п'ята середнього роману Вальтера Скотта. Манера розповіді — стисла, точна, економна, хоча і більш простора і некваплива, ніж в пушкінських повістях», — зазначає Д. Мирський.[1] На його думку, «Капітанська дочка» більше інших творів Пушкіна вплинула на становлення реалізму в російській літературі — це «реалізм, економний в засобах, стримано гумористичний, позбавлений будь-якого натиску».[20]
Обговорюючи стилістику повісті, М. Греч в 1840 році писав, що Пушкін «з дивним мистецтвом вмів схопити і висловити характер і тон середини XVIII століття».[21] Якщо б Пушкін не підписався під повістю — «і справді можна б подумати, що це справді написала якась старовинна людина, колишній очевидець і герой описаних подій, до того розповідь наївна і не штучний», — погоджувався з ним Ф. Достоєвський.[22] Захоплений відгук залишив про роман М. В. Гоголь:[23]
«Рішуче кращий російський твір в розповідному роді. Порівняно з „Капітанської дочкою“ всі наші романи і повісті здаються нудотною розмазнею. <…> У перший раз виступили істинно російські характери: простий комендант фортеці, капітанша, поручик; сама фортеця з єдиною гарматою, безладдя часу і проста велич простих людей»
«„Капітанська Дочка“ становить блискуче виключення з оповідної прози Пушкіна. У цій повісті є розвиток, цілість і багато прекрасного. Заняття матеріалами для історії Пугачовского бунту не залишилося в Пушкіні безплідним. „Капітанська Дочка“ незрівнянно більше знайомить нас з епохою, місцями з характером осіб і подій, ніж сама історія Пугачовського бунту, написана Пушкіним»
Зарубіжні критики далеко не такі одностайні в своїх захопленнях з приводу «Капітанської дочки», як російські. Зокрема, суворий відгук про твір приписується ірландському письменникові Джеймсу Джойсу:[25]
«У цій повісті ні грама інтелекту. Непогано для свого часу, але в наш час люди куди складніше. Не можу зрозуміти, як можна захоплюватися настільки примітивною продукцією — казками, які могли забавляти когось в дитинстві, про бійців, лиходіїв, доблесних героїв і коней, що скачуть по степах з прихованою в куточку прекрасною дівчиною років сімнадцяти від роду, яка тільки й чекає, що її врятують в потрібний момент»
Петро Андрійович Гриньов[26] — 17-річний дворянин, ще будучи в утробі матері записаний в гвардії Семеновський полк; під час описуваних в повісті подій — прапорщик. Якраз він і веде розповідь для своїх нащадків в правління Олександра I, пересипаючи розповідь старомодними сентенціями.[11] У чорновій версії містилася вказівка, що Гриньов помер в 1817 році.[16]:168 За оцінкою Бєлінського, це «нікчемний, бездушний характер»,[27] який потрібен автору як неупереджений свідок вчинків Пугачова.[11] Однак на думку Ю. М. Лотмана — в Петра Андрійовича Гриньова «є щось, що привертає до нього симпатії автора і читачів: він не вкладається в рамки дворянської етики свого часу, для цього він занадто людяний».[28]:276
Колоритна постать Омеляна Пугачова, в якому М. Цвєтаєва бачила «єдину дійову особу» повісті,[29] яка дещо затуляє собою Гриньова. П. І. Чайковський довгий час виношував задум опери до «Капітанської дочки»,[30] але відмовився від нього через побоювання, що цензура буде «затруднена пропустити таку сценічну виставу, з якої глядач буде йти абсолютно зачарованим Пугачовим», бо той виведений у Пушкіна «по суті дивно симпатичним лиходієм».[31]
Олексій Іванович Швабрін, антагоніст Гриньова, — «молодий офіцер невисокого зросту з обличчя смуглявим і відмінно негарним» і волоссям, які «чорні як смола». На час появи Гриньова в фортеці вже п'ять років як був переведений з гвардії за дуель. Славиться вільнодумцем, знає французьку, розбирається в літературі, але у вирішальний момент змінює присязі і переходить на сторону бунтівників. По суті, суто романтичний негідник[K 5] (за зауваженням Мирського, це взагалі «єдиний у Пушкіна негідник»[1]).
Марія Іванівна Миронова — «дівчина років вісімнадцяти, круглолиця, рум'яна, з світло-русявим волоссям, гладко зачесаним за вуха»; дочка коменданта фортеці, що дала назву всій повісті. «Одягалася просто і мило». Щоб врятувати коханого, їде в столицю і кидається в ноги цариці. Як зауважив князь Вяземський, образ Маші лягає на повість «втішним і світлим відтінком» — як своєрідна варіація на тему Тетяни Ларіної.[32] У той же час Чайковський нарікає: «Марія Іванівна недостатньо цікава і характерна, бо вона бездоганно добра і чесна дівчина і більше нічого».[31] «Порожнє місце всякого першого кохання», — вторить йому Марина Цвєтаєва.[33]
Архип Савельїч — придворний Гриньових, з п'яти років приставлений до Петра як дядько. Поводиться з 17-річним офіцером, як з малолітнім, пам'ятаючи наказ «дивитися за дитям».[34] «Вірний холоп», але позбавлений холопства морального — прямо виражає незручні думки в обличчя і панові, і Пугачову. Образ самовідданого слуги прийнято відносити до найбільш вдалого в повісті. У його наївних клопотах щодо заячого кожуха помітні сліди типажу комічного слуги, характерного для літератури класицизму.
Капітан Іван Кузьмич Миронов — комендант Бєлогорської фортеці, бадьорий старий високого зросту. Виходець із солдатських дітей, який не отримав ніякої освіти. За сорок років служби придбав репутацію хорошого офіцера. Вдома носить ковпак і китайчастий халат. У всьому майже підкоряється волі розумної і проникливої дружини. Як зауважила Цвєтаєва, «тип майже комічний, якби не довелося йому на наших очах з честю померти». Ю. Айхенвальд відзначає духовну спорідненість капітана Миронова зі штабс-капітаном Максимом Максимовичем у Лермонтова і капітаном Тушиним у Толстого: він «краще всіх втілює цю скромну велич, цей найвищий героїзм простоти», який виростає у Пушкіна «з буднів, зі скромного і неефектного матеріалу»[35].
Василиса Єгорівна Миронова — дружина коменданта, «старенька в тілогрійці і з хусткою на голові», власниця єдиної кріпачки дівки Палажки. Має репутацію «прехороброї дами». «На справи служби дивилася, як на свої хазяйські, і управляла силою так точно, як і своїм домом». Вважала за краще загинути поруч з чоловіком, чим від'їзд в безпечне губернське місто. За оцінкою Вяземського, цей образ подружньої вірності «вдало і правильно схоплений пензлем майстра».[32]
Пропущений розділ
Цей розділ належить до найперших редакцій роману. У ньому Гриньов має прізвище Буланін, а Зурін — Гриньов. Село Гриньових захопив Швабрін і люди Пугачова. У селі розпочався бунт проти колишніх господарів. Їх усіх в тому числі і Машу тримають у винному погребі. Буланіну вдається силою пробратись туди, але його теж закривають разом з полоненими. Згодом відбувається облога погребу, при якій Буланін-старший стріляє в Швабріна. Слабким голосом Швабрін наказує вбити полонених, але з'являється Гриньов із солдатами і легко отримує перемогу. Швабріна доправляють в Казанську комісію, для розгляду його справи. Буланін-старший прощає своїх кріпаків, що прийшли каятись до нього. Буланін-молодший радий, що може щасливо зажити зі своєю нареченою Марією Іванівною.
Олександр Пушкін. Дубровський. Капітанська дочка: Романи. Переклад з російської: Олесь Гончар та Іван Сенченко; післямова: О. Федосенко. Київ: Молодь, 1981. 192 стор. (Серія «Джерело»).
Олександр Пушкін. Капітанська дочка (адаптований переклад для дітей середнього шкільного віку). Переклад з російської: ?; художник: Ю. Ландін. Харків: Фактор/Віват, 2008. 128 стор. іл. (Серія «Чарівний ліхтар»). ISBN 978-966-312-766-8
Коментарі
↑«Капітанська дочка», за влучним висловом Дмитра Мирського, — «єдиний повноцінний і закінчений роман Пушкіна, опублікований за життя»[1].
↑Опис степового бурану частково запозичений Пушкіним з однойменного нарису С. Аксакова[3].
↑У наявності сюжетна рима: подібно до того, як головний герой не впізнав в провіднику грізного Пугачова, його подруга не впізнала в мирній старенькій грізну імператрицю. Замість невблаганної логіки правосуддя долі героїв до гармонії призводить чергове диво монаршої милості.
↑Десять років по тому Вяземський писав, що в повісті «історія бунту або подробиці про нього якось жвавіше, ніж в самій історії», бо тут «коротко знайомишся з положенням Росії в цю дивну і страшну годину»
↑На думку Ю. Оксмана, один мимовільний пугачовець, що трактується як злодій і зрадник, був потрібен Пушкіну тільки як «громовідвід, щоб охороняти від цензурно-поліцейської грози позитивний образ іншого».
↑Овчинников Р. В. Записи Пушкина о Шванвичах // Пушкин: Исследования и материалы / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. Дом). — Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1991. — Т. 14. — С. 235—245.
↑Петрунина Н. Н., Фридлендер Г. М. Над страницами Пушкина. — Л., 1974. — С. 73—123.
↑ абвМакогоненко Г. П. Исторический роман о народной войне // Пушкин А. С. Капитанская дочка. — Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1984. — С. 200—232. — (Лит. памятники).
↑Временник Пушкинской комиссии, 4—5. — М.—Л., Изд-во АН СССР, 1939. — С. 487—488.
↑Пушкин А. С. Полное собрание сочинений. — Т. 6. — Л.: Наука, 1977—1979. — (Художественная проза). — С. 511—559.
↑Отечественные записки, 1846, № 10, отд. 5. — С. 66.
↑ абвгдЯкубович Д. П. «Капитанская дочка» и романы Вальтер Скотта // Пушкин: Временник Пушкинской комиссии / АН СССР. Ин-т литературы. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1939. — [Вып.] 4/5. — С. 165—197.
↑Галахов А. О подражательности наших первоклассных поэтов. // Русская Старина, 1888. — № 1 (январь). — С. 27.
↑Письма Александра Тургенева Булгаковым. — М., 1939. — С. 204.
↑Страхов Н. Н. Критические статьи об И. С. Тургеневе и Л. Н. Толстом. 4-е изд. Киев, 1901. — С. 222—225.
↑Йому вторить Олександр Геніс: «Любо подивитися, що сталося з Вальтером Скоттом, коли Пушкін віджав, осушив, „іронізував“ його пухкий роман, який став стрімкою „Капітанською дочкою“».
↑Греч Н. Чтения о русском языке. — СПб., 1840, ч. 1. — С. 339.
↑Достоевский: Статьи и материалы / Под ред. А. С. Долинина. — Л., 1924 (на обл.: 1925), сб. 2. — С. 526—529.
↑Гоголь Н. В. Выбранные места из переписки с друзьями. — М., 1847. — Гл. XXXI.
Красухин Г. Г. Путеводитель по роману А. С. Пушкина «Капитанская дочка»: учебное пособие. — Издательство Московского университета, 2006. — 125 с. — ISBN 9785211052147.
Добин Е. С. История и роман (А. Пушкин «Капитанская дочка») // История девяти сюжетов: рассказы литературоведа. — 2-е изд.. — М.: Детская литература, 1990. — С. 110—140. — 176 с. — ISBN 5-08-000278-6.
Гиллельсон М. И., И. Б. Мушина. Повесть А. С. Пушкина «Капитанская дочка»: комментарий; пособие для учителя. — Л.: Просвещение, 1977. — 204 с.
Макогоненко Г. П. «Капитанская дочка» Пушкина. — М.: Художественная литература, 1977. — 110 с. — (Массовая историко-литературная библиотека). — 100 000 экз.
Historic house in Nevada, United States Nevada State Historic Preservation Office PDF documents United States historic placeLakeview HouseU.S. National Register of Historic Places 2012 photoShow map of NevadaShow map of the United StatesLocationU.S. 395 south of E. Lake Blvd., Carson City, NevadaCoordinates39°12′29″N 119°48′13″W / 39.20806°N 119.80361°W / 39.20806; -119.80361Area3.1 acres (1.3 ha)Built1873Built byVirginia City & Gold Hill Water Co....
The Unión del Fútbol del Interior (English: Football Union of the Interior) or UFI is an association affiliated to the Paraguayan Football Association that was founded in 1927 to organize and govern football outside of Asunción, specifically on each of the different Departments of Paraguay.[1] The UFI is constituted by the clubs and leagues that are part of the Departmental Football Federation from each Department in Paraguay. Club tournaments organized by the UFI gives chances to...
Defunct daily newspaper This article is about the defunct daily newspaper. For the continuing weekly newspaper, see Guelph Mercury Tribune. Guelph MercuryTypeDaily newspaperFormatBroadsheetOwner(s)Metroland Media Group (Torstar Corporation)Founded1853, as Wellington MercuryCeased publicationJanuary 29, 2016Circulation12,863 weekdays13,028 Saturdays in 2010[1]Websiteguelphmercury.com The Guelph Mercury was an English language daily newspaper published in Guelph, Ontario, Canada. It pub...
Deputy Chief Minister of Chhattisgarh Vijay Sharma3rd Deputy Chief Minister of ChhattisgarhIncumbentAssumed office 13 December 2023Serving with Arun SaoGovernorBiswabhusan HarichandanChief MinisterVishnu Deo SaiPreceded byT. S. Singh DeoMember of Chhattisgarh Legislative AssemblyIn office3 December 2023 – IncumbentPreceded byMohmmad AkbarConstituencyKawardhaChhattisgarh Minister of Home and Jail, Panchayat and Rural Development, Technical Education and Employment, Scien...
Основная статья: Лодка Надувная гребная (вёсельная) лодка с лодочным электромотором на съёмном выносном транце Надувная лодка с транцем под подвесной мотор, днище с разборными фанерными пайолами Надувная лодка из поливинилхлорида с надувным днищем низкого давления Над...
Franco Civolani Nazionalità Italia Calcio Ruolo Difensore, centrocampista Termine carriera 1955 Carriera Squadre di club1 1945-1946 Ardenza? (?)1947-1948 Pisa30 (1)1948-1949 Livorno2 (0)1949-1951 Anconitana62 (5)1951-1955 Arsenaltaranto32 (0)1955 Empoli3 (0) 1 I due numeri indicano le presenze e le reti segnate, per le sole partite di campionato.Il simbolo → indica un trasferimento in prestito. Modifica dati su Wikidata · Manuale Franco Civolani...
Wilayah Distrik Kasai di Subprefektur Tokachi. Kasai (河西郡code: ja is deprecated , Kasai-gun) adalah sebuah distrik yang berada di wilayah Subprefektur Tokachi, Hokkaido, Jepang. Per 31 Januari 2024, distrik ini memiliki estimasi jumlah penduduk sebesar 24.938 jiwa dan kepadatan penduduk sebesar 25,36 orang per km2. Distrik ini memiliki luas wilayah sebesar 983,24 km2. Kota kecil dan desa Memuro Nakasatsunai Sarabetsu lbs HokkaidoSapporo (Ibu kota prefektur)lbsSubprefektur IshikariS...
Adorazione dei pastori, 1529 Nicola Moietta, anche noto come Nicola da Caravaggio (Caravaggio, ... – documentato nella prima metà del XVI secolo), è stato un pittore italiano. Vergine in trono col Bambino e san Giovannino tra i santi Francesco, Gerolamo, Elisabetta e un devoto Indice 1 Biografia 2 Stile 3 Opere principali 4 Note 5 Altri progetti 6 Collegamenti esterni Biografia Nonostante ci siano pervenute numerose sue opere, le ricerche documentarie legate alla sua biografia hanno fino ...
Table tennis at the 1994 Asian GamesVenueAsakita Ward Sports CenterDates5–14 October 1994← 19901998 → Table tennis was contested at the 1994 Asian Games in Asakita Ward Sports Center, Hiroshima, Japan from 5 October 1994 to 14 October 1994. Table tennis had team, doubles and singles events for men and women, as well as a mixed doubles competition. Medalists Event Gold Silver Bronze Men's singles Wang Tao China Yoo Nam-kyu South Korea Kim Taek-soo S...
Disambiguazione – Se stai cercando la frazione di Mozzecane in provincia di Verona, vedi Quistello (Mozzecane). Questa voce o sezione sull'argomento centri abitati della Lombardia non cita le fonti necessarie o quelle presenti sono insufficienti. Puoi migliorare questa voce aggiungendo citazioni da fonti attendibili secondo le linee guida sull'uso delle fonti. Segui i suggerimenti del progetto di riferimento. Quistellocomune Quistello – Vedutavia Filippo Corridoni nel 1918 (CPA). Lo...
English cricket tour English cricket team in the West Indies in 1997–98 England West IndiesDates 16 January – 8 April 1998Captains Mike Atherton Brian LaraTest seriesResult West Indies won the 6-match series 3–1Most runs Alec Stewart (452) Brian Lara (417)Most wickets Angus Fraser (27) Curtly Ambrose (30)Player of the series Curtly AmbroseOne Day International seriesResults West Indies won the 5-match series 4–1Most runs Nick Knight (295) Brian Lara (299)Most wickets...
American college basketball season 2011–12 Longwood Lancers men's basketballConferenceIndependentRecord10–21Head coachMike Gillian (9th season)Assistant coaches Doug Thibault (9th season) Tim Fudd (5th season) Ricky Yahn (1st season) Home arenaWillett HallSeasons← 2010–112012–13 → 2011–12 NCAA Division I men's basketball independents standings vte Conf Overall Team W L PCT W L PCT Cal State Bakersfield 0 – 0 �...
This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Gymnastics at the 2008 Summer Olympics – Women's artistic team all-around – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (July 2023) (Learn how and when to remove this message) Women's artistic team all-aroundat the Games of the XXIX OlympiadMedalists Yang Yil...
Dispute between opposing parties resolved by a courts For the racehorse, see Legal Case. It has been suggested that this article be merged into Legal proceeding. (Discuss) Proposed since April 2024. This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Legal case – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (June...
Institutional head of the Canadian Army Commander of the Canadian ArmyChief of the Army StaffCommandant de l'Armée canadienneChef d'état-major de l'ArméeIncumbentLieutenant-General Michael Wrightsince 13 July 2024 Canadian ArmyTypeArmy commanderAbbreviationCCAMember ofArmed Forces CouncilArmy StaffReports toChief of the Defence StaffTerm lengthAt His Majesty's pleasurePrecursorChief of the Land StaffFormation1875 (as General Officer Commanding the Militia)2011 (as Commander of th...
.jpg)
.PNG)
