Народився в місті Свеаборзі (тепер Суоменлінна) в родині флотського лікаря. Навчався в Чембарі у повітовому училищі та в Пензенській гімназії. 1829 вступив до Московського університету, з якого за написання антикріпосницької драми «Дмитро Калінін» був виключений (1832).
Працював у журналі «Телескоп» та газеті «Молва» (1833—1836), де були надруковані його перші статті — «Літературні мрії» (1834), «Про російську повість і повісті п. Гоголя» (1835). Редагував журнал «Московский наблюдатель» (1838—1839). В 1839 переїхав до Петербурга, очолив літературно-критичний відділ журналу «Отечественные записки».
Тяжко хворий, влітку 1847 виїздив у Зальцбрунн (Німеччина) на лікування, де написав згодом широковідомий «Лист до Гоголя». Володимир Ленін, називаючи Бєлінського «попередником цілковитого витіснення дворян різночинцями в нашому визвольному русі», писав:
«Його знаменитий „Лист до Гоголя“, що підводив підсумок літературній діяльності Бєлінського, був одним з найкращих творів безцензурної демократичної преси, що зберегли величезне, живе значення і досі» (Твори, т. 20, с. 219–220)
.
Помер Бєлінський у Петербурзі від туберкульозу на 37-му році життя, похований на Волковому кладовищі.
Творчість
Творчість Бєлінського поклала початок формуванню революційно-демократичного напряму в російській культурі ХІХ ст. Революційно-демократичні й матеріалістичні погляди його розвивались під впливом антикріпосницького руху в Росії та революційних подій на Заході, у боротьбі проти реакційної ідеології та лібералізму. У розвитку філософських і суспільно-політичних поглядів Бєлінський пройшов складний і суперечливий шлях — від просвітительства до революційного демократизму, від ідеалізму до матеріалізму. Приблизно до кінця 1830-х рр. Бєлінський стояв на позиціях філософського ідеалізму, який привів його до тимчасового теоретичного «примирення» з реакційним суспільним ладом Росії.
На початку 1840-х рр. він пориває з ідеалізмом та просвітительством і переходить на позиції матеріалізму й революційного демократизму. Бєлінський піддав гострій критиці кріпосницькі порядки Росії, капіталізм і буржуазну державу; він стверджував, що шлях до ліквідації кріпосницького гніту лежить через революцію. Бєлінський відстоював принципи матеріалістичної філософії, критикував різні форми ідеалізму, обґрунтовував діалектичний погляд на світ. Бєлінський зазнав впливу ранніх праць Карла Маркса, з якими він ознайомився в 1840-х рр.
В основі соціологічних поглядів Бєлінського лежить визнання історичних закономірностей суспільного розвитку, вирішального значення народних мас в історії. Бєлінський прагнув створити революційну теорію, яка, на його думку, могла б стати основою докорінної перебудови існуючого суспільства. Він вірив у велике майбутнє Росії, пропагував ідею про те, що вона начебто перетвориться у центр всього цивілізованого світу. Бєлінський був утопічним соціалістом і у поглядах на розвиток історичного процесу залишився ідеалістом. Проте він ближче за інших утопістів підійшов до матеріалістичного розуміння історії. Філософські й суспільно-політичні погляди Бєлінського мають історичне значення; вони, як і погляди Чернишевського і Добролюбова, лягли в основу бойової революційно-демократичної програми.
У літературно-критичних та естетичних поглядах Бєлінський ішов від ідеалістичного розуміння ролі мистецтва й літератури в житті суспільства до визнання активної ролі мистецтва у служінні інтересам народу. Був поборником реалістичної літератури, яка б розкривала життя народу, його прагнення. Бєлінський заклав основи революційно-демократичної естетики, утверджував ідею служіння літератури народові, батьківщині. Він виступав проти апологетів «самодержавства, православ'я й народності» у літературі, проти «чистого мистецтва», романтизму, дидактичної белетристики й псевдонародності літератури, боровся за реалістичний метод; живу дійсність, життя вважав основою мистецтва. Матеріалістична естетика Бєлінського, розвинута й продовжена Чернишевським і Добролюбовим, була найбільшим досягненням у розвитку домарксистської естетичної думки.
Бєлінський — один з засновників матеріалістичної історично-літературної науки в Росії. Найважливіші літературно-критичні праці: річні огляди літератури (1840—1847), «Герой нашого часу» (1840), «Вірші М. Лєрмонтова» (1841), «Промова про критику» (1842), «Пригоди Чичикова або Мертві душі» (1842), «„Паризькі таємниці“ Е. Сю» (1844), цикл статей «Твори Олександра Пушкіна» (1843—1846). У них критик розкрив своєрідність і велич російської літератури, визначив основні тенденції і закономірності її розвитку від Ломоносова до Гоголя, що полягали в утвердженні реалізму й народності. Бєлінський характеризував творчість Пушкіна як визначне явище російської культури, в якій органічно злились національні риси російського життя з передовими ідеями. Бєлінський розкрив творчу самобутність поета, назвав роман «Євгеній Онєгін» енциклопедією російського життя. У статтях про Гоголя критикував критиків реакційного табору, що нападали на критичне спрямування його творчості і т. з. «натуральну школу», підкреслював викривальний антикріпосницький зміст гоголівської творчості. Виступаючи проти реакційних поглядів слов'янофілів і лібералів-західників, Бєлінський стверджував, що провідні російські письменники начебто, всупереч рабському схилянню перед західною культурою, критично засвоювали її найкращі зразки, розвивали справді національну російську літературу. Сам Бєлінський високо оцінював творчість В. Шекспіра, П. Беранже, Ж. Санд, Г. Гайне, Дж.-Г. Байрона, стежив за розвитком слов'янських літератур, писав про міжнародне значення творчості А. Міцкевича.
Як театральний критик Бєлінський виступав за театр демократичного напряму, театр «передової суспільної думки» («І моя думка про гру п. Каратигіна», 1835; «Мочалов у ролі Гамлета», 1838; «Петровський театр», 1838; «Російський театр у Петербурзі», 1844; «Александринський театр», 1845). Схвально писав про деякі п'єси українських драматургів («Дворянські вибори»Квітки-Основ'яненка, «Москаль-чарівник»Котляревського), про гру М. Щепкіна в українському репертуарі.
У педагогічних поглядах Бєлінський дотримувався принципів виховання дітей і молоді в дусі демократизму, гуманності, громадських ідеалів. Стаття «Дитячі казки діда Іринея» (1840) — класичний трактат російської педагогіки. В науковій праці «Основи російської граматики» (1837) показав зразок того, як треба використовувати багатства російської мови в педагогічній діяльності, висунув думку про єдність мови й мислення.
Філософські погляди
У 1840-х роках Бєлінський став прихильником революційного демократизму. Він не писав філософських трактатів чи розлогих філософських праць. Серед філософів, які сформували погляди Бєлінського: Фіхте, Шеллінг, Геґель, Феєрбах, молодогеґельянці, французькі утопісти, Маркс. У 1837—1839 роках захоплювався філософією Геґеля, на початку 1840-х переходить на позиції матеріалізму.
Погляди на мистецтво та науку
Наука та мистецтво очищають золото дійсности, перетоплюють його у вишукані форми.
Мистецтво є сприйняття дійсности. Ми відмовляємось називати мистецтво найточнішим копіюванням природи, найвдалішою її підробкою. Ми називаємо це ремеслом.
Ставлення до України
Бєлінський дуже категорично і лайливо заперечував право українського народу на існування:
Малоросія ніколи не була державою, відповідно, й історії, у суворому значенні цього слова, не мала. Історія Малоросії є не більше, як епізод царювання царя Олексія Михайловича… Історія Малоросії — це побічна річка, що впадає у велику ріку російської історії. Малоросіяни завжди були племенем і ніколи не були народом, а тим менше — державою.
Незважаючи на віроломство, зрадницьку жорстокість і клятвопорушення буйного сейму польського, що стільки раз скарав на смерть малоросійських депутатів, ніколи не бувало нестачі в нових депутатах, які з незрозумілою простодушністю прагнули потрапити до розкритої пащі католицького чудовиська. Скільки разів малоросіяни брали верх над поляками в кровопролитних війнах із ними, і між тим це анітрохи не просувало вперед їхньої справи. Чому ж це? Тому, що і так звана Гетьманщина і Запоріжжя анітрохи не були ані республікою, ані державою, а були якоюсь дивною общиною на азійський манер.[9](рос.)
Ви пам'ятаєте, що віруючий друг мій[10] говорив мені, що вірить, що Шевченко — людина гідна і прекрасна. Віра робить чудеса — творить людей з ослів і дубин, стало бути, вона може і з Шевченки зробити, мабуть, мученика свободи. Але здоровий глузд в Шевченкові повинен бачити осла, дурня і негідника, а понад те гіркого п'яницю, любителя горілки по патріотизму хохлацьким. Цей хохлацький радикал написав два пасквіля на государя імператора — один на государя імператора, інший на государині імператрицю[11]… Я не читав цих пасквілів, і ніхто з моїх знайомих їх не читав (що, між іншим, доводить, що вони анітрохи не злі, а тільки плоскі та дурні), але впевнений, що пасквіль на і<мператрі>цу має бути обурливо бридким через причину, про яку я вже говорив. Шевченку послали на Кавказ солдатом. Мені не шкода його, коли б я був його суддею, я зробив би не менше. Я мав особисту ворожнечу до такого роду лібералами. Одна скотина з хохлацьких лібералів, якийсь Куліш (отаке свинське прізвище!) в «Зірочці», інакше званої … журналі, який видає Ішимова для дітей, надрукував історію Малоросії, де сказав, що Малоросія або повинна отторгнуться від Росії або загинути … Ось що роблять ці скоти, безмозкі лібералішки. Ох, ці мені хохли! Адже барани, а ліберальничають в ім'я галушок і вареників зі свинячим салом …[12](рос.)
Намагання спрямувати нову українську літературу у річище офіційної російської ідеології стали також причиною негативної оцінки поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки», якої він припустився в полеміці з редакцією журналу «Маяк». Зокрема він вважав, що:
незважаючи на велику кількість самих вульгарних і майданних слів та виразів, позбавлені простоти вигадки і оповідання, наповнені химерностями і замашками, які властиві всім поганим піїтам, — часто зовсім не народні, хоча і підкріплюються посиланнями на історію, пісні та перекази, — і, отже, з усіх цих причин — вони незрозумілі простому народові і не мають в собі нічого того, що з ним симпатизує[13](рос.)
Радянське літературознавство не афішувало таке ставлення критика до українських поетів, натомість говорило про ставлення «з повагою», а також про «підтримку прогресивних тенденцій», відзначало також «захоплення героїчною історією українського народу»[14].
Під час перебування Бєлінського в Україні, його погляди дещо змінилися. Так, у листі до дружини він повідомляє:
Верст за 30 до Харкова я побачив Малоросію, хоча ще і перемішану з брудним москальством. Хати хохлів схожі на будиночки фермерів — чистота і красивість незвичайні. Уяви, що малоросійський борщ є не що інше, як зелений суп (тільки з куркою або бараниною і заправлений салом), а про борщ з сосисками й шинкою хохли і гадки не мають. Суп цей вони готують пресмачний і донезмоги чисто. І це мужики! Інші обличчя, дивляться інакше. Діти дуже милі, тоді як на російських дивитися не можна — гірше і гадкіше від свиней"[15](рос.)
Ставлення до української мови
Вісаріон Бєлінський негативно відгукнувся на вихід з друку переломного в історії української літератури збірника віршів Тараса Шевченка «Кобзар» у 1840 році, а також виданого Є. Гребінкою українського альманаху «Ластівка». Видання тих двох українських друків схилило В. Бєлінського до публічного виступу щодо перспектив розвитку української літератури. Зовсім не переймаючись вартістю обох книжок, він «поєднав їх в одну критичну статтю», тому що обидві були написані на «малоросийском наречии». В. Бєлінський порушує принципово важливе питання — чи взагалі на світі існує «малоросійська мова», чи може існувати «малоруська» література і чи повинні «наші» літератори писати по малоруськи? У відповіді на таким чином сформульоване питання, він стверджував, що ані література, ані українська мова не мають жодних можливостей самодіяльного розвитку, вказуючи на Гоголя, як на приклад письменника, що «палко закоханий в Україну, але не зважаючи на це, пише російською, а не українською мовою», а тому радив «деяким письменникам малоросійським» припинити писати на незрозумілій для всіх українській мові, якої взагалі немає[16].
Своє ставлення до цього питання Бєлінський викладає ширше у рецензії на «Історію Малороссії»Миколи Маркевича, де пише буквально таке:
Малоросія ніколи не була державою… Плем'я може мати тільки народні пісні, але не може мати поетів, великих поетів мають тільки великі народи… Живим доказом цієї істини є Гоголь, в його творах зустрічаємо багато одвічних українських елементів, яких немає і не може бути в російській прозі, але хто ж називає його українським?
Ставлення до кримських татар
В'їхавши до кримських степів, ми побачили три нові для нас нації: кримських баранів, кримських верблюдів та кримських татар. Я думаю, що це різні види одного й того ж роду, різні коліна одного племені: так багато спільного у їхній фізіономії. Якщо вони говорять й не однією мовою, то добре розуміють одне одного.[17]
↑Малороссия никогда не была государством, следственно, и истории, в строгом значении этого слова, не имела. История Малороссии есть не более, как эпизод из царствования царя Алексея Михайловича…
История Малороссии — это побочная река, впадающая в большую реку русской истории. Малороссияне всегда были племенем и никогда не были народом, а тем менее — государством.
Несмотря на вероломство, предательскую жестокость и клятвопреступничество буйного сейма польского, столько раз казнившего малороссийских депутатов, никогда но бывало недостатка в новых депутатах, с непонятным простоумием стремившихся в раскрытую пасть католического чудовища. Сколько раз малороссияне брали верх над поляками в кровопролитных войнах с ними, и между тем это нисколько не подвигало вперед их дела. Отчего же это? Оттого, что и так называемая Гетьманщина и Запорожье нисколько не были ни республикою, ни государством, а были какою-то странною общиною на азиатский манер.
|розмір=50||Белинский В. Г. Собрание сочинений. В 9-ти томах. Т. 5.|
↑Вы помните, что верующий друг мой говорил мне, что верит, что Шевченко — человек достойный и прекрасный. Вера делает чудеса — творит людей из ослов и дубин, стало быть, она может и из Шевченки сделать, пожалуй, мученика свободы. Но здравый смысл в Шевченке должен видеть осла, дурака и подлеца, а сверх того горького пьяницу, любителя горелки по патриотизму хохлацкому. Этот хохлацкий радикал написал два пасквиля на государя императора — один на государя императора, другой на государыню императрицу… Я не читал этих пасквилей, и никто из моих знакомых их не читал (что, между прочим, доказывает, что они нисколько не злы, а только плоски и глупы), но уверен, что пасквиль на и<мператри>цу должен быть возмутительно гадок по причине, о которой я уже говорил. Шевченку послали на Кавказ солдатом. Мне не жаль его, будь я его судьею, я сделал бы не меньше. Я питал личную вражду к такого рода либералам. Одна скотина из хохлацких либералов, некто Кулиш (экая свинская фамилия!) в «Звездочке», иначе называемой … журнале, который издает Ишимова для детей, напечатал историю Малороссии, где сказал, что Малороссия или должна отторгнуться от России или погибнуть… Вот что делают эти скоты, безмозглые либералишки. Ох, эти мне хохлы! Ведь бараны, а либеральничают во имя галушек и вареников со свинным салом… «Реакція „Манту“», газета „День“|розмір=50|1 — 10 грудня 1847 р. Петербург|Повний текст листа доступний на litopys.org.ua|
↑«несмотря на обилие самых вульгарных и площадных слов и выражений, лишены простоты вымысла и рассказа, наполнены вычурами и замашками, свойственными всем плохим пиитам, — часто нисколько не народны, хотя и подкрепляются ссылками на историю, песни и предания, — и, следовательно, по всем этим причинам — они непонятны простому народу и не имеют в себе ничего с ним симпатизирующего». В. Г. Белинский. Гайдамаки. Поэма Т. Шевченка
↑«Верст за 30 до Харькова я увидел Малороссию, хотя еще и перемешанную с грязным москальством. Избы хохлов похожи на домики фермеров — чистота и красивость неописанные. Вообрази, что малороссийский борщ есть не что иное, как зеленый суп (только с курицею или бараниною и заправленный салом), а о борще с сосисками й ветчиною хохлы и понятия не имеют. Суп этот они готовят превкусно и донельзя чисто. И это мужики! Другие лица, смотрят иначе. Дети очень милы, тогда как на русских смотреть нельзя — хуже и гаже свиней» В. Г. Белинский. Полное собрание сочинений в тринадцати томах. — т. 12. — с. 288
↑Бєлінский В. Г. Полное собрание сочинений. Том 5, Москва. 1954, с. 176—179. (рос.)
↑«Въехавши в крымские степи, мы увидели три новые для нас нации: крымских баранов, крымских верблюдов и крымских татар. Я думаю, что это разные виды одного и того же рода, разные колена одного племени: так много общего в их физиономии. Если они говорят и не одним языком, то тем не менее хорошо понимают друг друга.» — Письмо Белинского В. Г. А. И. Герцену - 6 сентября 1846 г. Симферополь.
Література
Чернышевский Н. Г. Очерки гоголевского периода русской литературы. В його кн.: Полное собрание сочинений, т. 3. М., 1947; (рос.)
Плеханов Г. В. Литературные взгляды В. Г. Белинского В його кн.: Литература и естетика, т. 1. М., 1958; (рос.)
Оксман Ю. Летопись жизни и творчества В. Г. Белинского. М., 1958; (рос.)
Distrik Podunavlje Podunavski okrugDistrikLokasi di SerbiaNegara SerbiaRegionSerbia Selatan dan TimurIbu kotaSmederevoLuas • Total1.248 km2 (482 sq mi)Populasi (2011) • Total198.184 • Kepadatan160/km2 (410/sq mi)Kode ISO 3166-2RS-10 Distrik Podunavlje adalah salah satu dari 29 distrik di Serbia. Menurut sensus 2011, Podunavlje memiliki luas 1.248 kilometer persegi dan populasi 198.184 jiwa. Kode ISO 3166-2 daerah ini adalah RS-...
Azerbaijani-language pop music produced either in Azerbaijan or other countries Azerbaijani pop musicStylistic originsTraditional pop, Mugham, classical music, EuropopCultural origins1950s, USSR Music of Azerbaijan General topics Musical instruments Khananda Mugham triads Art of playing the tar Dances Ballet Genres Jazz Religious [az] Military Hip hop Classical Opera Pop Rock Folk music Specific forms Traditional music Ashiq music Meykhana Mugham Tasnif Subgenres Jazz mugham...
Questa voce sugli argomenti allenatori di pallacanestro statunitensi e cestisti statunitensi è solo un abbozzo. Contribuisci a migliorarla secondo le convenzioni di Wikipedia. Segui i suggerimenti dei progetti di riferimento 1, 2. Roger Brown Brown (a destra) con la maglia degli Indiana Pacers Nazionalità Stati Uniti Altezza 196 cm Peso 93 kg Pallacanestro Ruolo Ala piccolaAllenatore Termine carriera 1978 - giocatore1986 - allenatore Hall of fame Naismith Hall of Fame (2013...
German football club Football clubFC Wacker MünchenFull nameFußball-Club Wacker München e.V.Founded1903GroundBezirkssportanlage DemleitnerstraßeLeagueKreisliga München 2 (VIII)2021–22Kreisliga München 2, 2nd of 15 Home colours Away colours FC Wacker München is a German association football club of about 200 members based in the Sendling borough of Munich, Bavaria. At their zenith in the 1920s the Blue Stars twice reached the semi-finals of the German Championship. After World War II,...
هنودمعلومات عامةنسبة التسمية الهند التعداد الكليالتعداد قرابة 1.21 مليار[1][2]تعداد الهند عام 2011ق. 1.32 مليار[3]تقديرات عام 2017ق. 30.8 مليون[4]مناطق الوجود المميزةبلد الأصل الهند البلد الهند الهند نيبال 4,000,000[5] الولايات المتحدة 3,982,398[6] الإمار...
Not to be confused with Yoshiwara. Suburb in Mumbai Suburban, Maharashtra, IndiaOshiwaraSuburbCountryIndiaStateMaharashtraDistrictMumbai SuburbanCityMumbaiGovernment • TypeMunicipal Corporation • BodyBrihanmumbai Municipal Corporation (MCGM)Languages • OfficialMarathiTime zoneUTC+5:30 (IST)PIN400102Area code022Civic agencyBMC Oshiwara is a neighbourhood in northern Mumbai, India near Lokhandwala Complex. Its name was derived from the Oshiwara River. Locate...
1967 studio album by Peggy LeeSomethin' Groovy!Studio album by Peggy LeeReleased1967RecordedJune 1967GenreVocal jazzLength30:42LabelCapitolProducerDave CavanaughPeggy Lee chronology Extra Special!(1967) Somethin' Groovy!(1967) 2 Shows Nightly(1968) Professional ratingsReview scoresSourceRatingAllmusic[1] Somethin' Groovy! is a 1967 studio album by Peggy Lee. It was released in 1967 on Capitol Records.[2] It was arranged by Ralph Carmichael and Toots Thielemans is credi...
Piala Dunia Wanita FIFA 1995(Swedia) Världsmästerskapet i fotboll för damer 1995Informasi turnamenTuan rumah SwediaJadwalpenyelenggaraan5–18 Juni 1995Jumlahtim peserta12 (dari 6 konfederasi)Tempatpenyelenggaraan5 (di 5 kota)Hasil turnamenJuara Norwegia (gelar ke-1)Tempat kedua JermanTempat ketiga Amerika SerikatTempat keempat TiongkokStatistik turnamenJumlahpertandingan26Jumlah gol99 (3,81 per pertandingan)Jumlahpenonton112.213 (4.316 per pert...
الضحاك بن مزاحم معلومات شخصية الميلاد القرن 7 ولاية بلخ الوفاة 102 هـ أو 105 هـ أو 106 هـخراسان الكبرى الإقامة خراسان الكبرىسمرقندمرو الشاهجان الكنية أبو القاسم أو أبو محمد اللقب الهلالي الخراساني أقرباء أخو محمد بن مزاحم، ومسلم بن مزاحم الحياة العملية الطبقة الط...
The mathematical statements discussed below are provably independent of ZFC (the canonical axiomatic set theory of contemporary mathematics, consisting of the Zermelo–Fraenkel axioms plus the axiom of choice), assuming that ZFC is consistent. A statement is independent of ZFC (sometimes phrased undecidable in ZFC) if it can neither be proven nor disproven from the axioms of ZFC. Axiomatic set theory Further information: Axiomatic set theory In 1931, Kurt Gödel proved his incompleteness th...
Southern group of varieties of the Albanian language Tosk redirects here. For the Star Trek related usage, see Captive Pursuit. TosktoskërishtjaRegionAlbania, Kosovo, North Macedonia, Italy, Greece, TurkeyNative speakers1.8 million (2011 census)[1]Language familyIndo-European AlbanoidAlbanianToskEarly formProto-Albanian Dialects Northern Tosk Southern Tosk Arbëresh Cham Arvanitika Mandritsa Lab Writing systemAlbanian alphabet, formerly ElbasanLanguage codesISO 639-3alsGlottolog...
2019 single by Dermot KennedyLostSingle by Dermot Kennedyfrom the album Without Fear Released6 February 2019Length3:44LabelRigginsInterscopeIslandSongwriter(s)Carey WillettsDermot KennedyProducer(s)Carey WillettsKozDermot Kennedy singles chronology For Island Fires and Family (2019) Lost (2019) Outnumbered (2019) Lost is a song by Irish singer-songwriter and musician Dermot Kennedy. It was released as a single on 6 February 2019 as the third single from his debut studio album Without Fear. ...
Risque sismiquedans le Bas-Rhin Géographie Pays France Région Grand Est Département Bas-Rhin Zonage sismique 2-faible 50 communes 3-modérée 464 communes modifier Le risque sismique dans le Bas-Rhin est un des risques majeurs susceptibles d'affecter le département du Bas-Rhin (région Grand Est, France). Il se caractérise par la possibilité qu'un aléa de type séisme se produise et occasionne des dommages plus ou moins importants aux enjeux humains, économiques ou environnemen...
Internet country code top-level domain for New Zealand .nzIntroduced19 January 1987TLD typeCountry code top-level domainStatusActiveRegistryInternetNZIntended useEntities connected with New ZealandActual usePopular in New ZealandRegistered domains750,200 (September 2022)[1]Registration restrictionsNo restrictions under most second-level names; a few are moderated meaning that eligibility is checked before registration is grantedStructureNames are registered at the second level or at t...
Burgh in South Ayrshire, Scotland This article is about the town in Scotland. For the surname, see Girvan (surname). Burgh in ScotlandGirvanScottish Gaelic: Inbhir GharbhainBurghGirvan Steeple, South Ayrshire.GirvanLocation within South AyrshirePopulation6,330 (2022)[1]DemonymGirvaniteOS grid referenceNX185975• Edinburgh81 mi (130 km)• London323 mi (520 km)Council areaSouth AyrshireLieutenancy areaAyrshire and ArranCountryScot...
Park in Birmingham, Alabama, United States United States historic placeKelly Ingram ParkU.S. National Register of Historic Places Kelly Ingram ParkShow map of Birmingham, AlabamaShow map of AlabamaShow map of the United StatesLocation5th Ave. N and 16th St., Birmingham, AlabamaArealess than one acreBuilt1871NRHP reference No.84000636[1]Added to NRHPMay 24, 1984 Kelly Ingram Park, formerly West Park,[2] is a 4 acres (1.6 ha) park located in Birmingham, Alabama. I...
Political party in Saba Windward Islands People's Movement LeaderRolando WilsonPresidentBruce ZagersFounded1970; 54 years ago (1970)[1]Preceded byWindward Islands People’s PartyIdeologyChristian democracyPolitical positionCentre-rightRegional affiliationChristian Democrat Organization of AmericaColours OrangeSaba Island council3 / 5Politics of SabaPolitical partiesElections The Windward Islands People's Movement (WIPM) is a political party in Sa...
This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Opera in Latin America – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (March 2010) (Learn how and when to remove this message) The history of opera in Latin America dates back to at least the early 18th century. Newspaper articles suggest that, around the time t...
