У російській етнографічній літературі, на противагу західній практиці, нерідко ойратівКитаю і Монголії, які й в наш час, на початку XXI століття, проживають на давній етнічній батьківщині калмиків у Центральній Азії, не вважають частинами єдиного з калмиками народу. Попри спільну історію, мову і коріння культури, ці дві великі групи ойратів живуть тривалий час відособлено, але зберігаючи єдину національну самосвідомість.
Загальна чисельність ойратів (і калмиків) — понад півмільйона осіб.
Історія
Калмицький буддійський храм у Белграді
У XVII ст. ойрати-калмики рушили з Джунгарії, переправившись через річку Урал, оселилися між Уралом та Волгою, а згодом поза нею, заснувавши Калмицьке ханство. У 1632 році хани калмиків-торгоутів утворили залежний від Московського царства союз, проте автономний. У завдання калмиків входив захист кордонів Московії від нападів казахів. Також вони брали участь у походах московського царства під час війн з Річчю Посполитою, Османською імперією та Швецією. Відігравали важливу роль у військах московських царів, що діяли в Україні. Крім того, суттєво допомагали Петру I під час Азовських походів й перші роки Північної війни.
З утворенням Російської імперії центральна влада обрала шлях на придушення старовинних свобод та знищення привілеїв. Цей процес поступово став торкатися калмиків. Особливо він посилився за часи Анни I, цю політику продовжила Єлизавета I. Імператриця Катерина II фактично завершила цей процес. Зрештою у 1770 році такі дії викликало спротив калмиків, які зв'язалися з урядом династії Цін, вирішивши повернутися до Джунгарії. Хан Убаші зібрав більшу частину свого народу, перетнув Урал (тоді Яїк) й рушив через казахські степи до колишньої батьківщини. Навздогін їм царський уряд спрямував яїцьких козаків. Водночас проти калмиків виступили казахські жузи та киргизи. Зрештою частину калмиків вдалося утримати у кордонах імперії, частину повернути. Інші калмики дісталися до Джунгарії, де їх роззброїли та розселили на значній території західних провінцій Китаю.
Калмики належать до центральноазійського антропологічного типу великої монголоїдної раси з усіма характерними рисами, притаманними монгольським народам: невисокого зросту, але кремезні, з різко окресленими вилицями, трохи приплесканим носом, типово монгольським розрізом очей, смуглявою шкірою і чорним прямим волоссям.
Калмики також були у війську Івана Мазепи напередодні його виступу проти Петра I. Зокрема, шведський полковник Нільс Юлленшерн у своєму щоденнику написав, що промова гетьмана перед козацьким військом напередодні з'єднанням з військом шведського короля Карла XII «заскочила зненацька» людей і так вразила, що «багато їх кинулося навтіки». На думку історика Б. Кентрижинського, це швидше стосується чужоземних солдатів, що були в гетьманському супроводі, — волохів та калмиків.
Жирним виділені титульні нації національних республік, областей та округів РФ, включно з ліквідованими. ¹ Також визнаються корінним малочисельним народом Півночі. ² Є асимільованими станом на 2024 рік.
.jpg)
