Чисельність — 9,6 тис. чоловік, з них в Челябінській області — 9,1 тис.(2002)
Походження
Походження нагайбаків не встановлено. Одна теорія стверджує, що вони є ногайці. Інша теорія припускає, що вони є башкири, що були під владою ногайців. Третя теорія стверджує, що вони — угро-фіни, які перейшли на татарську мову і мешкали на кордоні з Казанським ханством. Найпопулярніша теорія в Татарстані є, що вони були служилими татарами у Казанському ханстві і були насильницькі хрещені Іваном Грозним і переселені до кордону Росії, між башкирами і казахами, для охорони кордону.
Історія
Нагайбацький район на карті розселення татар у Росії
Нагайбаки під назвою «Уфимських новохрещених» відомі з початку XVIII ст. На думку різних дослідників мають або ногайсько-кипчацьке, або казансько-татарське походження. До кінця XVIII століття вони жили у Верхньоуральському повіті: Нагайбацькій фортеці (у сучасного села Нагайбацьке в Челябінській області), селі Бакали і 12 селах. Окрім нагайбаків-козаків в цих селищах жили татари-тептярі, з якими у козаків існували інтенсивні шлюбні зв'язки.
Частина нагайбаків жила в козацьких поселеннях Оренбурзького повіту: Підгірному Гір'ялі, Аллабайталі, Ільїнському, Неженському. На початку XX століття вони остаточно злилися з місцевим татарським населенням і перейшли в іслам. Нагайбаки ж колишнього Верхньоуфимського повіту зберегли свою самосвідомість, як окрему від татарської спільноти.
¹ Більшість — етнічні українці. ² Значна частина — етнічні українці. ³ Жодна з проголошених у 1991 році автономій, що увійшли до складу Союзу козацьких республік, не відбулася.
Жирним виділені титульні нації національних республік, областей та округів РФ, включно з ліквідованими. ¹ Також визнаються корінним малочисельним народом Півночі. ² Є асимільованими станом на 2024 рік.
