Джозеф Лоузі

Джозеф Лоузі
Joseph Losey
голова журі Каннського кінофестивалюd
Дата народження14 січня 1909(1909-01-14)
Місце народженняЛа Кросс, США
Дата смерті22 червня 1984(1984-06-22) (75 років)
Місце смертіЛондон, Велика Британія
Похованняцвинтар Патні-Вейл[1]
ГромадянствоСША США
Професіякінорежисер
Alma materДартмутський коледж, Гарвардський університет і La Crosse Central High Schoold
Роки активності1933 — 1984
IMDbID 0521334
Нагороди та премії
Золота пальмова гілка (1971)
Сезар (1977)
Джозеф Лоузі у Вікісховищі

Джо́зеф Ло́узі (фр. Joseph Losey; *14 січня 1909, Ла Кросс, Вісконсин, США — 22 червня 1984, Лондон, Велика Британія) — американський і британський театральний та кінорежисер.

Біографія

Джозеф Лоузі народився 14 січня 1909 року у місті Ла-Кросс, штат Вісконсин у США, в сім'ї з голландськими коренями та з суворими пуританськими традиціями. Спочатку Джозеф планував стати лікарем, тому почав вивчати медицину у Дартмутському коледжі, але захопився театром і змінив свої плани, поступивши до школи мистецтв при Гарвардському університеті[2]. В цей же час як актор працював у трупі «Майстерня 47». У 1930 році Лоузі залишив роботу і влаштувався театральним критиком провідних видавництв Нью-Йорка після чого знову повертається у театр, але вже як асистент режисера та режисер.

У 1935 році Джозеф Лоузі відвідав Європу заради вивчення нових театральних теорій від часопису «Variety». Вивчав систему Брехта, відвідав Москву для знайомства з Всеволодом Меєргольдом, був на лекціях С. М. Ейзенштейна[3]. Після повернення до США Джозеф Лоузі займався випуском «Живої газети», яка була публіцистичними театральними виставами.

На кінець 1930-х — початок 1940-х років відносяться і перші досліди Лоузі ув царині документального та науково-популярного кіно, у 1942 році працював режисером на радіо. У 1943 році Лоузі було призвано на військову службу, де він продовжував знімати навчальні фільми для військового відомства.

Після війни Джозеф Лоузі повертається у театр і в 1947 році ставить в Лос-Анджелесі найзнаменитіший свій спектакль «Галілео Галілей» за п'єсою Бертольта Брехта. Переклад був здійснений за допомогою самого Брехта, у головній ролі славився Чарльз Лотон. Згодом, у 1974 році Лоузі адаптував п'єсу для кінематографу, поставивши у Великій Британії фільм «Галілео» з Хаїмом Тополем[en] у головній ролі.

Перший повнометражний ігровий фільм «Хлопчик із зеленим волоссям» Джозеф Лоузі зняв у 1948 році. У цій притчі про право бути не таким, як усі, вже було закладено основний мотив подальшої творчості режисера: пильне вивчення поведінки людей у виняткових обставинах, що виявляють їх суть [4]. Знявши кілька голлівудських фільмів із серії «чорних фільмів», Лоузі, відомий своїми лівими переконаннями, став жертвою маккартистського «полювання на відьом»: був звинувачений у зв'язках з комуністами та був включений до «Чорного списку» Голлівуду. Після цього Лоузі був вимушений поїхати в добровільне вигнання до Великої Британії.

Кар'єра в Європі

Теренс Стемп, Моніка Вітті та Д. Лоузі у Амстердамі, 1965

Оселившись в Англії, Джозеф Лоузі перший час був вимушений працювати під псевдонімами Віктор Генбері (фільм «Сплячий тигр», 1954) та Джозеф Волтон («Близький незнайомець», 1956), оскільки актори побоювалися, що після роботи у фільмах Лоузі у них теж можуть виникнути проблеми у Голлівуді. Як і в Америці, у Великій Британії Лоузі ставив переважно трилери, забарвлені гіркотою, почуттям безнадійності, з рідкісними ліричними епізодами. Найвідоміший з них, «Прокляті» (1961) — фантастичний трилер, спрямований проти загрози атомної війни.

Найбільший успіх у 1960-ті року Джозефу Лоузі принесли фільми, зняті у співдружності зі сценаристом Гарольдом Пінтером «Слуга» (англ. The Servant, 1963), «Нещасний випадок» (англ. Accident, 1967, спеціальний приз журі МКФ в Канні) та «Посередник» (1971, «Золота пальмова гілка» Каннського кінофестивалю).

Загальна криза англійського кіно у 1970-ті роках змусила Джозефа Лоузі працювати в різних країнах Європи та світу. В Іспанії він знімає алегоричну драму переслідування «Ландшафт з фігурами» (1970), у Мексиці та Італії — «Вбивство Троцького» (1972), у Норвегії — «Ляльковий будиночок» (1973) за Ібсеном.

Після 1976 Джозеф Лоузі працював переважно у Франції, де зняв «Мосьє Кляйн» (1976) з Аленом Делоном у головній ролі (премії Сезар 1977 року за найкращий фільм та найкращу режисерську роботу) та один з найкращих фільмів-опер «Дон Жуан» на музику Моцарта (1979). Після цілковитої невдачі з екранізацією роману Роже Вайяна «Форель» (1982) Лоузі повернувся до Лондона.

Помер Джозеф Лоузі 22 червня 1984 року в Лондоні під час роботи над монтажем свого останнього фільму «Парилка»[2].

Фільмографія

Нагороди та номінації

Нагороди та номінації Джозефа Лоузі[5]
Рік Категорія Фільм Результат
Венеційський кінофестиваль
1962 Золотий лев Єва Номінація
1963 Слуга Номінація
1964 За короля і батьківщину Номінація
1982 Форель Номінація
Нью-Йоркське коло кінокритиків
1900 Найкращий фільм Слуга 3 місце
Каннський кінофестиваль
1966 Золота пальмова гілка Модесті Блейз Номінація
1967 Золота пальмова гілка Нещасний випадок Номінація
Ґран-прі журі Перемога
1971 Золота пальмова гілка Посередник Перемога
1976 Мосьє Кляйн Номінація
Італійський синдикат кіножурналістів
1966 Срібна стрічка найкращому іноземному режисерові Слуга Перемога
За короля і батьківщину Номінація
1972 Посередник Номінація
Премія BAFTA
1968 Найкращий британський фільм Нещасний випадок Номінація
1972 Найкраща режисура Посередник Номінація
Премія Sant Jordi
1972 Найкращий іноземний фільм Посередник Перемога
Премія Сезар
1977 Найкращий фільм Мосьє Кляйн Перемога
Найкраща режисерська робота Перемога
1980 Найкращий фільм Дон Жуан Номінація
Найкраща режисерська робота Номінація

Примітки

  1. Find a Grave — 1996.
  2. а б Apple, Jr., R.W. (23 червня 1984). Joseph Losey, Film Director Blacklisted in 1950's, Dies at 75. New York Times. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 10.09.2015.
  3. See Michel Ciment: Conversations with Losey. London New York: Methuen, 1985, p. 37.
  4. "Режисерська енциклопедія. Кіно США", 2002.
  5. Повний перелік нагород та номінацій Джозефа Лоузі на сайті IMDb(англ.)

Посилання