Патріс Шеро
Patrice Chéreau
голова журі Каннського кінофестивалюd
Дата народження	2 листопада 1944(1944-11-02)
Місце народження	Лезініє, Франція
Дата смерті	7 жовтня 2013(2013-10-07) (68 років)
Місце смерті	Кліші, О-де-Сен, Франція
Поховання	Пер-Лашез[1]
Громадянство	Франція
Професія	кінорежисер, продюсер
Alma mater	ліцей Людовика Великого
Напрям	психодрама
Член у	Берлінська академія мистецтв і Баварська академія витончених мистецтв
Партнер	Паскаль Ґреґґорі[2]
IMDb	ID 0161717
Нагороди та премії
Приз журі (1994) Срібний ведмідь за найкращу режисуру (2003) Золота зірка кіно (1999) приз Луї Деллюка (2001) Molière Award for Best Directord (1989) Molière du théâtre publicd (1992) Molière Award for Best Directord (1996) Molière du théâtre publicd (2003) Q3404529? (1992) Q3114261? (1992) Премія Фрідріха Гундольфаd (1993) Europe Theatre Prized (2008) премія «Сезар» за найкращий сценарій (1984) премія «Сезар» за найкращу режисуру (1999) Prémio Autoresd
Золотий ведмідь Берлінського кінофестивалю за найкращу режисуру — 2003 рік, стрічка Його брат, Золотий ведмідь Берлінського кінофестивалю за найкращий фільм — 2001 рік, стрічка Інтим, Приз журі Каннського кінофесту — 1994 рік, стрічка Королева Марго
Патріс Шеро у Вікісховищі

Патрі́с Шеро́ (фр. Patrice Chéreau, 2 листопада 1944, Лезініє — 7 жовтня 2013, Париж) — французький кінорежисер, театральний режисер-постановник, актор.

Народився 2 листопада 1944 у містечку Лезініє на заході Франції. Під час навчання у паризькому ліцеї Людовіка Великого, ставив вистави в театральному гуртку. Кар'єру починав як театральний режисер-постановник та актор, працюючи у Мілані, Марселі та інших містах. У 1969–1972 був співдиректором (з Р. Планшоном) Національного народний театр (фр. Le Théâtre national populaire) у Віллербанні, з 1982 очолював «Театр дез Амандьє» (фр. Théâtre Nanterre-Amandiers) у Нантеррі (передмістя Парижа).

Славу у Франції Патріс Шеро здобув на театральній сцені, завдяки класичним постановкам за мотивами Віктора Гюго та Лопе де Вега, а також роботі у амплуа оперного постановника, наприклад, опер Дон Жуан Моцарта та Кільце Нібелунга Вагнера. Як актор, Шеро працював з такими кінорежисерами, як Анджей Вайда, Майкл Манн, Міхаель Ганеке та ін.

Свій перший фільм Патріс Шеро поставив у 1974 році, екранізувавши однойменний роман Джеймса Гедлі Чейза «Плоть орхідеї». У 1983 році на екрани вийшов його фільм «Поранена людина», який у 1984 році отримав кінопремію «Сезар» за найкращий сценарій. Цю ж премію отримала і стрічка 1998 року «Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом».

У 1994 році Шеро отримав Приз журі Каннського кінофестивалю за фільм «Королева Марго» з Ізабель Аджані у головній ролі. Єдиний англомовний фільм режисера 2000 року «Інтим» удостоївся премії Луї Деллюка, нагороди «Блакитний ангел» Берлінського кінофестивалю, Премії Люм'єр та премії Міжнародної асоціації кінокритиків.

Патріс Шеро був геєм та перебував у тривалих відносинах зі своїм партнером та улюбленим актором Паскалем Греггорі^[2][3].

Помер Шеро у Парижі 7 жовтня 2013 від раку легенів.

Режисер

Актор

• Languages: An Interview with Patrice Chéreau(англ.)
• Patrice Chéreau, Director of Stage and Screen(англ.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Патріс Шеро

• Conferenza di Patrice Chéreau a Milano (італ.)
• Festival de Cannes, La reine Margot (фр.)
• зеркала (абзац о Шеро)^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)

Це незавершена стаття про французького кінорежисера або кінорежисерку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.