Народився Альбер Дюпонтель 11 січня 1964 року в сім'ї лікарів у французькому містечку Сен-Жермен-ан-Ле (департамент Івелін). Його мати — стоматолог, а батько — лікар.[1] У шкільні роки Дюпонтель активно займався спортом і показував непогані результати у дзюдо й гімнастиці. З 1982 по 1986 рік він навчався на медичному факультеті, але за рік до закінчення передумав і пішов до Школи драматичного мистецтва при Державному театрі Шайо. Свою акторську кар'єру почав як комік в стилі Stand-up comedy.
Наприкінці 1980-х Альбер Дюпонтель грає у престижному Національному театрі Шайо. В цей же час він починає з'являтися на великому екрані: він знімається у «Банді чотирьох» (фр.La bande des quatre) Жака Ріветта та у фільмі «Ще» (фр.Encore) Поля Векк'ялі. Через деякий час відомий телеведучий Патрік Себастьєн[fr] запросив його у свою програму, яка зробила Дюпонтеля одним з найпопулярніших гумористів Франції.
У 1992 зняв свій дебютний авторський короткометражний фільм «Бажаний» (фр.Désiré), що розповідає про болісні пологи в 2050-му році.[2] Ставши відомим завдяки сценічним роботам, Альбер Дюпонтель упевненіше повертається на великий екран і знімається у 1995 році у стрічці Жака Одіара «Нікому не відомий герой» (фр.Un heros tres discret). Його номінують на премію «Сезар» в категорії «Найкращий актор другого плану».
Перший повнометражний фільм Альберта Дюпонтеля — «Берні» (фр.Bernie) — вийшов у 1996 році і був номінований на премію Сезар в категорії «Найкращий дебют». Популярність і визнання Дюпонтелю принесла скандальна драма «Незворотність» (фр.Irreversible), що вийшла у 2002 році, в якій він зіграв одну з головних ролей. Альбер Дюпонтель двічі номінувався на Сезар як виконавець найкращої чоловічої ролі (за роботи у фільмах «Два дні для вбивства» (фр.Deux jours a tuer, 2008) та «Хвороба Захса» (фр.La Maladie de Sachs 1999)).
У 2013 році Альберт Дюпонтель поставив за власним сценарієм комедію «9 місяців суворого режиму», яка стала однією з головних подій кінопрокатного року у Франції, зібравши у екранів більше двох мільйонів кіноглядачів[3][4]. У 2014 році за цей фільм Дюпонтель був номінований відразу у трьох категоріях на премію «Сезар»: Найкращий фільм, Найкращий режисер і Найкращий актор.
.jpg)
.svg){kind=small}
