PROFILPELAJAR.COM

Жак Ріветт
Жак Ріветт
фр. Jacques Rivette
	Жак Ріветт. Фото 2006
	головний редактор
Ім'я при народженні	Жак П'єр Луї Руветт
Дата народження	1 березня 1928
Місце народження	Руан, Франція
Дата смерті	29 січня 2016 (87 років)
Місце смерті	Париж, Франція
Поховання	Цвинтар Монмартр
Громадянство	Франція
Професія	кінорежисер
Alma mater	Ліцей Корнельd
Роки активності	1949-2016
IMDb	ID 0729626
Нагороди та премії
	Сазерленд Трофі (1962) Сазерленд Трофі (1969) Los Angeles Film Critics Association Award for Best Foreign Language Filmd (1991) Леопард пошани
	Жак Ріветт у Вікісховищі

Жак Ріве́тт (фр. Jacques Rivette, фр.: [ʒak ʁivɛt]; нар. 1 березня 1928, Руан, Франція — пом. 29 січня 2016, Париж, Франція) — французький кінорежисер та кінокритик, один із засновників течії «нова хвиля» у французькому кінематографі.

Біографія

Жак П'єр Луї Ріветт народився 1 березня 1928 року в Руані, в сім'ї, де усі були фармацевтами. Навчався в ліцеї П'єра Корнеля, потім вивчав літературу в Університеті Руану, але згодом кинув навчання, вирішивши присвятити себе кіно. За книгою Жана Кокто «Красуня і Чудовисько» Ріветт створив свій перший короткометражний фільм «Aux Quatre Coins» (1949) і поїхав з ним підкорювати Париж. Проте провалився на усному іспиті до Інституту вищих кінематографічних досліджень (IDHEC, зараз La femis). Намагався продовжити навчання в Сорбонні, потім у паризькому Інституті Кінематографії, але кинув і їх. Як сінефіл, Ріветт постійно зустрічав у Паризькій сінематеці Ж.-Л. Годара, Ф. Трюффо, Е. Ромера, які незабаром склали нову хвилю у французькому кіно (Трюффо визнавав, що нова хвиля з'явилася на світ завдяки саме Ріветту)^[1]. У 1950 році разом з Ромером заснував Кіногазету (фр. Gazette du cinéma). Як критик з 1952-го року постійно виступав у Les Cahiers du cinema, від 1963 до 1965 року був головним редактором журналу^[1].

Ріветт працював асистентом у Ж. Беккера і Ж. Ренуара, також зазнав помітного впливу експериментальних теорій Жана Руша^[2]. Зробив декілька короткометражок, у 1960-му році зняв свій перший повнометражний фільм Париж належить нам.

Творчість

Жак Ріветт один з небагатьох продовжував наслідувати принципи нової хвилі, відстоюючи і роблячи авторське кіно. Його фільми, за комерційними мірками, надзвичайно довгі за метражем і безсюжетні, майже цілком імпровізаційні. Він охоче розкривав умовність кіномистецтва (у свої фільми часто включав сцени з театральних вистав), що лише підкреслювало схильність режисера до сюрреалістичної фантастики у повсякденному, до гри і примушувало критиків, що пишуть про його кінематограф, згадувати імена Л. Керрола і Жана Кокто.

Серед фільмів, знятих Ріветтом, — «Черниця» (1966, за однойменним романом Дені Дідро), «Божевільна любов» (1968), «Селін і Жюлі зовсім забрехалися» (1974) і 13-годинний «Не торкайся до мене» (1971), одна з найдовших стрічок в історії кіно^[3]. Загалом фільмографія Жака Ріветта нараховує 32 поставлених ним стрічки^[4].

Зазвичай працював з вузьким колом — трупою або компанією — акторів, куди входили Бюль Ож'є (зіграла в семи фільмах Ріветта), Жульєт Берто, Жан-П'єр Кальфон, Ермін Карагез, Сандрін Боннер, Еммануель Беар, Джейн Біркін.

Особисте життя

У 2012 році кінокритик Давид Еренштейн написав у своєму блозі, що у Ріветта хвороба Альцгеймера^[5]^[6].

Жак Ріветт пішов з життя 29 січня 2016 року в Парижі. Був похований на цвинтарі Монмартр 5 лютого 2016 року неподалік від могили Франсуа Трюффо.
Французький президент Франсуа Олланд назвав Ріветта одним з найбільших кінорежисерів, що вплинув на декілька поколінь^[7].

Фільмографія

Режисер

Рік	Українська назва	Оригінальна назва	Примітки
1960	Париж належить нам	Paris nous appartient
1966	Черниця	La religieuse	за однойменним романом Дені Дідро
1968	Божевільна любов	L'Amour fou
1971	Вихід 1: Сором'язлива	Out 1: Noli me tangere	13-годинний фільм, один з найдовших в історії кіно
1974	Селін і Жулі зовсім забрехалися	Céline et Julie vont en bateau
1976	Дуель	Duelle (une quarantaine)
1976	Північний вітер	Noroît
1978	Карусель	Merry-Go-Round
1981	Північний міст	Le Pont du Nord
1984	Кохання на траві	L'Amour par terre
1985	Грозовий перевал	Hurlevent	за романом Емілі Бронте «Грозовой перевал»
1988	Банда чотирьох	La Bande des quatre
1991	Чарівна пустунка	La Belle Noiseuse
1994	Жанна-діва	Jeanne la Pucelle
1995	Верх, низ, крихко	Haut bas fragile
1997	Таємний захист	Secret défense
2001	Хто знає	Va savoir	за мотивами п'єси Луїджі Піранделло «Як ти мене хочеш»
2003	Історія Марі і Жульєна	Histoire de Marie et Julien
2007	Не чіпай сокиру	Ne touchez pas la hache	за новелою Бальзака «Герцогиня де Ланже»
2009	36 видів з піку Сен-Лу	36 vues du Pic Saint Loup

Визнання

Нагороди та номінації Жака Ріветта^[8]^[9]
Рік	Категорія	Фільм	Результат
Британський інститут кінематографії
1962	Сазерленд Трофі	Париж належить нам	Перемога
1969	Сазерленд Трофі	Божевільна любов	Перемога
Каннський міжнародний кінофестиваль
1966	Золота пальмова гілка	Черниця	Номінація
1991	Золота пальмова гілка	Чарівна пустунка	Номінація
	Гран-прі журі		Перемога
	Приз екуменічного журі		Перемога
2001	Золота пальмова гілка	Хто знає	Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
1974	Спеціальний приз журі	Селін і Жулі зовсім забрехалися	Перемога
1991	Леопард пошани за внесок у кіномистецтво		Перемога
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1984	Золотий лев	Кохання на траві	Номінація
2009	Золотий лев	36 видів з піку Сен-Лу	Номінація
Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса
1991	Найкращий іноземний фільм	Чарівна пустунка	Перемога
1992	Приз товариства драматичних авторів і композиторів (SACD)		Перемога
Премія «Сезар»
1992	Найкращий фільм	Чарівна пустунка	Номінація
1992	Найкращий режисер	Чарівна пустунка	Номінація
Синдикат французьких кінокритиків
1992	Приз за найкращий фільм	Чарівна пустунка	Перемога
Премія Кінема Дзюмпо
1992	Найкращий іноземний фільм	Чарівна пустунка	Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Вальядоліді
2001	Гран-прі Золотий колос	Хто знає	Номінація
2001	Спеціальний приз журі	Хто знає	Перемога

Примітки

↑ ^а ^б Frodon Jean-Michel. Le Cinéma français, de la Nouvelle Vague à nos jours // Cahiers du Cinéma. — Paris, 2010. — С. 65-68.
↑ 74interview.html Interview by Carlos Clarens, Edgardo Cozarinsky (1974)^{[недоступне посилання]}
↑ Frodon Jean-Michel. Le Cinéma français, de la Nouvelle Vague à nos jours // Cahiers du Cinéma. — Paris, 2010. — С. 385.
↑ Jacques Rivette : Sa filmographie (films et séries) [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] на AlloCiné
↑ Some Came Running: "Girls," circa 1974. Somecamerunning.typepad.com. 20 квітня 2012. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 22.03.2016.
↑ Rivette slowly dying of Alzheimer's. MUBI Notebook. Архів оригіналу за 09.02.2015. Процитовано 22.03.2016.
↑ Jacques Rivette : les artistes et les politiques lui rendent hommage. lefigaro.fr (фр) . 29.01.2016. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 22.03.2016.
↑ Нагороди та номінації Жака Ріветта [Архівовано 29 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)
↑ Jacques Rivette : Ses récompenses et nominations [Архівовано 30 вересня 2012 у Wayback Machine.] на AlloCiné(фр.)

Література

Rosenbaum J. Rivette: Texts & Interviews. London: British Film Institute, 1977
Rivette: critique et cinéaste. Paris: Lettres modernes; Minard, 1998
La nouvelle vague: Claude Chabrol, Jean-Luc Godard, Jacques Rivette, Eric Rohmer, François Truffaut. Paris: Cahiers du cinéma, 1999
Deschamps H. Jacques Rivette: théâtre, amour, cinéma. Paris: Harmattan, 2001
Frappat H. Jacques Rivette, secret compris. Paris: Cahiers du cinéma, 2001
De Pascale G. Jacques Rivette. Milano: Il Castoro, 2002