Корейська мова — ізольована мова, що тривалий час розвивалася під впливом японської (з 1910 по 1945 рік Корея — японська колонія) і китайської мов. Граматичні конструкції виражаються аглютинативно (в чому і є схожість з японською мовою). Жителі Республіки Корея називають свою мову 한국어 (хангуго), а жителі КНДР — 조선말 (чосонмаль).

Розрізняють 6 діалектів: північно-східний, що включає корейські говори північно-східного Китаю, північно-західний, центральний, південно-східний, який має велику кількість загальних рис з північно-східним, південно-західним діалектами, а також діалект о. Чеджудо, який, як і північні діалекти, зберіг ряд архаїчних рис.^[1]

До 1894 писемною літературною корейською мовою був ханмун. Після створення в 1444 фонетичного письма (з ініціативи короля Седжона Великого) розширились можливості для розвитку літературної корейської мови. Сучасна літературна мова була кодифікована в 1933 як «стандартна мова» (пхьоджунмаль) з опорним сеульським говором центрального діалекту. В 1966 в КНДР замість «стандартної мови» був введений статус «культурної мови» (мунхвао).^[2]

Фахівці називають корейську мову аглютинативною, номінативного ладу. Є невелика кількість іншомовних слів: старі запозичення з санскриту, монгольської, чжурчженської і маньчжурської, нові — з російської, англійської та інших європейських мов, переважно в сфері спеціальної термінології.

Більшість лінгвістів вважає, що корейська розвинулася з Сілланської мови.

Виділяють 4 періоди в еволюції корейської мови:

До 1-го століття: Прото-корейська мова

Від 1-го до 10-го століття: Старокорейська (ймовірно Сілланська мова)

Від 10-го до 16-го століття: Середньокорейська мова

Від 17-го століття до наших днів: Сучасна корейська

Лексика корейської мови включає споконвіку корейські слова, ханмунні та запозичені. Більшість запозичених слів мають китайське походження, тому їх ще називають сино-корейськими словами. Яскравим цьому прикладом є наявність двох груп числівників. В останні роки намітилась тенденція до запозичення з англійської та романських мов в сеульський діалект.

Схема простого непоширеного речення:

SOV (підмет — додаток — присудок)

Більш розширене речення виглядає наступним чином:

Обставина часу + підмет + обставина місця / непряме доповнення + пряме доповнення + присудок

Іменник (з кор. 명사 мйонса) в корейській мові не має роду, але має категорію відмінка і категорію множини.

В однині іменник рівний основі. Приклади:

컴퓨터 (к^хомп^хют^хо) один комп'ютер

장난감 (чаннангам) одна іграшка

Множина утворюється додаванням суфікса 들 (тиль). Приклади:

책 (ч^хек) книга → 책들 (ч^хектиль) книги

인형 (інхйон) лялька → 인형들 (інхйондиль) ляльки

새 (се) пташка → 새들 (седиль) пташки

Корейська мова має широко розгалужену систему відмінків іменника. У корейській додають різні закінчення одного й того ж самого відмінка в залежності від того чи кінчається слово на 받침 (падч^хім), чи ні. 받침 — це третя приголосна літера в слові із закритим складом. Наприклад: 달 (таль) місяць, тут ㄹ і є падчхім. Відповідно таблиця побудована таким чином — слово з падчхім/ слово без падчхім. Наприклад:

신문 (сінмун)- слово з пхадчимом, тому називний відмінок буде виглядати так 신문은 (сінмунин). 잡지 (чапчі) журнал — слово без пхадчима, тому називний відмінок буде виглядати так 잡지는 (чапчінин)

• Означений називний відрізняється від неозначеного, як відповідно означений і неозначений артикль в англійській чи німецькій.
• 의 читається як «ий», але в закінченні відмінка — як «е»

Приклади використання відмінків:

Знахідний відмінок

음악을 듣습니다 (имагиль тидсимніда) Я слухаю музику;

지금 무엇을 합니까? (чігим муосиль хамнікка?) Що ви зараз робите?;

Як окрема частина мови в корейській прикметник не існує. Роль прикметника відіграють дієслова стану.

Вищий ступінь утворюється додаванням частки 보다 (пода) до іменника, яка може посилюватись часткою 도 (то). Найвищий ступінь утворюється додаванням 가장 (каджань) або 제일 (чеіль) перед дієсловом стану (прикметником)

Займенник (з кор. 대명사 темйонса)

Особові займенники часто опускаються. Сам займенник має різні форми ввічливості.

В залежності від розташування тіла в просторі розрізняють наступні займенники:

이 (і) — тіло, що розташоване біля мовця

그 (ки) — тіло, що розташоване біля співрозмовника

저 (чо) — тіло, що рівновіддалене від обох співрозмовників

До цих займенників слід додавати службове слово 것 (кот) річ

Зведена таблиця:

Наприклад:

이것이 무엇입니까? (ігосі муосімнікка?) Що це таке?

이것이 — це (досл. річ, що знаходиться біля мене)

그것이 무엇입니까? Кигосі муосімнікка? Що то таке?

그것이 — то (досл. річ, що знаходиться біля вас/тебе)

Прислівник (з кор. 부사 пуса) в корейській мові виконує ті ж функції, що і прислівник в українській. Від дієслів стану прислівник можна утворити додаванням до нього частки 게 (ке)

급격하다 (кипгйокхада) → 급격하게 (кипгйокхаге) раптом

Дієслово не відмінюється за родами і числами, проте має ступені ввічливості. Інфінітив дієслова закінчується на 다 (та)

Заперечує дієслово частка 안 (ан), яка ставиться перед дієсловом, або закінчення 지 않다. Дієслово 있다 (іссда) бути має особливу заперечну форму 아니다 (аніда), яка поєднується з неозначеним називним відмінком іменника.

Мовець завжди повинен брати до уваги свою соціальну позицію, а також позицію співрозмовника для того, щоб вживаючи відповідний стиль не образити останнього.

Офіційно-ввічливий стиль утворюється відкиданням закінчення інфінітива і додаванням суфіксів ㅂ니다/습니다 (мніда/симніда), відповідно без пхадчім/з пхадчім ()

가다 (када) → 갑니다 (камніда) йти

앉다 (аніда) → 앉다습니다 (ансимніда) сидіти

Якщо ж мовець хоче поставити запитання, то він буде використовувати інші — запитальні суфікси 입니까/습니까 (імнікка/симнікка).

아니다 (аніда) має форму 아닙니다 (анімніда)

Офіційно-ввічливий стиль використовується в розмові з людиною вищою за соціальним статусом, до людей похилого віку, до високопоставлених осіб. Зазвичай виражає повагу та ввічливість.

Також існує альтернативна форма — форма на 시 (сі), яка виражає особливу почесть. Вона приєднується до дієслова між основою і закінченням. Ніколи не використовується по відношенню до себе.

Заклик до спільної дії в офіційно-ввічливому стилі оформлюється закінченнями ㅂ시다/읍시다 (псіда/ипсіда) «давайте щось робити»

갑시다 (капсіда) Давайте підемо

위키백과에 기사를 씁시다! (вік^хібекквае кісариль ссипсіда) Давайте писати статті в Вікіпедію!

Утворення форм залежить від того, яка голосна знаходиться в основі дієслова.

• Якщо в основі 아 (а) або 오 (о), то до самої основи додається 아 (а).

자다 (чада) → 자 (ча) спати

오다 (ода) → 와 (ва) (відбулося злиття, зазвичай таке злиття відбувається тільки в усній мові)

• В інших випадках додається 어 (о)

먹다 (мокта) → 먹어 (мого) їсти

쓰다 (ссида) → 써 (ссо)

• 하다 (хада) робити має форму 하여 (хайо) — 해 (хе)

Правила злиття основи з закінченням

1. 아 + 아 = 아, тобто 자다 (чада) → 자 (ча), а не 자아 (чаа)

2. 오 + 아 = 와, 보다 (пода) → 봐 (пва) дивитися

3. 으 + 어 = 어

4. 우 + 어 = 워

5. 이 + 어 = 여

Заклик до спільної дії в панмалі оформлюється закінченням 자 (ча) «давай щось робити»

Утворюється від панмаля шляхом додавання суфікса 요 до дієслова. Саме цей стиль рекомендовано вживати іноземцям.

닭이 먼저일까요, 계란이 먼저일까요? - Що було раніше курка чи яйце?

Інфінітив дієслова позначає теперішній час. Для позначення дії, яка відбулась в минулому потрібно додати суфікс ㅆ до панмаля (або відповідні префікси 았 (якщо в основі 아 (а) або 오 (о)), 었 (в основі всі голосні крім 아 і 오)). 하다 (хада) в минулому часі має форму 했다

우리는 가게에 갔어요 (урінин каге-е кассойо) - Ми ходили в магазин.

Простий майбутній час утворюється за допомогою вставки суфікса 겠 (кет) між основою і закінченням інфинітива. Наприклад:

하다 (хада) → 하겠다 (хагетта)

Він позначає просту дію в майбутньому.

Складний майбутній час утворюється додаванням ㄹ/을 거예(요) (ль/иль койе(йо)) до основи дієслова. Це конструкція, утворена дієприкметником майбутнього часу, службовим словом 것 (кот) річ і дієсловом-зв'язкою 이다 (іда) бути.

Для першої особи використовується форма ㄹ/을 게(요) (ль/иль ке(йо)). Часто 할께 (халькке) замінюють на 하께 (хакке).

Дієприкметник має три часові форми: теперішнього, минулого і майбутнього часу

Не змінюється ні за числами, ні за відмінками. Виражає конструкцію (поширене означення) «А, яке В»

Як і більшість дієслівних форм має рівні ввічливості, що фактично і виражає в нашому розумінні грубість чи повагу мовця.

Приклади:

신문을 주십시오 (сінмуниль чусіпсіо) — Дайте газету (Ви)

Пасивний стан дієслова утворюється від активного шляхом вставки 이/히/리/기 (і/хі/рі/кі) між основою дієслова і закінченням 다

읽다 (ікта) → 읽히다 (ількхіда) читати → читається

Яскравим прикладом впливу китайської мови на корейську є числівник. В корейській існує два види чисел — власно корейські і китайські (сино-корейські). Корейськими числами можна порахувати тільки до 99.

Перед іменниками і рахунковими словами 하나 (хана), 둘 (туль), 셋 (сет), 넷 (нет) и 스물 (симуль) скорочуються до 한 (хан), 두 (ту), 세 (се), 네 (не) и 스무 (симу)

Щоб утворити числівник більше 10 потрібно (як у японській та китайській) утворити це число з простих чисел, наприклад:

500 утворюється з числа 5(о) і числа 100 (пек) → 500 (обек)

105 утворюється з числа 100 і числа 5 → 105 (пего)

30 утворюється з числа 3(сам) і 10 (сіп) → 30 (самсіп)

Винятком є лише числівник «перший» по-корейському рахунку — 첫째 (ч^хочче)

Як і японська мова, корейська перейняла у китайської систему рахунку, в тому числі і рахункове слово (з кор. 수분류사 субуллюса). Рахункове слово може стояти лише після незчислюваних слів, які складають переважну більшість слів корейської мови.

Зазвичай конструкція з рахунковим словом має такий вигляд:

Іменник + числівник + рахункове слово

Але може зустрічатися і такий порядок:

Числівник + рахункове слово + родовий відмінок (의) + іменник

Для рахунку багатьох предметів вживається слово 개 (ке) річ

Найбільш вживані рахункові слова розміщені в наступній таблиці:

В корейській мові не існує прийменника, натомість існує післяйменник. Післяйменник за граматичними функціями подібний до прийменника. Відмінність між ними полягає в тому, що прийменник стоїть перед словом, а післяйменник стоїть після нього.

В наступній таблиці подано найвживаніші післяйменники

• Не слід плутати з 안 - заперечною часткою (також 안 може позначати проміжок часу (через, за))

Зазвичай до післяйменника приєднуються частки 에 е або 에서 есо

Для дієслів:

• 못 (мот) — не вміти, не могти (повна форма 지 못 하다)

Якщо дієслово має в собі 하다, то 못 ставиться між іменником, що утворює дієслово, і 하다

공부하다 → 공부(를) 못 하다 не вміти вчитись

제가 오늘 학교에 못 가요 (чега ониль хаккйое мот кайо) Сьогодні я не можу піти в школу

• ~ 고 싶다 (ко сіпта) хотіти

공부하고 싶다 (конбухаго сіпта) хотіти вчити

김치를 먹고 싶다 (кімчхіриль мокко сіпта) Я хочу з'їсти кімчі

• 을까/ㄹ까 하다 (илькка/лькка хада) - думати зробити

• 을래(요)/ㄹ래요/실래요 (илле/лле/сілле(йо)) - виражає волю або намір мовця, в запитальних реченнях запитує думку або бажання співрозмовника, виражає ввічливе прохання зробити щось для мовця. Ввічливий варіант має форму 실래요.

• ~ 기로 하다 (кіро хада) вирішити щось робити

• ~ 고 있다 (ко ітта) виражає подовжену дію (аналог часам групи Continuous в англійській мові)

• ~ 기 위해서(для дієслова) (кі віхесо) для

• ~ форма на 아/어 + 야 + 하다 (а/о + я +хада) бути повинним щось зробити

• ~ 면/으면 (мйон/имйон) якщо (приєднується до дієслова без -다)

• ~ 거나 (кона) або (для дієслів)

• ~ ㄴ/은+후에 (н/ин хуе) після того як

• ~ 기 전에 (кі чоне) перед тим як

• ~ 거든요 (кодинйо) - причина

• ~ дієприкметник у відповідному часі + 줄 알다/모르다 (чуль альда/морида) - знати/не знати щось. Час конструкції залежить від дієприкметника і дієслова

Для іменників:

• ~ 를 위해서 (риль віхесо) для того щоб

• ~ 만 (ман) тільки

• ~ 마다 (мада) кожен

• ~ 랑/이랑 (рань/ірань) - з чимось

— Загальна декларація прав людини

• Хангиль
• Корейська мова
• Сілланська мова

• Агеева, Алла. Корейська мова: підручник / А. Агеева, Кім Сук Вон. — К. : Київський університет, 2004. — 231 с.
• Вон Гван, 1 класс — Вводный курс, 2002
• Вон Гван, 2 класс – Курс для продолжающих, 2003
• Вон Гван, 3 класс – Основной курс, 2005
• Карманная Энциклопедия «Республика Корея» — сост. С. В. Волков, Т. М. Симбирцева — М.: ИД «Муравей-Гайд», 2000, 1996 — стр.441-456