Пасивний стан — це граматичний стан, який зустрічається в багатьох мовах^[1]. У звороті з пасивним станом підмет виражає тему або пацієнс^[en] головного дієслова — тобто особу або предмет, який зазнає певної дії або стан якого змінюється^[2] — на відміну від активного стану, у якому підмет виконує роль агенса. Наприклад, у пасивному реченні «Дерево повалене» підмет (дерево) позначає пацієнс, а не агенс дії, тоді як речення «Хтось повалив дерево» і «Дерево впало» є активними.

Зазвичай у пасивних реченнях те, що зазвичай виражається додатком (або іноді іншим актантом) дієслова, нині виражається підметом, а те, що зазвичай виражається присудком, або просто відкидається, або позначається якимось додатком у звороті (ад'юнктом^[en]). Таким чином, перетворення активного стану дієслова на пасивний є процесом зменшення валентності (позбавлення перехідності), оскільки він синтаксично перетворює перехідне значення на неперехідне^[en][3]. Це не завжди так; наприклад, у японській мові конструкція з пасивним станом не обов'язково зменшує валентність^[4].

У багатьох мовах є і активний, і пасивний стан; їх наявність забезпечує більшу гнучкість у побудові речень, оскільки синтаксичну роль підмета може виконувати як семантичний агенс, так і пацієнс^[5]. Використання пасивного стану дає мовцеві змогу упорядковувати відрізки дискурсу, поміщаючи в позицію підмета інші фігури, крім агенса. Це дає змогу висунути на перший план^[en] пацієнс, реципієнта або іншу семантичну роль^[5]; крім того, це корисно, коли темою поточної дискусії семантичний пацієнс^[6]. Пасивний стан може також використовуватися з метою уникнути вказівки на агенс дії.

У різних мовах пасивний стан позначається різними граматичними формами.

У деяких мовах пасивний стан позначається дієвідмінюванням дієслова, тобто певними формами дієслова. Такими мовами є грецька, латинська та скандинавські мови, зокрема шведська.

Схожа схема діє у норвезькій (нюношк) та ісландській мовах, але пасив у них використовується рідше. Пасивні форми в нюношку можуть вживатися лише з допоміжним дієсловом^[en], у шведській і данській такої вимоги немає. У нюношку використовується å verte або å bli + дієприкметник минулого часу для пасивного стану, у шведській та данській мовах використовується суфікс пасивного стану -s, а в ісландській — að verða або að vera + дієприкметник минулого часу або суфікс -st для середнього стану^[ru] (middle voice).

У латинській мові агенс пасивного речення, якщо він вказаний, виражається іменником в аблативі, у цьому випадку servō (орудний відмінок servus). У різних мовах використовуються різні способи вираження агенсу в пасивних реченнях. Наприклад, у шведській мові агенс може виражатися за допомогою прийменникового звороту з прийменником av (еквівалент англійського by).

В інших мовах, зокрема англійській, пасивний стан виражається за допомогою допоміжного дієслова.

В англійській, як і в деяких інших мовах, використовується перифрастичний^[en] пасив (не плутати з перифразом). У ній для позначення пасивного стану використовується не словозміна безпосередньо дієслова, а форма минулого часу дієслова плюс допоміжне дієслово be або get (у традиційній граматиці^[en] їх називають дієсловами-зв'язками^[en]).

• The money was donated to the school. — Гроші були передані школі (букв.: були пожертвувані).
• The vase got broken during the fight. — Ваза розбилася під час бійки (букв.: стала розбитою).
• All men are created equal. — Усі люди створені рівними (букв.: є створеними).

Якщо агенс згадується, він зазвичай з'являється в прийменниковому звороті, який вводиться прийменником by.

• Без агенсу: The document was signed. — Документ був підписаний.

• З агенсом: The document was signed by Mr. Tan. — Документ був підписаний містером Таном.

Підмет пасивного стану зазвичай відповідає прямому додатку відповідної формули активного стану (як у наведених вище прикладах), але англійська мова також допускає пасивні конструкції, у яких підмет відповідає непрямому додатку або прийменниковому доповненню:

• We were given tickets. — букв.: Ми були тими, кому дано квітки (підмет we відповідає непрямому додатку give).
• Tim was operated on yesterday. — букв.: Вчора Тім був тим, кого прооперували (підмет Tim відповідає доповненню з прийменником on).

У реченнях другого типу прийменник зберігається. Це називається прийменниковим пасивом або псевдопасивом (хоча останній термін може вживатися і в інших значеннях).

Домінуючим в англійській мові є активний стан. Багато коментаторів (зокрема Джордж Орвелл в есе «Політика та англійська мова^[en]»^[7], а також Вільям Странк^[en] і Елвін Вайт у стилістичному довіднику The Elements of Style), закликали мінімізувати використання пасивного стану, але серед них майже завжди виникало нерозуміння щодо того, що це, власне, таке^[8]. Попри ці заклики, пасивний стан відіграє важливу роль, і практично всі письменники ним користуються (зокрема Орвелл, Странк і Вайт)^[9]. Існує загальна згода, що пасивний стан корисний, коли потрібно змістити увагу з виконавця дії на її об'єкт^[10].

У словнику англійської мови Merriam-Webster's Dictionary of English Usage^[en] наведено посилання на три статистичні дослідження пасивних та активних речень у різних періодичних виданнях:

Найбільша частотність пасивних конструкцій становила 13 відсотків. Оруелл у «Політиці та англійській мові» вживає більше 20 відсотків. Вочевидь, він вважав цю конструкцію корисною, попри свою пораду за можливості уникати її^[11].

У лінгвістиці термін «пасив» застосовується до широкого кола граматичних структур, тому лінгвістам важко визначити цей термін так, щоб він мав сенс у всіх людських мовах. Згідно з канонічним визначенням, пасив у європейських мовах має такі властивості:

1. Підмет не є агенсом.
2. Відбувається зміна порядку слів або, якщо мові властива іменна морфологія, — форми іменника у реченні.
3. Існує специфічна дієслівна морфологія — певна форма дієслова є вказівкою на пасивний стан.

У неєвропейських мовах виникає проблема з визначенням пасивного стану. Багато конструкцій у них мають принаймні одну спільну рису з канонічним європейським пасивом, але не всі. Хоча здається виправданим називати ці конструкції пасивними, порівнюючи їх із пасивними конструкціями європейських мов, загалом пасиви у різних мовах світу не мають жодної спільної риси^[1].

Роберт Діксон^[en] сформулював чотири критерії для визначення того, чи є конструкція пасивною^[12]:

1. Він застосовується до базових^[en] перехідних зворотів і утворює похідну неперехідну форму.
2. Об'єкт, який є пацієнсом або додатком перехідного дієслова в базовому представленні (позначається як O у лінгвістичній термінології), стає головним аргументом звороту (позначається як S, оскільки головний аргумент є суб'єктом неперехідного дієслова).
3. Агенс у базовому представленні (позначається як A) стає chômeur — вторинним іменником, який не є головною «дійовою особою». Він позначається непрямим відмінком або стає частиною приєднувального звороту^[en] тощо. Його можна опустити, але завжди є можливість включити.
4. Існує явне маркування^[en] звороту.

Діксон визнає, що в цій класифікації не враховані певні конструкції, які деякі лінгвісти вважають пасивними^[12].

У деяких мовах, зокрема в мовах Південно-Східної Азії, пасивний стан іноді є ознакою того, що дія або подія була неприємною або небажаною^[13]. З погляду синтаксичної структури таким пасив — він називається протиставний (заперечний) — працює як звичайний пасив, тобто в ролі підмета виступає тема або інструмент. Крім того, така конструкція вказує на небажаність певного впливу або передбачає, що хтось зазнав небажаного впливу.

У японській мові, наприклад, протиставний пасив (його також називають заперечним або непрямим пасивом) вказує на заперечний вплив. Непрямий або протиставний пасив має ту ж форму, що й «прямий» пасив. Але, на відміну від прямого пасиву, непрямий може використовуватися з неперехідними дієсловами^[14].

У юпікській мові, яка належить до ескімосько-алеутської мовної сім'ї, є два різні суфікси, які можуть вказувати на пасивність, — -cir- і -ma-. Морфема -cir- має заперечувальне значення. Якщо агенс входить у пасивне речення з пасивним станом на -cir, іменник, як правило, стоїть в алативі (непрямому відмінку)^[15].

У деяких мовах, зокрема в англійській, часто існує схожість між реченнями, що виражають дію або подію в пасивному стані, і реченнями, що виражають стан. Наприклад, фраза «Собаку нагодували» може мати два різних значення:

• The dog is fed (twice a day). — букв.: Собака годується двічі на день.
• The dog is fed (so we can leave now). — Собака нагодований, тому ми можемо йти.

Додатки в дужках «зводять» ту саму послідовність слів до лише однієї з двох можливих граматичних функцій і пов'язаного з нею значення. У першому реченні поєднання допоміжного дієслова is та дієприкметника минулого часу fed є звичайним прикладом побудови пасивного стану в англійській мові. У другому реченні дієслово is можна інтерпретувати як звичайну зв’язку^[en], а дієприкметник минулого часу — як прикметник.

Речення другого типу деякі лінгвісти називають хибним пасивом: вони стверджують, що такі речення просто плутають із пасивним станом через їхню зовнішню схожість. Натомість інші лінгвісти вважають другий тип пасиву іншим його різновидом — так званим статичним пасивом (в англійській мові він може мати назву stative, statal, static або resultative), на відміну від динамічного або подієвого (dynamic, або eventive) пасиву, приклад якого наведено в першому реченні. У деяких мовах ці два різновиди пасиву виражають або можуть виражати ці різні значення.

Різницю між динамічним і статичним пасивами чіткіше видно в таких мовах, як німецька, де для їх позначення використовуються різні слова й конструкції^[17]. У німецькій мові статичний пасив позначається допоміжним дієсловом sein (нім. Zustandspassiv, рідше statisches Passiv, у німецькій називається також sein-Passiv або Sein-Passiv), тоді як werden позначає динамічний пасив (нім. Vorgangspassiv або Handlungspassiv, рідше dynamisches Passiv, у німецькій називається також werden-Passiv або Werden-Passiv або просто Passiv чи Passivum)^[18].

Англійське речення The lawn is mown (газон скошений) може мати два значення, як у наведеному вище прикладі The dog is fed:

• Динамічний: The lawn is mown (once a week). — букв.: Газон коситься раз на день.
• Статичний: The lawn is mown (so they're probably not gone.). — букв.: Газон покошено, тож вони, схоже, не з'їхали.

У німецькій мові для цих речень використовуються дві різні граматичні конструкції:

• Динамічний: Der Rasen wird (einmal pro Woche) gemäht.
• Статичний: Der Rasen ist gemäht (also sind sie wahrscheinlich nicht verreist).

Інші приклади та пояснення:

• Динамічний: Der Rasen wird (gerade/oft) gemäht. — Газон косять прямо зараз/часто, букв.: Газон коситься прямо зараз/часто.
• Статичний: Der Rasen ist (schon) gemäht. — Газон [вже] покошено.

Деякі німецькі дієслова, як-от bedecken (накривати, покривати), erfüllen (наповнювати, заповнювати) і trennen (відділати, відокремлювати), коли вони вживаються як дієслова стану^[en], зазвичай утворюють лише статичний пасив.

• Schnee bedeckt die Erde. — Сніг вкриває землю (активний стан).
• Die Erde ist mit Schnee bedeckt. — Земля вкрита снігом (статичний).
• Рідкісне, поетичне: Die Erde wird durch Schnee bedeckt. — Землю вкриває сніг (динамічний).
• Але не: Die Straße wird mit Trümmern bedeckt. — Вулиця засипається щебенем.
• Правильно: Die Straße ist mit Trümmern bedeckt. — Вулиця засипана щебенем.

Незважаючи на зовнішню схожість речення der Rasen ist gemäht із конструкцією доконаного виду деяких неперехідних німецьких дієслів в активному стані (наприклад, er ist gekommen) і те, що всі дієслова вжито в пасивному стані (наприклад, der Rasen ist gemäht worden), речення der Rasen ist [schon] gemäht та еквівалентне йому англійське речення The lawn is mown, безумовно, є реченнями теперішнього часу, а не доконаного. Звісно, англійський приклад можна перефразувати так, щоб він означав те саме у доконаному часі: the lawn has [already] been mown (der Rasen ist [schon] gemäht worden…), але було б неправильно називати англійський оригінал або його німецький еквівалент перфектом.

В англійській мові пасивний стан, виражений допоміжним дієсловом get, а не be (get-пасив), виражає динамічність, а не статичність. Але коли використовується допоміжне дієслово be, основне дієслово може мати як динамічне, так і статичне значення, як показано нижче (включаючи копії деяких прикладів зверху):

• The dog gets fed twice a day. — Собаку годують двічі на день (динамічний).
• The dog is fed (twice a day). — Собаку годують (двічі на день); Собака годується двічі на день (динамічний).
• The dog is fed (so we can leave now). — Собака нагодований (а отже, ми можемо йти) (статичний).
• The couple got married last spring. — Пара одружилася минулої весни. (динамічний)
• The marriage was celebrated last spring. — Шлюб святкували (~ Шлюб святкувався) минулої весни (динамічний).
• It is agreed that laws were invented for the safety of citizens. — Вважається, що закони придумали для безпеки громадян (статичний).

Дієслова, які зазвичай виражають статичність, можуть виражайти й динамічність, коли вживаються в пасиві, утвореному за допомогою get, — пор., наприклад, be known (статичність) і get known (динамічність):

• Zoltan is known for hosting big parties. — Золтан відомий тим, що влаштовує великі вечірки (статичний).
• Get your foot in the door, get known. — Зробіть крок у двері, станьте відомими (динамічний)^[19].

• Безособове дієслово^[en]
• Активний стан

• Пасив / Пасивний стан // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 381. — ISBN 978-966-439-921-7.
• Плутанина з уникненням пасивного стану