PROFILPELAJAR.COM

Генрик Томаш Рейман
Генрик Томаш Рейман
Henryk Tomasz Reyman
Ім'я при народженні	пол. Henryk Tomasz Reyman
Народження	28 липня 1897; Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Смерть	11 квітня 1963 (65 років); Краків, Краківське воєводство[d], Польська Народна Республіка
Поховання	Раковицький цвинтар
Країна	Республіка Польща
Вид збройних сил	сухопутні
Рід військ	піхота
Освіта	Jan III Sobieski High School in Krakówd
Звання	підполковник
Формування	цісарська та королівська; армія,; Військо Польське
Командування	командир батальйону піхоти
Війни / битви	Перша світова війна,; Польсько-радянська війна,; Друга світова війна; (Польська кампанія)
Нагороди
	Генрик Рейман у Вікісховищі

	Генрик Рейман
	Генрик Рейман
	Генрик Рейман (другий ліворуч) у футболці; польської збірної на ОІ 1924 року
Особисті дані
Повне ім'я	Генрик Томаш Рейман
Народження	28 липня 1897
	Краків, Австро-Угорщина
Смерть	11 квітня 1963 (65 років)
	Краків, Польща
Поховання	Раковицький цвинтар
Зріст	178 см
Громадянство	Польща
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
1908—1910; 1910—1914	«Полонія» (Краків); «Вісла» (Краків)
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Нагороди
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Генрик Рейман у Вікісховищі

Генрик Томаш Рейман (пол. Henryk Tomasz Reyman; нар. 28 липня 1897, Краків, Австро-Угорщина — пом. 11 квітня 1963, Краків, Польща) — польський футболіст, виступав на позиції нападника у краківській «Віслі» та національній збірній Польщі, тренер збірної Польщі. Підполковник Війська Польського. Старший брат Яна — також футболіста.

Життєпис

Закінчив III гімназію імені короля Яна ІІІ Собеського в Кракові^[3]. Під час першої світової війни воював у лавах австрійської армії. Після навчання був направлений на італійський фронт, де воював з 1 березня 1915 по 31 грудня 1916 року. З 1 січня 1917 по 10 вересня 1918 також воював на італійському фронті^[3]. Під час боїв на італійському фронті двічі отримував поранення. 1 квітня 1917 року отримав звання підпоручника^[3]. У листопаді 1918 року вступив до Війська Польського. У 1918—1921 роках брав участь у польсько-більшовицькій війні, учасник польсько-українських боїв за Східну Галичину, а також воював під час першого та третього Сілезького повстань. Також брав участь у плебісцитній кампанії в Спиші й Олаві. За бойові заслуги відзначений Хрестом Хоробрих^[3]. 3 травня 1926 року був призначений капітаном згідно зі старшинського звання від 1 липня 1925 у 223 відділенні корпусі офіцерів піхоти^[4]. 26 квітня 1928 року переведений з 20-го піхотного полку в Кракові до 5-го піхотного полку легіонів у Вільно^[4]^[5]. 28 січня 1931 року його перевели до 5-го окружного управління фізичної культури і військової підготовки в Кракові^[4]. Проте вже через два місяці був переведений до Центрального інституту фізичного виховання у Варшаві^[4]^[6]. 28 червня 1933 року його перевели у 18-й піхотний полк у Скерневичах^[4]^[7]. До 1936 року служив у гарнізоні в Скерневичах^[8]. У березні того ж року його підвищили до спеціальності офіцера піхотни корпусу. Незадовго до початку Другої світової війни і під час оборонної війни 1939 року він командував 1-м батальйоном 37-го піхотного полку Кутна. 20 вересня був поранений у битві на Бзурі. Потрапив до лікарні в Раві-Мазовецькій. У зв'язку з рішенням нацистського суду, застосованого до нього від 1940 року, засуджений до смертної кари в Кракові Бенедиктинами та власністю сім'ї Тарновських у Дикові^{[джерело?]}^[3].

Спортивна кар'єра

У 1910—1933 роках виступав у «Віслі» (Краків), де в 1927—1934 роках забив 109 м'ячів у чемпіонаті. Декілька разів обирався капітаном профспілки (від чоловічої збірної Польщі з футболу). У 1924 році був капітаном збірної на Олімпійських іграх в Парижі. Почесний член ПЗПН, почесним президент спортивного товариства «Вісла». Будучи тренером національної збірної, він придумав гасло: «Орли, до бою!»^[9]. З квітня 1945 року брав активну участь у структурах національного та регіонального спортивного руху. Брав активну участь у відродженні ПЗПН. З 29 червня 1945 року — член правління союзу й водночас його голова. Очолював союз до 30 серпня 1947 року. У 1956—1959 роках знову працював у керівництві ПЗПН. З 22 вересня 1956 по 17 лютого 1957 року був у керівництві союзу. 14 лютого 1959 року очолив ПЗПН. У 1956—1962 роках також був тренером Краківської регіональної футбольної асоціації (КОПЗН). Також працював на посаді віце-президента «Вісли». У 1959 році став почесним членом ПЗПН. Окрім цього отримав також почесне членство й у КОПЗН. Також став почесним президентом краківської «Вісли»^[3]. Похований на Раковицькому цвинтарі в Кракові.

Досягнення

Командні

Перша ліга Польщі
- Чемпіон (2): 1927, 1928
Кубок Польщі
- Чемпіон (1): 1926

Індивідуальні

Найкращий бомбардир чемпіонату Польщі (2): 1925 (11 голів), 1927 (37 голів)
1927 — протягом сезону відзначився 37-а голами
1927 — перший гравець в польському чемпіонаті, який відзначився 5-а голами в одному матчі (у воротах «Варшавянки»)

Пам'ять

З 1972 року його ім'я носить одн з вулиць Кракова (прилегла до стадіону «Вісла»)^[3]. З 2006 року його іменем названо Муніципальний стадіон Кутна. 23 січня 2008 року маіська рада Кракова вирішила, що стадіон «Вісла Краків» буде носити його ім'я. У червні 2009 року Мирослав Шимковяк, Марек Конечни та Томаш Франковський заснували 21-у футбольну академію в Кракові імені Генрика Реймана^[10].

Ордени та відзнаки

Золотий Хрест Заслуги
Хрест Незалежності — 9 листопада 1933 року «за вклад по роботі з відновлення незалежності»^[11]
Срібний Хрест Заслуги^[6]
Хрест Хоробрих
Ювілейна медаль «Учасника війни. 1918—1921. Польща — своєму Захиснику»
Медаль «10-річчя здобуття незалежності»
Орден Корони Румунії^[5]

Примітки

↑ ^а ^б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
d:Track:Q96022943
↑ 90minut.pl — 2003.
d:Track:Q2818677
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Wryk, 2015.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Nr.
↑ ^а ^б Rocznik Oficerski, 1928.
↑ ^а ^б Rocznik Oficerski, 1932.
↑ Lista, 1933.
↑ Jagiellońska, 1933.
↑ Andrzej Gowarzewski: BIAŁO-CZERWONI. 1921—2018, Wydawnictwo GiA, Katowice 2017, s. 49.
↑ AP 21 (пол.). www.ap21.pl. Архів оригіналу за 19 квітня 2011. Процитовано 23 листопада 2017.
↑ M.P. 1933 nr 258 poz. 276. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 28 грудня 2018.

Література

Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych. Архів оригіналу за 9 липня 2017. Процитовано 22 березня 2018.
Rocznik Oficerski 1923. — Warszawa : Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1923. Архівовано з джерела 14 травня 2021
Rocznik Oficerski 1924. — Warszawa : Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1924. Архівовано з джерела 11 травня 2021
Rocznik Oficerski 1928. — Warszawa : Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1928. Архівовано з джерела 2 листопада 2019
Rocznik Oficerski 1932. — Warszawa : Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1932. Архівовано з джерела 2 листопада 2019
Lista starszeństwa oficerów zawodowych piechoty 1 lipca 1933. — Warszawa : Przegląd Piechoty, 1933. Архівовано з джерела 22 березня 2019
Jagiellońska Biblioteka Cyfrowa. Lista starszeństwa oficerów zawodowych piechoty. 5 czerwiec 1935. Dodatek bezpłatny dla prenumeratorów „Przeglądu Piechoty”. — 1935. Архівовано з джерела 28 березня 2019
Andrzej Gowarzewski: MISTRZOSTWA POLSKI. LUDZIE (1918—1939). 100 lat prawdziwej historii (1), Wydawnictwo GiA, Katowice 2017
Ryszard Wryk. Olimpijczycy Drugiej Rzeczypospolitej. — Poznań : Nauka i Innowacje, 2015. — С. 492-493. — ISBN 978-83-64864-22-3.