У 1964—1965 роках очолював юнацьку збірну Польщі (U-19), а в 1966 році став головним тренером головної збірної Польщі, керував нею в дев'яти матчах. Спочатку працював самостійно, а з вересня створив тріо селекціорів разом із Казімежем Гурським та Клеменсом Новаком. Дебют Бжежанчика у збірній відбувся на стадіоні Шльонськ у Хожуві, 3 травня 1966 року суперниками проти угорців (нічия, 1:1). Останній матч, у якому Антоній залишався на лавці тренера, зіграний 22 жовтня 1966 року на паризькому Парк де Прінс у кваліфікації чемпіонату Європи проти триколірних (програний, 1:2). За пів року роботи на посаді головного тренера збірної Польщі здобув одну перемогу (4:0 над Люксембургом), тричі зіграв внічию та зазнав 5 поразок. Варто згадати, що у червні 1966 року польська команда вирушила вперше у власній історії в південноамериканський тур, під час якого провела два матчі проти бразильців (поразки з рахунком 1:4 та 1:2) й один — проти Аргентини (нічия 1:1). Справжнім випробуванням команди, яку очолював Бжезанчик, став матч зі збірною Англії, яка готувалася до чемпіонату світу. 5 липня 1966 року в Хожуві гості перемогли з рахунком 1:0 завдяки голу Роджера Ганта, а через 25 днів святкували виграш чемпіонського трофея на лондонському Вемблі[4].
Згодом поїхав за кордон та став одним з небагатьох польських тренерів, які досягли професіональних успіхів на Заході. На початку квітня 1975 року за власним бажанням розірвав контракт з «Віслокою» й після випадкової зустрічі в Відні з Гусом Броксом в тому ж місяці став тренером нідерландського«Феєнорда». У березні 1976 року звільнений з займаної посади. Після цього тренував: «Рапід» (Відень), «Адміру» (Відень), «Іракліс» (Салоніки)[5], ПАОК (як асистент головного тренера), «Санкт-Вейт», «Вінер»[6], а також «Брейтенсі».
Смерть
Антоній Бжежанчик помер 26 травня 1987 року у Відні у віці 68 років[7].
