PROFILPELAJAR.COM

Гайдамака Анатолій Васильович
Гайдамака Анатолій Васильович
Народження	9 червня 1939; Волосківці, Менський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	27 жовтня 2023 (84 роки)
	Київ, Україна
Поховання	Аскольдова могила
Країна	СРСР; Україна
Навчання	Харківське державне художнє училище (1961) і Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова (1967)
Діяльність	художник, дизайнер
Вчитель	Козлинський Володимир Івановичd і Коржев Гелій Михайлович
Працівник	Київпроект і Національний музей історії України у Другій світовій війні
Член	Спілка радянських художників України
Партія	Політична партія «Наша Україна»
У шлюбі з	Міщенко Лариса Василівна
Діти	Гайдамака Христина Анатоліївна
Нагороди	;

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Гайдамака.

Анато́лій Васи́льович Гайдама́ка (9 червня 1939, Волосківці — 27 жовтня 2023, Київ^[2]^[3]) — український дизайнер і живописець; член Спілки радянських художників України з 1971 року; Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка з липня 2007 року^[4], Народного Союзу «Наша Україна» та творчого об'єднання «Погляд»^[5]. Член-кореспондент Академії мистецтв України з 2001 року. Батько художниці Христини Гайдамаки.

Життєпис

Народився 9 червня 1939 року в селі Волосківцях (нині Корюківський район Чернігівської області, Україна). 1961 року закінчив Харківське державне художнє училище; 1967 року — Москововське вище художньо-промислове училище, де навчався у Володимира Козлинського, Гелія Коржева. Здобув спеціальність — «монументально-декоративне мистецтво».

Протягом 1967—1971 років працював художником-архітектором в інституті «Київпроект». У 1971—1995 роках — на творчій роботі. З 1995 року обіймав посаду головного художника Меморіального комплексу «Музей Великої Вітчизняної війни». Протягом грудня 2005 — жовтня 2006 року був позаштатним Радником Президента України. У 2006 році був кандидатом у Народні депутати України від Блоку «Наша Україна» (№ 206 в списку)^[4].

Мешкав у Києві в будинку на бульварі Лесі Українки, № 5А, квартира № 86^[6] та у будинку на Андріїському узвозі, № 8А^[7]. Помер у Києві о восьмій ранку 27 жовтня 2023 року^[8]. Поховано його на Аскольдовій могилі, навпроти хреста Героям Крут.

Творчість

Працював у галузях станкового живопису та художнього оформлення (експозицій музеїв, інтер'єрів культурних центрів, громадських споруд). Серед робіт:

живописні серії

«Материн сад» (1974—1980);
«Мій рід» (1982—1988);
«Моє дитинство» (1982—1988);
«Розп'яття» (1988—1993);
«Яблуневі сади» (1980-ті);
«Міражі Аралу» (1990);
«Немає іншої Вкраїни» (1990);
«Чорнобильський хрест» (1990);
«Історія України» (1990-ті).

Автор проєктів:

експозицій

Музею книги та друкарства України (1974);
Державного історико-культурного заповідника на острові Хортиці (1977—1988);
Музею Миколи Островського у Шепетівці (1979)
Київського філіалу Центрального музею Леніна у Києві (1980—1982);
Музею Михайла Коцюбинського в Чернігові (1982—1983);
Музею космонавтики імені Сергія Корольова у Житомирі (1983);
Літературного музею в Одесі (1984—1985);
Державного музею Тараса Шевченка у Києві (1984—1987);
Шевченківського національного заповідника у Каневі (1989);
Національному музеї історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 у Києві (1995);
Меморіального комплексу Тараса Шевченка в Форт-Шевченко в Форт-Шевченко в Казахстані (1997);
Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» у селах Шевченковому та Моринцях Звенигородського району Черкаської області (1998);
Музею трипільської цивілізації у селі Трипіллі Київської області;
Меморіального комплексу «Зірка Полин» у Чорнобилі (2011),
Музейного комплексу «Родинна пам'ять» у Шостці (2015);

інтер'єрів

Банку «Україна» у Києві (1994);
Національного банку України у Києві (1995);
Музею «Чорнобиль» у Києві (1996);
Адміністративного культурного центру «Росія» в Харбіні (1997);
Церкви святої Трійці^[mk] у Македонії (2003);
Музейно-культурного комплексу міста Когалима (2012);
Українського культурного центр у Китаї (2013—2015);

інше

Пам'ятного хреста на місці Батуринської трагедії (2004);
Меморіального комплексу «Пам'яті героїв Крут» (2006);
Комплексу «Запорізький 700-літній дуб» з церквою святої Покрови;
Меморіалу між Румунією та Україною «Голгофа без кордонів» (2008);
Павільйону України на Всесвітній виставці EXPO-2010 у Шанхаї;
Національного музею Голодомору-геноциду у Києві (2007—2008);
Пам'ятника Тарасу Шевченку у Вінниці (2013—2014);

Учасник республіканських, всесоюзних та зарубіжних мистецьких виставок з 1966 року, зокрема за кордоном ексронувався у Югославії, Болгарії, Швеції, Нідерландах, Кувейті, Македонії, Італії, Данії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині, Росії, Сербії, Франції, Японії.

Відзнаки

Премія Ленінського комсомолу (1980)^[4];
Орден «Знак Пошани» (1982)^[4];
Державна премія України імені Тараса Шевченка (1985; разом з колективом за архітектуру і художнє оформлення Київського філіалу Центрального музею Володимира Леніна)^[9];
Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989)^[4];
Народний художник України (1998)^[10];
Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009; за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України)^[11];
Орден «Співдружність» (2013; за активну участь у діяльності Міжпарламентської асамблеї СНД та її органів, внесок у зміцнення дружби між народами держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав)^[12];
Почесний громадянин Менського району^[5].

Вшанування

Про творчі здобутки митця у 1999—2001 роках на кіностудії «Просвіта» режисером В. Артеменком знято художньо-документальний фільм «Гайдамацький шлях».

Примітки

Література

Гайдамака Анатолій Васильович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 145 . — ISBN 5-88500-042-5.;
Гайдамака Анатолій Васильович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 137 . — ISBN 5-88500-071-9.;
Анатолій Гайдамака // Художники Києва. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво : творчо-біографічний довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2000. — С. 42—43. — ISBN 966-95504-1-6.;
Головко В. В.. Гайдамака Анатолій Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.;
Н. О. Саєнко. Гайдамака Анатолій Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.

Київ Живопис Біографії

[[https://ukraine.novyny.live/u-kiievi-poproshchalisia-z-vidomim-khudozhnikom-monumentalistom-anatoliiem-gaidamakoiu-129038.html_https://ukraine.novyny.live/u-kiievi-poproshchalisia-z-vidomim-khudozhnikom-monumentalistom-anatoliiem-gaidamakoiu-129038.html]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttps://ukraine.novyny.live/u-kiievi-poproshchalisia-z-vidomim-khudozhnikom-monumentalistom-anatoliiem-gaidamakoiu-129038.html

[2] Зі скульптором Анатолієм Гайдамакою попрощаються завтра у Києві

[3] У Києві попрощалися з відомим художником-монументалістом Анатолієм Гайдамакою

[КПТШ-4] а ^б ^в ^г ^д Гайдамака Анатолій Васильович / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

[МРР-5] а ^б Гайдамака Анатолій Васильович. Почесні громадяни Менського району. / Менська районна рада.

[6] Гайдамака Анатолій Васильович // Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 29.

[FOOTNOTEХудожники_Києва200043-7] Художники Києва, 2000, с. 43.

[8] Помер автор музею Голодомору Анатолій Гайдамака

[9] Лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка 1962—2022 років / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

[10] Указ Президента України від 8 травня 1998 року № 442/98 «Про присвоєння А. Гайдамаці почесного звання «Народний художник України»»

[11] Указ Президента України від 16 січня 2009 року № 26/2009 «Про відзначення державними нагородами України»

[12] Информационный бюллетень № 59 / Межпарламентская ассамблея СНГ. 28 листопада 2013.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]