Мозаїки Київського палацу дітей та юнацтва
Фрагмент панно «Чарівна скрипочка»
50°26′28″ пн. ш. 30°33′06″ сх. д. / 50.441216666667° пн. ш. 30.551747222222° сх. д. / 50.441216666667; 30.551747222222
Країна	Україна
Розташування	Київ
Тип	мозаїка
Початок будівництва	1962
Побудовано	1965

Мозаїки Київського палацу дітей та юнацтва — серія мозаїчних панно художників-монументалістів Ади Рибачук і Володимира Мельниченка в екстер'єрі та інтер'єрі Київського палацу дітей та юнацтва.

Палац, мозаїчні композиції, а також фонтан і басейн на площі перед палацом є пам'яткою неомодерного монументального мистецтва.

За визначенням дослідників, панно — виразний художній акцент палацу. Мозаїчні композиції виступають контрастом скляним стінам і напружено-прямолінійним архітектурним формам будівлі. Ада Рибачук і Володимир Мельниченко за допомогою мотивів творчості народних художників спромоглися створити сповнений радості мальовничий світ, передати яскравими фарбами й м'якими ритмами образну систему народного мистецтва^[1].

Після спільної роботи над проєктом Київського центрального автовокзалу архітектор Авраам Мілецький запропонував Аді Рибачук і Володимирові Мельниченкові долучитися до оформлення Палацу піонерів та юнацтва^[2].

Монументалісти одразу відкинули «барабанно-піонерську^{[Ком. 1]} тематику»^[3], типову для оформлення дитячих закладів радянської доби. Натомість вирішили оформити інтер'єри палацу за мотивами народного мистецтва. Щоб опрацювати тему, художникам необхідно було ознайомитись з фондами Київського державного музею українського мистецтва, доступ до яких був обмежений. Тому митці мали звернутися по дозвіл до начальника Управління музеїв та охорони пам'яток Міністерства культури УРСР^[2].

Загальна концепція майбутніх панно сформувалась під впливом творів народних мисткинь Марії Примаченко, Ганни Собачко, Параски Власенко та інших народних майстрів^[2].

Під час роботи над композицією художники, за радянськими уявленнями, допустили крамолу. На одному з ескізів вони намалювали на блакитному тлі жовтих сонце і птахів. Художня рада одразу відкинула цей проєкт, оскільки митців за синьо-жовті кольори влада могла звинуватити в «українському буржуазному націоналізмові»^[3].

23 травня 1965 року відбулось урочисте відкриття палацу. На заходи прибув партійний керівник України Петро Шелест. 1967 року колектив архітекторів палацу відзначили Державною премією СРСР^[1][2][3]. Натомість Ада Рибачук і Володимир Мельниченко грошову винагороду не отримали, оскільки Авраам Мілецький, як й у випадку з автовокзалом, не включив їх до списку авторів. Пояснював це тим, що через репутацію бунтарів, яку мали митці, премію могли скасувати всім^[4].

• «Вершники»
• 
  «На голубому коні»
• 
  «На червоному коні»

На площі перед Палацом піонерів і школярів облаштували фонтан «Сонце, Зорі та Сузір'я». Площа рельєфів і мозаїки становить 713 квадратних метрів. Проєкт мозаїчних композицій басейну підготували також Ада Рибачук і Володимир Мельниченко.

У 1980-х роках фонтан відключили.

2017 року міський голова Віталій Кличко за клопотанням керівництва палацу доручив провести реставрацію мозаїчного комплексу фонтанів. Один з авторів Володимир Мельниченко виступив координатором робіт.

2019 року на День захисту дітей, після сорокарічної перерви, фонтан знову запрацював^[5].

Ада Рибачук, Володимир Мельниченко і скульптор Василь Бородай особливу увагу зосередили на оформлені інтер'єрів. Митці майстерно застосували колір, фактуру й декоративні якості різних матеріалів. Зокрема для оздоблення приміщень використали мозаїку, майоліку, бетон, карбування^[6][1].

В інтер'єрі палацу зроблено кілька панно.

У головному корпусі на першому поверху містяться:

• «Діти світу»,
• «Нестор Літописець та Іван Федоров»,
• «Хлопчик з білочкою».

На другому поверсі:

• «Київ — Місто-Герой».

У Залі казок:

• «Арлекін і Мальвіна»,
• «Народна творчість».

У Залі Дружби народів:

• «Дівчинка дарує квітку Кокорі» (за мотивами повісті-казки Хоакіна Гутьєрреса^[es][7][8]),
• «Знамена».

У лабораторному корпусі:

• «Чарівна скрипочка» (присвячено Марії Примаченко),
• «Вершники на голубому та червоному»,
• «Золоте колосся»,
• «Ой співаночки мої»

У Холі домового господарювання:

• «Соняшники»,
• «Танок із масками»^[9].

• Композиції в інтер’єрі палацу
• 
• 
• 

• Велігоцька Ніна, Коломієць Микола. Київський палац дітей та юнацтва // Звід пам'яток історії та культури України. Київ. Кн. 1, ч. 3. С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — С. 1439—1440. — ISBN 966-95478-2-2.
• Горова Наталія. Авангардні об'єкти київських новобудов початку 1960-х: Автовокзал і Палац піонерів (участь художників) // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини. — 2014. — № 10. — С. 65—72.
• Рибачук А., Мельниченко В. Крик птаха. — К., 2000. — Т. I: Бронзові образи, роздуми і надії авторів; Т. II: Каталог.
• Мозаїки Центрального палацу піонерів [Архівовано 8 жовтня 2020 у Wayback Machine.] / Каталог проекту «Soviet mosaics in Ukraine»
• Зікора Антон. Крематорій закрив сонце // Український тиждень. — 2009. — № 4 (65).
• Yevhen Nikiforov, Polina Baitsym. Art for Architecture Ukraine: Soviet Modernist Mosaics from 1960 to 1990. — Berlin : DOM publishers, 2020.