PROFILPELAJAR.COM

Вітторіо Медзоджорно
Вітторіо Медзоджорно
Vittorio Mezzogiorno
	Вітторіо Медзоджорно у 1979 році
Дата народження	6 грудня 1941 або 16 грудня 1941
Місце народження	Черкола, Кампанія, Італія
Дата смерті	7 січня 1994[…] (52 роки)
Місце смерті	Мілан, Італія
Громадянство	Італія
Професія	актор
Роки активності	1959 — 1993
Діти	Джованна Медзоджорно
IMDb	ID 0583857
Нагороди та премії
	Срібна стрічка (1979, 1981) ; Золотий глобус (1979), Премія Пазінетті (1991)
	Вітторіо Медзоджорно у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Медзоджорно.

Вітто́ріо Медзоджо́рно (також Меццоджо́рно (італ. Vittorio Mezzogiorno; 16 грудня 1941(19411216), Черкола, Королівство Італія — 7 січня 1994, Мілан) — італійський кіноактор.

Біографія

Вітторіо Медзоджорно народився 16 грудня 1941 року в муніципалітеті Черкола біля Неаполя і був наймолодшим з семи дітей. У 18 років поступив до університету, де один рік вивчав медицину, потім перейшов до вивчення юриспруденції. У університетський період дебютував на театральній сцені, беручи участь в постановках Беккета і Йонеско.

Після двох театральних сезонів (1966—1967, 1967—1968), проведених разом з театральною трупою Едуардо Де Філіппо^[5], а також після отримання університетського диплома, Медзоджорно вирішує, що буде актором. Переїхавши до Риму, ще деякий час він грав у театрі: працював у трупі з братами Джуффре і Лауреттою Мазьєро, потім з Джанні Сантуччо, Джанріко Тедескі і Маріо Скача, співпрацював з Флавіо Буччі, Стефано Сатто-Флорес, Крістіано Ченсі та Ізабеллою Дел Б'янко.

На екрані Вітторіо Медзоджороно дебютував у 22 роки. У 1960-1980-х роках він зіграв головні та другорядні ролі в чотирьох десятках фільмів. За фільм «Іграшка» (Il Giocattolo) (реж. Джуліано Монтальдо, 1979) він був нагороджений «Срібною стрічкою» Італійського національного синдикату кіножурналістів в номінації «Найкращий актор другого плану».

Перш ніж постійно працювати в Італії, Медзоджороно переїхав до Франції, де в 1983 році зіграв з Жераром Депардьє і Настасією Кінскі у фільмі «Місяць у стічній канаві» (La lune dans le caniveau). Визнання прийшло до нього після виходу в 1983-му гомосексуальної драми Патріса Шеро «Поранена людина» (L'homme blesse), де її герой Жан Лерман у виконанні Медзоджорно помирав від рук молодого коханця.

У 1980-х Вітторіо Медзоджороно знімався багато. Яскравими й такими, що запам'ятовуються, були його роботи у фільмах «Три брати» (Tre fratelli, 1981, реж. Франческо Розі, «Срібна стрічка» в номінації «За найкращу чоловічу роль»), «Під примусом» (Contrainte par corps, 1987, реж. Серж Леруа), серіалах «Махабхарата» (The Mahabharata, 1989, реж. Пітер Брук), «Французька революція» (La revolution francaise, 1989, реж. Робер Енріко і Річард Т. Еффрон), де він зіграв Жана-Поля Марата. Ці і багато інших кіноролей зробили Вітторіо Медзоджорно одним з найвизнаніших європейських акторів.

У 1990 році Медзоджорно повернувся до Італії, в Мілан, де став новою зіркою телесеріалу «Спрут» (5-а і 6-а частини), зігравши роль Давиде Ліката, що замінив комісара Каттані^[6].

Загалом Медзоджороно за час своєї акторської кар'єри зіграв ролі у понад 60-ти кіно- і телефільмах в Італії, Франції, Німеччині, Іспанії, Швейцарії, Великій Британії, продовжуючи грати на театральних підмостках.

Помер Вітторіо Медзоджорно 7 січня 1994 року в Мілані від раку у віці 52 років.

Фільмографія


Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1963	с	Луїза Сан-Феліче	Luisa Sanfelice	офіційний Сан-Катальдо
1965	с	Воскресіння	Resurrezione	слуга
1972	ф	Справа Пішотти	Il Caso Pisciotta	Беретта, агент
1973	ф	Негода	Non ho tempo
1973	тф	Хлопець	Il Picciotto	слідчий-судья
1974	ф	Несамовитий Орландо	Orlando furioso	корсар
1974	ф	Спокійний і тихий Дон	Sotto il placido Don	Вадим
1975	с	Гіркий випадок баронеси Ді Каріні	L'amaro caso della baronessa di Carini	Енцо Сантеліа
1975	ф	Чечилія	La Cecilia	Луїджі
1976	ф	Полонянка	La orca	поліцейський
1976	ф	Лише б не дізналися всі навколо!	Basta che non si sappia in giro!...	Лупо (епізод «Верхній»)
1978	ф	Поліція і поразка	La Polizia è sconfitta	Валлі
1979	тф	День дзеркал	Il Giorno dei cristalli	Мішель Пайта
1979	с	Мартін Іден	Martin Eden	Cheeseface
1979	ф	Іграшка	Il Giocattolo	Сауро
1980	ф	Дезидерія: Внутрішній світ	Desideria: La vita interiore	Ерострато
1980	ф	Кафе-експрес	Cafe-express	Аміранто, кишеньковий злодій
1980	ф	Ціна перемоги	Speed Cross	Нікола
1981	ф	Падіння бунтівних ангелів	La caduta degli angeli ribelli	Вітторіо
1981	ф	Три брати	Tre fratelli	Рокко Джурана, учитель / молодий Донато
1981	ф	Автокатастрофа	Car Crash	Нік
1981	ф	Я не зроблю харакірі	E noi non faremo Karakiri	Маттео
1983	ф	Будинок з жовтим килимом	La Casa del tappeto giallo	Антоніо
1983	ф	Місяць у стічній канаві	La Lune dans le caniveau	Ньютон Ченнінг
1983	ф	Поранена людина	L'Homme blessé	Жан Лерман
1984	ф	...і життя триває	...e la vita continua	Саверіо Бетоккі
1984	ф	Вершники бурі	Les Cavaliers de l'orage	Горіан
1984	ф	Хвойда	La Garce	Макс
1985	с	Муссоліні і я	Mussolini and I	Алессандро Паволіні
1987	ф	Вогні	Fuegos	Грінго
1989	с	Махабхарата	The Mahabharata	Арджуна
1989	тф	Французька революція	La Révolution française	Жан-Поль Марат
1990	ф	Спрут 5: Суть проблеми	La Piovra 5 — Il cuore del problema	Давиде Ліката
1991	ф	Крик каменя	Cerro Torre: Schrei aus Stein	Рочча
1991	ф	Засудження	La Condanna	Лоренцо Коладжані
1992	ф	Голем, дух вигнання	Golem, l'esprit de l'exil	Магарал
1992	ф	Мертвий сезон	Zwischensaison	дядько Поль
1992	ф	Спрут 6: Остання таємниця	La Piovra 6: L'ultimo segreto	Давиде Ліката
1993	ф	Полювання на мух	Caccia alle mosche

Нагороди та номінації

Нагороди та номінації Вітторіо Медзоджорно^[7]
Рік	Категорія	Фільм	Результат
Золотий глобус (Італія)
1979	Найкращий новий актор	Іграшка	Перемога
Італійський національний синдикат кіножурналістів
1979	Премія «Срібна стрічка» за найкращу чоловічу роль другого плану	Іграшка	Номінація
1981	Премія «Срібна стрічка» за найкращу чоловічу роль	Три брати	Перемога
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1991	Премія Пазінетті	Крик каменю	Перемога
1991	Золота хлопавка	Крик каменю	Перемога

Родина та особисте життя

У 1969 році зустрів Сесілію Саккі — вони грали разом у виставі «Жінки Арістофана» в Грецькому театрі Седжеста на Сицилії. 14 жовтня 1972 року вони одружилися^[5]. 9 листопада 1974 року народилася донька Джованна Медзоджорно, що стала відомою акторкою. Також у Медзоджорно є донька від коханки, що послужило причиною розлучення з С. Саккі.

У 2004 році Джованна Медзоджорно заснувала в рідному місті батька пам'ятну стипендію для молодих акторів, названу Premio Vittorio Mezzogiorno.