Робер Енріко
фр. Robert Enrico
президент
Ім'я при народженні	Джіно Робер Енріко
Дата народження	13 квітня 1931(1931-04-13)
Місце народження	Льєвен, Па-де-Кале, Франція
Дата смерті	23 лютого 2001(2001-02-23) (69 років)
Місце смерті	Париж, Франція
Поховання	цвинтар Монпарнас
Громадянство	Франція
Професія	кінорежисер, сценарист
Alma mater	Інститут перспективних досліджень кінематографаd і La femis
Роки активності	1956 — 1999
IMDb	ID 0257992
Нагороди та премії
премія «Сезар» за найкращий фільм (1976)
Робер Енріко у Вікісховищі

Робер Енріко (фр. Robert Enrico; нар. 13 квітня 1931, Льєвен, Па-де-Кале, Франція — ^†23 лютого 2001, Париж, Франція) — французький кінорежисер, сценарист. За час своє кінематографічної кар'єри виступив постановником 33-х та написав сценарії до 29-ти фільмів^[1].

Джіно Робер Енріко народився 13 квітня 1931 року у місті Льєвен (департамент Па-де-Кале у Франції) у сім'ї італійців, що емігрували до Франції у 1920-х роках. Навчався у Тулоні, потім у паризькій Вищій школі кінематографічних досліджень (IDHEC, зараз La Fémis). До 1956 був активним членом театральної трупи з Сорбонни «Les Théophiliens»^[2].

У кіно Робер Енріко дебютував у 1952 році короткометражними стрічками, серед яких найбільшу популярність здобув фільм про один з епізодів війни за незалежність США «Совиний струмок» (1961), який був удостоєний Золотої пальмової гілки Каннському кінофестивалі за найкращий короткометражний фільм та премії «Оскар» (найкращий короткометражний фільм).

З 1956 по 1959 роки Енріко перебував на військовій службі та знімав документальні й короткометражні фільми для французької армії. У 1963 році Робер Енріко дебютував повнометражною стрічкою «Прекрасне життя» про учасника війни в Алжирі, який не знаходить собі місця у мирному житті. Фільм було номіновано у категорії на найкращу дебютну роботу на Венеційському кінофестивалі у 1963 році, а у 1964-му Робер Енріко отримав Приз Жана Віго за найкращий фільм. Надалі Енріко ставить фільми, використовуючи сценарії знаменитих драматургів або відомі літературні твори для екранізації. Серед таких, зокрема, «Шукачі пригод» (Les Aventuriers, 1967) за романом Жозе Джованні та за участі Алена Делона, Ліно Вентури та Джоана Шимкуса у головних ролях.

У 1975 році Робер Енріко зняв один зі своїх найкращих фільмів «Стара рушниця» з Філіпом Нуаре та Ромі Шнайдер у головних ролях. У 1976 році стрічка виборола три «Сезара» — за найкращий фільм, найкращу головну чоловічу роль (Філіп Нуаре) та найкращу музику (Франсуа де Рубе), а у 1985-му отримала перший і єдиний «Сезар десятиліття» («Сезар Сезарів»).

Робер Енріко очолював у Франції Академію мистецтв та технологій кінематографа (1976—1986), Спілку кінорежисерів^[fr] (1969) та Європейську федерацію кінорежисерів (FERA).

Робер Енріко був одружений з акторкою Люсьєн Гамон^[fr], потім з редакторкою та письменницею Патрисією Ньоні. Має трьох дітей. Його син Жером Енріко став як і батько кінорежисером.

З 1998 року Робер Енріко хворів на рак легенів, та помер 23 лютого 2001 року у Парижі на 70-у році життя. Похований на цвинтарі Монпарнас.

Режисер

• Robert Enrico, Au cœur de ma vie (version définitive et montage final établis par Gérard Langlois). Saint-Cyr-sur-Loire: C. Pirot, coll. " Cinéma ", 2005. 317 p., ISBN 2-86808-225-4.