Початкова назва вулиця Яблоновського походить із 1863 року. 1871 року перейменовано на Яблоновських. У листопаді 1941 року під час німецької окупації перейменована на Карпатенштрассе. У червні 1944 знову повернено назву Яблоновських. Сучасна назва на честь грузинського поета часів середньовіччя Шота Руставелі — від грудня 1944[9].
Забудова
В архітектурному ансамблі вулиці Шота Руставелі присутні класицизм, віденська сецесія, конструктивізм[5]. Переважна більшість будинків на вулиці внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[4].
№ 4 — за цією адресою у 2002 році відкрився торговельний центр ДП «Державний ювелірний завод» — це окремий структурний підрозділ заводу, що спеціалізувався на розробці та виробництві ювелірних прикрас з діамантами із сплавів 750°, так званого білого золота. До складу підрозділу увійшли: магазин-салон, пункт обміну брухту дорогоцінних металів на ювелірні вироби та фірмовий ювелірний магазин «Галицькі золотарі»[11].
№ 7 — будівля проєктного інституту «Теплоенергопроект», споруджена 1965 року за спільним проєктом архітекторів П. Юдкіна та Лариси Кузьми-Скорик[12], добудова за проєктом архітектора М. Каневського[13]. Нині проєктний інститут функціонує як адмінбудівля, тому власник будівлі вирішив, що доцільно буде змінити її функціональне призначення, передбачивши в додаток до офісної функції влаштування готелю та добудову житла[14].
№ 8, 8а — колишня чиншова кам'яниця банкіра Міхала Стоффа, що виходить головним фасадом до вулиці Шота Руставелі й одночасно до площі Петрушевича, споруджена 1906 року у стилі орнаментальної сецесії проєктно-будівельним бюро Едмунда Жиховича за проєктом архітектора Владислава Садловського[15]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 262-м[4]. На другому поверсі будинку № 8 розташований артцентр Павла Гудімова «Я галерея», який було відкрито у вересні 2019 року[16].
№ 18, 20, 22 — сецесійні житлові будинки, збудовані у 1906—1907 роках за проєктом архітектора Альфреда Захаревича[17]. Скульптурне оздоблення виконав Теобальд Оркасевич[18]. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1658-м, 1659-м та 263-м відповідно[4].
№ 24 — житловий будинок у стилі сецесії, споруджений 1907 року за проєктом архітектора Саломона Рімера[15]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 664-м[4].
№ 26 — житловий будинок у стилі сецесії, споруджений 1907 року за проєктом Саломона Рімера[15].
№ 32 — сецесійний житловий будинок, споруджений 1909 року за проєктом архітектора Августа Богохвальського[15]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 790-м[4].
№ 34 — кам'яниця, споруджена 1906 року за проєктом архітектора Станіслава Уленецького у стилі орнаментальної сецесії[15]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 265-м[4].
№ 36 — кам'яниця, збудована 1911 року за проєктом архітектора Генрика Заремби на замовлення Зигмунта Ґутвальда[21][22]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 266-м[4].
№ 42, 44 — кам'яниці, збудовані 1908 року у стилі сецесії для Софії Мрозовицької за проєктом архітектора Тадея Обмінського[15]. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1660-м, 2197-м[4].
Колишня прибуткова кам'яниця Міхала Стоффа (вул. Шота Руставелі, 8, 8-А)
Храм Ісуса Христа Святих останніх днів (вул. Шота Руставелі, 11)
Колишній «Офіцерський дім» (вул. Шота Руставелі, 30)
Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — 332 s. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
.jpg)
