Під час російської окупації Львова від листопада 1914 року очолював міську поліцію, а в червні наступного року вивезений зі Львова як заручник у Росію. Протягом 1915—1918 років очолював Союз польських інженерів і техніків у Росії.
Від 1921 року професор другої кафедри будівництва мостів Львівської політехніки. 1927 року організував колектив авторів і видав підручник для інженерів (пол.«Podręcznik inżynierski w zakresie inżynierji lądowej i wodnej»), який, після двотомника Владислава Скварчинського, був другим у своєму роді, але значно повнішим польськомовним виданням.[3]
Автор понад 150 наукових праць. Вперше у світі опрацював нормативи для спорудження стальних конструкцій.
Під час німецької окупації займався таємним навчанням молоді, за що заарештований гітлерівцями і разом з родиною розстріляний. Похований на Повонзківському цвинтарі, поле № 57-IV-27[5].
↑Polskie Towarzystwo Politechniczne we Lwowie, 1877—1927: księga pamiątkowa… — S. 89.
↑Polskie Towarzystwo Politechniczne we Lwowie, 1877—1927: księga pamiątkowa… — S. 76.
↑Pareński A. Recenzje i krytyki // Czasopismo Techniczne. — 1927. — № 4. — S. 61. (пол.)
↑S. Ł. Nowa placówka budownictwa w Lublinie // Architektura i Budownictwo. — 1932. — № 3—4. — S. 129. (пол.)
↑Cmentarz Powązkowski w Warszawie / tekst B. Olszewska, H. Szwankowska, red R. Jackowska. — Warszawa: Centralny Ośrodek Informacji Turystycznej, [b. r.]
↑Zaremba P. Sprawozdanie z Krajowej Wycieczki Naukowej Związku Stud. Inżynierii Politechniki Lwowskiej odbytej od 17. VI. do 8. VII. 1933 // Życie Techniczne. — 1934. — № 4. — S. 16. (пол.)
↑Gmach towarzystw ubezpieczeń «Prudential» i «Przezorność» («Prudential House») w Warszawie // Architektura i Budownictwo. — 1934. — № 9. (пол.)
↑Działalność budowlana Funduszu Kwaterunku Wojskowego // Architektura i Budownictwo. — 1929. — № 2-3. — S. 67. (пол.)