У Середньовіччі вулиця, яка тоді простягалася від площі Ринок до сучасної вул. Староєврейської, мала назву Торговиця Шкоцка[5], бо там євреї торгували худобою. З XVI століття вулиця називалася Шкоцка. У перекладі з польської мови szkocki означає «шотландський», тому існувала теорія про таке походження назви, але згодом вчені схилилися до думки, що це викривлений прикметник «скотський», пов'язаний з тою ж худобою.
Ділянка від вул. Староєврейської до вул. Братів Рогатинців сформувалася у другій половині XIX століття й 1863 року отримала назву «Różańcowa», або «Rosen Gasse», тобто Трояндова[6].
У 1871 році з трьох окремих вулиць утворено нову вулицю, яку назвали Сербською. Чим зумовлена така назва — невідомо. У вересні 1941 року німецька окупаційна влада перейменувала її на Kroatenstrasse — «Хорватську», оскільки Незалежна Держава Хорватія була одним із союзників Німеччини у другій світовій війні.
Сучасна назва від липня 1944 року — вулиця Сербська[6].
Забудова
В архітектурному ансамблі вулиці Сербської переважають стилі ренесанс, бароко, класицизм та віденська сецесія[4]. Декілька будинків на вулиці внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення м. Львова[3].
З непарного боку вулиці
№ 1 — кам'яниця Войнаровських[7], що займає кутову ділянку на розі вулиць Руської та Сербської. Будівельні періоди належать до XVI, XVII та XVIII століть. Будівля демонструє нашарування архітектурних форм готики, ренесансу та бароко[8]. Історична назва кам'яниці походить від прізвища першого власника, львівського райці та бурмістраГеоргія Войнара. У другій половині XVII століття тут мешкав відомий львівський друкар та видавець білорусько-литовського походження Михайло Сльозка. У міжвоєнний період в будинку містилися магазин одягу Пільпеля і годинникарська майстерня Амстера, в радянські часи й у перші роки незалежності це звичайний житловий будинок. Через його аварійний стан мешканців відселили. Після реставрації проведеної у 1998 році, під керівництвом архітектора Миколи Рибенчука, тут відкрив своє центральне відділення Банк «Львів»[9].
№ 3 — чотириповерхова кам'яниця в якій за польських часів були магазин кухонного посуду Бардаха, ремонт парасоль Райфа та ресторан Баума, нині тут міститься кав'ярня-крамниця «Львівська майстерня шоколаду». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1267-м[3].
№ 5 — чотириповерхова кам'яниця, споруджена на ділянці, що у середині XVI століття належала міщанинові Павлові Чопу. У XVII столітті кам'яницю стали називати «Коломийською» або «Живертовською». У 1712 році будинок був двоповерховим, його партер використовували як медовий та горілчаний шинок, а у внутрішньому подвір'ї функціювала броварня. У другій половині XIX століття власником кам'яниці був Якуб Венцель, який упродовж 1873—1874 років провів реконструкцію фасадів та замостив бруківкою внутрішнє подвір'я. 1888 року замінено конструкції даху. Деякі архітектурні роботи проводилися й на початку XX століття. Кам'яниця є цінною пам'яткою житлової архітектури доби ренесансу[10]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1268-м[3]. Нині на першому поверсі будинку міститься заклад громадського харчування «Старі Мури. Колоніальні товари».
№ 7 — чотириповерхова кам'яниця, в якій за Польщі містився магазин кухонного посуду Шварта. Нині в будинку міститься «Мазох-кафе» (ресторан холдингу емоцій «!Fest»), інтер'єр якого оновили у 2019 році, а саме — на верхніх поверхах відкрили «Мазох-готель» на 14 номерів[11]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1269-м[3].
№ 9 — чотириповерхова кам'яниця, в якій за Польщі містився магазин письмового приладдя Шуберта, за радянських часів — комісійний магазин, що працював ще наприкінці 1990-х років, нині — крамниця антикваріату «Сербія». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 333-м[3].
№ 11 — чотириповерхова кам'яниця, в якій у міжвоєнний період містився магазин кухонного посуду Арона Фіша, нині — ресторан «Vintage Nouveau» та готель «Vintage Boutique Hotel». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1271-м[3].
№ 13 — чотириповерхова чиншова кам'яниця, збудована 1911 року будівельною фірмою Адольфа Піллера[12]. Тоді ж на наріжнику встановили стилізовану таблицю з гербом Львова та датою (1633), яка свідчила, що власник будинку мав право емфітевзису, тобто право довгострокового користування земельною ділянкою та передавати її своїм спадкоємцям без сплати коштів за її оренду у міську скарбницю[13]. Від радянських часів на першому поверсі працював великий гастроном, до 2018 року тут містилися гриль-бар «Старий Львів» та магазин продуктів «Жираф», нині — «Майстерня карамелі» та продуктова крамниця.
№ 15 — чотириповерхова кам'яниця, в якій за Польщі був магазин кухонного посуду Любіна, за радянських часів — Кооперативне товариство художників та закусочна, нині — львівське комунальне підприємство «Старий Львів».
№ 17 — чотириповерхова кам'яниця, в якій за Польщі був магазин кухонного посуду Кона і ресторан Васінчинського, нині — житловий будинок.
Стилізована таблиця з гербом Львова, яка свідчить, що власник будинку мав право емфітевзису (вул. Сербська, 13)
З парного боку вулиці
№ 2а (інша адреса — площа Ринок, 11) — тут за польських часів були магазин кухонного посуду Бардаха, ремонт парасоль Райфа та ресторан Баума, тепер тут торговельний дім Геррі Вебера.
№ 4/6 — комплекс, що складається з двох кам'яниць. В будинку під № 4 у 1950-х працювала артіль «Харчопромкомбінат», а в будинку під № 6 нині міститься салон меблів «Західна лінія». Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під спільним охоронним № 1022-м[3].
№ 8 — чотириповерхова кам'яниця. Внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1270-м[3].
Пам'ятники, меморіальні та інформаційні таблиці
Пам'ятник Леопольду фон Захер-Мазоху, встановлений у березні 2008 року на тротуарі перед будинком на вул. Сербській, 7 та являє собою бронзову фігуру з кількома руками та глибокою кишенею. Скульптура створена Володимиром Цісариком, стала візитівкою «Мазох-кафе», що розташувалося у підвалі цієї кам'яниці. Авторами ідеї встановлення пам'ятника та кафе стали дизайнери Михайло Москаль та Юрій Назарук. Висота фігури — 170 см[13].
Меморіальна таблиця, встановлена у 2014 році на фасаді будинку на вул. Сербській, 11, в якому у 1946—1950 роках діяла підпільна Станиця ОУН-УПА під керівництвом члена ОУН Євгенії Кубів (псевдо «Зірка»)[14].
Стилізована таблиця з гербом Львова та датою (1633), встановлена на вул. Сербській, 13 та свідчить, що власник будинку мав право емфітевзису[15].
Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
