Владімір Забродський
Особові дані
Народження	7 березня 1923(1923-03-07) Прага, Чехословаччина
Смерть	20 березня 2020(2020-03-20) (97 років) Стокгольм, Швеція[1]
Зріст	183 см
Позиція	центральний нападник
Номер	10 (Чехословаччина) 15 («Спартак Соколово»)
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	Ігри (голи)
1939–1945 1945–1950 1950–1960 1963–1965	ЛТЦ (Прага) ЛТЦ (Прага) «Спартак Соколово» «Богеміанс» (Прага)	? (25) ? (80) 168 (228) ? (?)
Національна збірна
Роки	Збірна	Ігри (голи)
1947–1956	Чехословаччина	94 (158)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Владімір Забродський (чеськ. Vladimír Zábrodský; 7 березня 1923, Прага, Чехословаччина — 20 березня 2020, Швеція^[2]) — чехословацький хокеїст (центральний нападник) та тенісист.

Один з найкращих гравців в історії чехословацького хокею. Двічі здбував золоті нагороди на чемпіонатах світу. З 1997 року член зали слави ІІХФ, а з 2008 — зали слави чеського хокею.

У складі збірної Чехословаччини з тенісу брав участь у трьох турнірах кубка Девіса (1948, 1955, 1956). Володів унікальним бекхендом.^[3]

Молодий Владімір Забродський, без особливих складнощів, замінив лідера ЛТЦ 30-х років Йозефа Малачека. Під час другої світової війни його команда домінувала у чемпіонаті протектората Богемії і Моравії. У сезоні 1943-44 Забродський — найкращий снайпер ліги. У повоєнний час клуб перемагає у чотирьох чемпіонатах поспіль, а Владімір Забродський двічі забиває найбільше голів у лізі. З успіхом ЛТЦ грає і на міжнародній арені. В цей час здобуто три кубка Шпенглера (1946, 1947, 1948).

Його пара з лівим крайнім Станіславом Конопасеком була нестримною як у ЛТЦ, так і в національній дружині. На правому фланзі першої ланки клубу змінилося чимало партнерів: Ярослав Юхан, Йозеф Кус, Франтішек Пергл, Ладіслав Трояк та Вацлав Розіняк. Саме з останнім Забродський та Конопасек найкраще взаємодіяли. У захисті команди грав і його молодший брат — Олдржих Забродський.

В 1950 році, проти багатьох провідних хокеїстів країни, були зфабриковані кримінальні справи у державній зраді та шпіонажі на користь капіталістичних країн. Владімір Забродський, один з небагатьох, хто залишився на волі. Але йому довелося перейти до «Спарти», команди другого дивізіону. У новому клубові виконував обов'язки граючого тренера. Через рік команда змінює назву («Спартак Соколово») та виступає вже у чехословацькій хокейній лізі, а у сезонах 1952-53, 1953-54 здобуває чемпіонські титули. Сам Забродський — найвлучніший гравець трьох турнірів: 1954 (30), 1957 (33), 1959 (23). Всього у чемпіонаті за «Спарту» провів 168 матчів (228 голів).

Останні два сезона, після трьохрічної перерви, провів у команді другого дивізіону — «Богеміанс» (Прага), де виконував обов'язки граючого тренера.

У складі національної збірної був учасником двох Олімпіад (1948, 1956).На іграх у Санкт-Моріці здобув срібну нагороду.

Брав участь у шести чемпіонатах світу та Європи (1947—1949, 1954—1956). Чемпіон світу 1947, 1949; другий призер 1948; третій призер 1955. На чемпіонатах Європи — три золоті (1947, 1948, 1949), одна срібна (1955) та дві бронзові нагороди (1954, 1956). Двічі був найкращим снайпером турнірів: 1947 (29 закинутих шайб), 1948 (21).

На чемпіонатах світу та Олімпійських іграх провів 44 матчі (79 закинутих шайб), а всього у складі збірної Чехословаччини — 94 матчі (158 голів).

У 1965 році емігрував до Швеції, оселився у Стокгольмі. На посаді головного тренера працював у клубах «Лександ» (1965—1967), «Регле» (1967—1970) та «Юргорден» (1970—1971).

• 1981 — обраний до новоствореного «Клубу хокейних снайперів», наразі займає сьоме місце (464 закинуті шайби).^[4]
• 1997 — була заснована зала слави ІІХФ, яка у першому варіанті нараховувала 31 лауреата. Серед них і троє представників Чехії: Владімір Забродський, Владімір Костка та Вацлав Недоманський.
• 10 січня 2004 — обраний до символічної збірної «Спарти» (Прага):^[5]

• 30 січня 2007 — обраний до символічної збірної ЛТЦ (Прага):^[6]

• 4 листопада 2008 — була заснована Зала слави чеського хокею. Серед перших лауреатів був обраний і Владімір Забродський.
• 6 листопада 2008 — з нагоди 100-річчя чеського хокею був нагороджений «Почесною золотою медаллю», яку особисто вручив президент Чехії Вацлав Клаус. Окрім нього, цю нагороду отримали ще сім гравців: Августін Бубнік, Їржі Голик, Владімір Мартінець, Їржі Грдіна, Владімір Ружичка, Домінік Гашек та Яромір Ягр.^[7]

• Олімпійські ігри

Віце-чемпіон (1): 1948

• Чемпіонат світу

Чемпіон (2): 1947, 1949

Віце-чемпіон (1): 1948

Третій призер (1): 1955

• Чемпіонат Європи

Чемпіон (3): 1947, 1948, 1949

Віце-чемпіон (1): 1955

Третій призер (1): 1954, 1956

• Чемпіонат Чехословаччини

Чемпіон (6): 1946, 1947, 1948, 1949, 1953, 1954

• Чемпіонат Богемії і Моравії

Чемпіон (3): 1942, 1943, 1944

• Кубок Шпенглера

Володар кубка (3): 1946, 1947, 1948

• Кращий снайпер Олімпійських ігор (1): 1948 (21 гол)
• Кращий снайпер чемпіонату світу (1): 1947 (29 голів)
• Кращий снайпер Чехословаччини (5): 1947, 1949, 1954, 1957, 1959
• Кращий снайпер Богемії і Моравії (1): 1944 (9 голів)

На Олімпійських іграх та чемпіонатах світу:

У національному чемпіонаті:

• Статистика виступів на Олімпійських іграх [Архівовано 12 листопада 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
• Біографія на сайті Championat.com (рос.)
• Біографія на сайті International Hockey Legends [Архівовано 20 серпня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
• Біографія на сайті Elhcards (чес.)
• Біографія на сайті ЛТЦ (Прага)^{[недоступне посилання з березня 2019]} (чес.)
• Статистика виступів за збірну Чехословаччини (чес.)
• Профіль на сайті Yandex.ru (рос.)
• Статистика на сайті Eliteprospects.com [Архівовано 26 березня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
• Статистика на сайті Eurohockey.net (англ.)