Бує (хорв.Buje, італ.Buie, Buie d’Istria) — місто в Хорватії, у північно-західній частині півострова Істрія. Муніципалітет займає загальну площу 110 км².
Загальні відомості
Бує розташований на північному заході Істрії, за 10 кілометрів від морського узбережжя і за 6 кілометрів від кордону зі Словенією. Місто знаходиться у горбистій місцевості, найвища вершина має 222 м. Завдяки своєму розташуванню місто з давніх часів вважається «охоронцем Істрії». Головна вулиця має протяжність близько 200 м.
Місто розділене на декілька частин:
Санкт-Себастьян — один з наймолодших районів, що знаходиться у західній частині міста;
Старе місто — розташоване на найвищому пагорбі Bujska і, згідно зі своєю назвою, є найстарішою частиною міста;
Броло — район, що займає територію між Санкт-Себастьяном і Старим містом, заселеним в основному італійцями;
Нове місто — є центром політичної та судової влади Бує;
Рудин — спальний район, збудований за часів входження Істрії в Югославію;
Монте-Бастер — найсхідніша частина міста, розташована неподалік від міського кладовища;
Станція — центр економічного життя міста, розташований біля міського вокзалу, збудованого ще за часів австро-угорського правління.
Також у Бує розташована низка навчальних закладів, що включають у себе початкову та середню школи, які ведуть навчання хорватською та італійською мовами.
Бує, як і вся хорватська Істрія, багатонаціональне місто. В окрузі Бує — дві офіційні мови, італійська мова прирівняна у правах з хорватскою. Італійське населення міста найбагаточисельніше серед всіх істрійських міст і становить 39,6 %.
Історія
Бує розташований на вершині високого пагорбу, що є центральним над околицею; поселення, що мало важливе стратегічне значення, з'явилось тут ще в доісторичні часи. Поволі розвиваючись у римську та слов'янську епохи Бує до періоду пізнього середньовіччя перетворилось у типове для Істрії місто з вузькими вулочками у Старому місті і численними особняками у венеційському стилі.
Після закінчення Другої світової війни, місто становиться промисловим, культурним і економічним центром регіону.
Демографія
Населення Бує
Населення громади за даними перепису 2011 року становило 5 182 осіб[1].
він був створений зі старого муніципалітету Бує. У 1857, 1869, 1921, 1931, 1981 і 1991 роках частина даних міститься в місті Умагу. З 1857 по 1991 рік містить частину центру обробки даних міста Умага.
Місто Буйе
Населення міста у 2011 році становило 2 671 осіб.[1]
Динаміка чисельності населення міста[2]:
Примітка:
У 1857., 1869. 1921. и 1931. містить дані для розрахунків Бибали.
Середня річна температура становить 13,36°C, середня максимальна – 26,99°C, а середня мінімальна – -1,12°C. Середня річна кількість опадів – 998 мм.[3][4]
Собор св. Серваля — кафедральный собор міста, побудований у стилі бароко і класицизму, належить до венеційської епохи правління. Раніше на його місці знаходилась романо-готична церква, побудована у XIII сторіччі, елементи якої нагадують про себе в недоробленій частині фасаду будівлі, роботи над якою так і не були виконані у повному обсязі. Однак багате оздоблення та оригінальний орган роблять собор однією з найважливіших культурних і історичних пам'яток Істрії, що дійшли до наших днів.
Церква св. Марії Милосердної — побудована у XV сторіччі поза Старим містом. Історія розповідає про одну багату родину, що послала за статуєю Св. Марії у Венецію, проте посильний, що повернувся застав міську браму зачиненою і вирішив перечекати ніч біля стін міста. На ранок виявилося, що привезенну статую неможливо підняти і перенести за стіни Бує. Дана подія була розцінена як знак, що Мати Божа бажає побудови святині у цьому місці. У 1498 на цьому місці була побудована перша каплиця, а звістка про надзвичайну подію швидко поширилася серед людей і незабаром весь район став місцем паломництва віруючих. У зв'язку з цим міською владою було прийнято рішення про будівництво храму, яке було завершено в 1587. У 1590 біля церкви була зведена 22-метрова дзвіниця з годинником. Внутрішнє убрання храму включає єдину відому завершену роботу венеційського художника Гаспаро Делла Веккіо (1653—1735), що відображає вісім сцен з життя Христа, і за сукупністю, збалансованою і простою архітектурою має неоціниме історичне значення.
Статуя Марії Милосердної — розташована в однойменному храмі і виконана в стилі пізньої готики під видимим впливом фламандського мистецтва. Скульптура вважається однією з найкрасивіших дерев'яних статуй, що збереглися до нашого часу в Істрії.
Етнографічний музей — у чотириповерховій будівлі музею відтворено побут різних епох. Тут можна побачити як виглядали робочі місця місцевих жителів, а також предмети їх побуту, вироби народного промислу.
Старе місто — одне з найкраще збережених середньовічних міст Істрії.
