PROFILPELAJAR.COM

	Іоанн (Сіопко)
	31-й Митрополит Херсонський і Таврійський
	31-й Митрополит Херсонський і Таврійський
з 17 листопада 2008
Церква:	РПЦвУ
Попередник:	Іларій (Шишковський)
	29-й Архієпископ Сумський і Охтирський
	29-й Архієпископ Сумський і Охтирський
11 листопада 2008 — 17 листопада 2008
Церква:	РПЦвУ
Попередник:	Іларій (Шишковський)
Наступник:	Євлогій (Гутченко)
	29-й Архієпископ Херсонський і Таврійський
	29-й Архієпископ Херсонський і Таврійський
22 листопада 2006 — 11 листопада 2008
Церква:	Українська Православна Церква
Попередник:	Іонафан (Єлецьких)
Наступник:	Іларій (Шишковський)
	2-й Архієпископ Хустський і Виноградівський; (до 28 серпня 2004 — єпископ)
	2-й Архієпископ Хустський і Виноградівський; (до 28 серпня 2004 — єпископ)
26 липня 2000 — 22 листопада 2006
Церква:	Українська Православна Церква
Попередник:	Мефодій (Петровцій)
Наступник:	Іполит (Хилько)
	Єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської митрополії
	Єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської митрополії
13 грудня 1996 — 26 липня 2000
Церква:	РПЦвУ
Попередник:	Антоній (Фіалко)
Наступник:	Митрофан (Юрчук)
	Єпископ Яготинський
	Єпископ Яготинський
14 червня 1993 — 14 грудня 1993
Церква:	Українська православна церква — Київський патріархат
Альма-матер:	Київська духовна академія
Діяльність:	Голова комісії з канонізації святих Священного Синоду РПЦвУ (з 2008)
Ім'я при народженні:	Ігор Степанович Сіопко
Народження:	14 березня 1964 (60 років); Рівне, Українська РСР, СРСР
Священство:	22 лютого 1987
Чернецтво:	30 грудня 1993 (УПЦ МП)
Єп. хіротонія:	13 грудня 1996 (РПЦвУ)
Нагороди:
	Орден преподобного Нестора Літописця І ступеня Орден преподобного Нестора Літописця II ступеня
	Іоан у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Іоанн.

Іоа́нн (світське ім'я Ігор Степанович Сіопко), митрополит Херсо́нський і Таврі́йський (нар. 14 березня 1964, Рівне) — єпископ РПЦ в Україні.

У 1996 році хіротонісований у єпископа РПЦвУ, з 2006 року (із перервою у 2008) очолює Херсонську єпархію. Голова синодального відділу РПЦвУ з канонізації святих. Тезоіменитство — 9 жовтня.

Біографія

Народився 14 березня 1964 року в Рівному. У 1981 році закінчив середню школу.

Початок священницького служіння

19 серпня 1985 року в Свято-Троїцькому кафедральному соборі м. Луцька архієпископом Волинським і Ровенським Даміаном був рукоположений в сан диякона і призначений в Михайлівський храм с. Здовбиця Здолбунівського р-ну Рівенської області.

22 лютого 1987 року в Свято-Троїцькому кафедральному соборі м. Луцька єпископом Волинським і Ровенським Варлаамом рукоположений в сан священика і призначений настоятелем Варваринського храму с. Шпанів Рівненського р-ну Рівненської області.

В липні 1987 року переведений в Київську єпархію і призначений настоятелем Преображенського храму с. Трушівці Чигиринського р-ну Черкаської області.

Перебування в УАПЦ та УПЦ КП

З червня 1991 по 1992 рік знаходився в Українській Автокефальній Православній Церкві. 1992 року закінчив Львівську духовну семінарію и перейшов до новоствореної Української Православної Церкви Київського Патріархату, де у вересні 1992 року був хіротонізований в єпископа Хмельницького і Кам'янець-Подільського, а вже у листопаді того ж року переміщений на Чернігівсько-Сумську катедру, а з 14 червня 1993 року служив як єпископ Яготинський, вікарії Київської єпархії^[1].

14 грудня 1993 року разом з кількома іншими архієреями УПЦ КП він написав звернення до митрополита Київського і всієї України Володимира (Сабодана) з проханням переходу в УПЦМП. Це рішення пояснене так:

Під час проведення Всеукраїнського Православного собору в Києві нам стало відомо — наші хіротонії недійсні, що до цього часу ретельно від нас приховувалось^[2]

Перехід в УПЦ

29 грудня 1993 року на Архієрейському Соборі УПЦМП приніс покаяння і був прийнятий у лоно Української православної церкви МП у сані священика.

30 грудня 1993 року в Києво-Печерській Лаврі прийняв чернечий постриг з ім'ям Іоанн, на честь апостола Іоанна Богослова.

7 січня 1994 року Блаженнішим митрополитом Київським і всієї України Володимиром возведений в сан ігумена,

2 серпня 1994 року — в сан архімандрита та призначений секретарем Київської єпархії.

У 1996 році закінчив Київську духовну академію.

13 грудня 1996 року в Трапезному храмі Києво-Печерської Лаври був хіротонісаний в єпископа Переяслав-Хмельницького і призначений вікарієм Київської Митрополії РПЦвУ.

Хіротонію звершували: митрополит Київський і всієї України Володимир, архієпископ Сумський і Охтирський Іонафан, архієпископ Донецький і Маріупольський Іларіон, єпископ Глухівський і Конотопський Анатолій, єпископ Житомирський і Новоград-Волинський Гурій, єпископ Білоцерківський і Богуславський Серафим, єпископ Володимир-Волинський і Ковельський Симеон.

Рішенням Священного Синоду від 26 липня 2000 року призначений єпископом Хустським і Виноградівським.

28 липня 2004 року возведений у сан архієпископа.

Рішенням Священного Синоду від 22 листопада 2006 року призначений архієпископом Херсонським і Таврійським.

Рішенням Священного Синоду від 8 травня 2008 року призначений Головою Синодальної комісії по канонізації святих РПЦвУ.

Рішенням Священного Синоду від 11 листопада 2008 року призначений архієпископом Сумським і Охтирським.

Рішенням Священного Синоду УПЦ від 17 листопада 2008 року знову призначений архієпископом Херсонським і Таврійським.

З 9 липня по 9 вересня 2009 року — тимчасово керуючий Джанкойською єпархією.

17 серпня 2015 року возведений в сан митрополита.

Нагороди

Різдва Христового;
преподобного Нестора Літописця ІІ ст. — 2004 р.; 1020-річчя Хрещення Русі І ст. — 2008 р.; Почаївської ікони Божої Матері — 2009 р.; преподобного Нестора Літописця І ст. — 2009 р.; апостола Андрія Первозванного — 2011 р.; преподобного Серафима Саровського II ст. — 2014 р.; апостола Іоанна Богослова І ст. — 2016 р.; преподобного Іова Почаївського III ст. — 2019 р

Примітки

↑ Ο Σεβασμιώτατος Μητροπολίτης Χερσώνος και Ταυρικής κύριος Ιωάννης. (γεν. 1964)
↑ Звернення єпископів УПЦ-КП Софронія (Власова), Спиридона (Бабського), Іоанна (Сіопко) до Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і всієї України (14.12.1993) Цит. за: О.Драбинко. Православ'я в постоталітарній Україні. К., 2003.