Митрополит Платон (в миру Володимир Петрович Удовенко; 17 листопада1940, селище Успенка, Луганська область) — архієпископ та екзарх Центральної та Південної Америки РПЦ, від 2012 митрополит Феодосійський і Керченський РПЦвУ. Громадянин Росії[1].
Тезоіменитство — 5 квітня (18 квітня), преподобного Платона Студита
Життєпис
Після школи у 1957 поступив послушником до Одеського Успенського монастиря, де рік працював у свічній майстерні.
1958 — навчався у Київській духовній академії, після її закриття у 1960 — в Одеській духовній семінарії.
1961—1964 — відбував службу в радянській армії, потім продовжив навчання в семінарії.
1965 — поступив в Ленінградську духовну академію, захистив дисертацію з богослов'я за темою: «Исторический обзор взаимоотношений Русской и Римско-Католической Церквей».
Працював референтом у відділі церковних відносин Московського патріархату. Продовжив навчання в аспірантурі Московської духовної академії.
1971 — постриг на чернецтво, у тому ж році став ієродияконом та ієромонахом.
1972 — став архімандритом і відправлений митрополитом до Аргентини.
Архієрейство
16 грудня 1973 патріарх Пимен очолив архієрейську хіротонію архімандрита Платона, призначеного єпископом Аргентинським і Південноамериканським.
6 жовтня 1977 – став архієпископом та екзархом Центральної та Південної Америки.
1980 — архієпископу Платону довелося змінити на Свердловській та Курганській кафедрі архієпископа Климента (Перестюка), (який захворів), одночасно від отримав у тимчасове управління Челябінську єпархію. Результатом його діяльності на Уралі стало відкриття у 1983 приходу в Камишлові – перший в єпархії за 30 років[2].
1984 — зайняв Ярославську та Ростовську кафедру. Будучи архіреєм повернув 8 храмів в Ярославлі і більше 50 по області, почав відновлення Толгського та Спасо-Яковлевського монастирів, знайшов мощі князів Федіра Ростиславовича Чорного, Давида та Костянтина Федоровичів, Василя Всеволодовича та Костянтина Всеволодовича, святителів Дмитра Ростовського, Інокентія Іркутського та Ігнатія (Брянчанинова), преподобного Аврамія.
1990 — брав участь у Помісному соборі РПЦ. Вніс пропозицію про зниження числа голосів, що необхідні кандидату від Помісного собору для включення в остаточний список кандидатів у патріархи, але прийнята не була. Сам архієпископ Платон запропонував кандидатуру Питирима (Нечаєва).
1 січня1993 вдруге керував Аргентинською та Південноамериканською єпархією.[3].
2000 — брав участь у Архієрейському соборі РПЦ, на якому висловився проти обмежень повноважень Помісного собору[4].
2010 — 26 липня2012 — 2-й віце-голова Православного єпископського збору Південної Америки.
26 липня2012 — звільнений від управління Аргентинсько-Південноамериканською єпархією та переведений до УПЦ МП із подальшим призначенням на Феодосійську та Керченську кафедру.[5].
20 грудня2012 — призначений управляючим новоствореної Керченської єпархії.[6].
24 січня 2023 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, потрапив до санкційного списку України з блокуванням активів, обмеженням торговельних операцій, блокуванням виведення капіталів за межі країни і позбавленням державних нагород України.[8]
¹ РПЦ підпорядкувала єпархії собі, єпископів відправила на спокій і поставила нових; ² РПЦ підпорядкувала єпархії собі разом з єпископами; ³ РПЦ підпорядкувала собі, а потім почислила єпископів на спокій (нових не призначено); 4 РПЦ утворила нову Скадовську єпархію і поставила там свого єпископа (ці дії не визнаються УПЦ)
._2019.jpg)
