Євген Анатолійович народився в Одесі, наприкінці 1980-тих став парафіянином православних церков Одеси, де його помітив місцевий архієрей Лазар (Швець). Згодом Гутченку протегував одеський архієрей Агафангел (Саввін).
З серпня 1991 назначений викладачем Одеської духовної семінарії УПЦ (МП).
20 жовтня1991 — на четвертому курсі семінарії був пострижений у монашество архієпископом Одеським і Херсонським Лазарем;
27 жовтня1991 — рукоположений у сан ієродиякона архієпископом Одеським і Херсонським Лазарем .
19 серпня1992 — рукоположений у сан ієромонаха митрополитом Одеським і Ізмаїльським Агафангелом. Тоді ж і сам закінчив Одеську духовну семінарію.
1994-1998 — благочинний Свято-Успенського чоловічого монастиря в Одесі.
13 грудня 1995 — возведений в сан архімандрита.
З 1995 — член комісії з канонізації святих при Священному Синоді УПЦ (МП).
З 1999 — член Учбового комітету при Священному Синоді УПЦ (МП).
З 2001 по 2007 — член єпархіальної Ради Одеської митрополії.
З 2002 по 2008 — член канонічної комісії при Священному Синоді УПЦ.
З 2005 — член комісії при Священному Синоді РПЦ по взаємодії із старообрядництвом і старообрядницькими приходами.
З 2008 по 2009 — голова Богословсько — канонічної комісії при Священному Синоді УПЦ.
З 2008 — член Церковного суду УПЦ.
Архієрейство
14 листопада 2007 призначений єпископом новоствореної Кременчуцької і Хорольської єпархії УПЦ (МП).
17 листопада 2008 призначений єпископом Сумським і Охтирським УПЦ (МП) після низки скандалів у цій єпархії.
11 жовтня 2018, післятого, як Вселенський Патріархат підтримав надання автокефалії ПЦУ, Євлогій назвав Патріарха КонстантинопольськогоВарфоломія «турецьким єпископом», «стамбульським затвірником»; підтримував заклики назвати його «христопродавцем», «адептом зла» та заклики до його повалення та церковного розколу на своїй сторінці у Facebook.[1]. Того ж року підвищений до сану «митрополита» УПЦ (МП).
31 жовтня 2024 в числі 17 (із 53) правлячих і 14 (із 58) вікарних архієреїв УПЦ МП підписав заяву, в якій засудив анексію Російською Православною церквою Донецької єпархії, зняття її керівника митрополита Іларіона і заміни на росіянина, уродженця Рязанської області Росії, архієрея з Далекого Сходу.[2]
Розслідування
Підозрюється у тому, що у своїх проповідях і соцмережах ображав почуття вірян ПЦУ, йому повідомили про підозру за ч. 1 ст. 161 КК України (порушення рівноправності громадян залежно від їх релігійних переконань)[3][4][5].
Нагороди
Церковні нагороди
орден УПЦ МП святого рівноапостольного князя Володимира III ст.; (2008)
орден РПЦ преподобного Сергія Радонежського III ст.; (2000)
ювілейний орден УПЦ МП «Різдва Христового» I ст.; (2000)
орден УПЦ МП преподобного Нестора Літописця; (2002)
ювілейна медаль УПЦ МП «Харківський Собор — 10 років» I ст.; (2002)
орден РПЦ преподобного Серафима Саровського III ст.; (2005)
орден РПЦ преподобного Данила Московського III ст.; (2006)
ювілейний орден УПЦ МП на честь XV- річчя Харківського Собору; (2007)
ювілейний орден УПЦ МП на честь 1020 — річчя Хрещення Русі; (2008)
орден Почаївської ікони Божої Матері;
орден святого благовірного князя Ярослава Мудрого;
орден святого апостола Андрія Первозванного.
Державні нагороди
почесна відзнака Сумської обласної ради «За високі досягнення»;
знак МВС України «За сприяння органам внутрішніх справ України».
Примітки
↑Возлюби ближнего своего. Facebook. Евлогий Гутченко. 11 жовтня 2018. Процитовано 7 листопада 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
¹ РПЦ підпорядкувала єпархії собі, єпископів відправила на спокій і поставила нових; ² РПЦ підпорядкувала єпархії собі разом з єпископами; ³ РПЦ підпорядкувала собі, а потім почислила єпископів на спокій (нових не призначено); 4 РПЦ утворила нову Скадовську єпархію і поставила там свого єпископа (ці дії не визнаються УПЦ)
.jpg)
