Ідентифікаційний номер транспортного засобу (англ. Vehicle identification number — VIN), або VIN-код — це унікальний серійний номер, що застосовується в автомобільній промисловості для індивідуального розпізнавання кожного механічного транспортного засобу, причіпного транспортного засобу, мотоцикла та мопеда, визначення яких подані в міжнародному стандарті ISO 3833.

Ідентифікаційний номер транспортного засобу наноситься на транспортному засобі у місцях та у відповідності із вимогами міжнародного стандарту ISO 4030 та заноситься у паспорт транспортного засобу.

VIN-коди почали застосовувати в 1954 році^[1]. Через відсутність стандартизованих вимог до цих номерів, виробники могли застосовувати різноманітні формати.

У 1981 р. Національна Адміністрація Безпеки Дорожнього Транспорту (англ. National Highway Traffic Safety Administration) Сполучених Штатів Америки стандартизувала вимоги до формату ідентифікаційного номера^[1]. Стандарт вимагав, щоб усі призначені для продажу дорожні транспортні засоби мали VIN-код, який складається із 17 символів — арабських цифр та літер латинської абетки, за винятком літер I (i), O (o), або Q (q) (щоб запобігти можливості їх сплутування із цифрами 1 та 0).

У різних регіонах та/або державах є чинними такі стандарти:

• FMVSS [Архівовано 29 травня 2014 у Wayback Machine.] 115, (вимоги якого перенесені до Частини 565): застосовується в Сполучених Штатах Америки та в Канаді;
• Стандарти ISO 3779, ISO 3780 та ISO 4030: застосовуються в Європі та у багатьох інших частинах світу;
• SAE J853: дуже схожий до ISO;
• ADR 61/2: застосовується в Австралії. Цей стандарт вводить в дію в Австралії вимоги міжнародних стандартів ISO 3779, ISO 3780 та ISO 4030 (за виключенням вимог до місця розташування VIN-коду на транспортному засобі);^[2]
• ДСТУ ISO 3779:2012, ДСТУ ISO 3780:2012, ДСТУ ISO 4030:2012:^[3] застосовуються в Україні. Вимоги стандартів гармонізовано з вимогами вищезазначених міжнародних стандартів ISO.

Сучасні системи ідентифікації транспортних засобів базуються на трьох взаємопов'язаних стандартах, виданих Міжнародною Організацією зі Стандартизації (англ. International Organization for Standardization — ISO): ISO 3779, ISO 3780 та ISO 4030. Системи, що базуються на цих стандартах, і які прийняті в Європейському Союзі, є сумісними із системами, які прийняті в Сполучених Штатах Америки^[4], але вони незначно відрізняються, зокрема, в частині обчислення контрольної цифри (див. далі опис VDS).

VIN-код є індивідуальним для кожного конкретного транспортного засобу. Він має 17 символів, які умовно поділені на три частини:

• Перша частина складається з трьох символів, і є міжнародним кодом виробника (англ. World Manufacturer Identifier — WMI).
• Друга частина складається з шести символів, і є описовою частиною ідентифікаційного номера транспортного засобу (англ. Vehicle Description Section — VDS).
• Третя частина складається з восьми символів, і є розпізнавальною частиною ідентифікаційного номера транспортного засобу (англ. Vehicle Indicator Section — VIS).

Розподіл порядкових номерів кожного з символів VIN-коду між цими частинами наведено нижче:

Деякі виробники, яким присвоєно не один, а декілька символів на третій позиції VIN-коду (як правило, це виробники-гіганти), можуть застосовувати їх на власний розсуд, позначаючи ними транспортні засоби різного призначення, різних категорій тощо.
Виробники, які виробляють менше, ніж 500 транспортних засобів за рік, застосовують на третій позиції VIN-коду цифру 9, а присвоєні їм міжнародні коди виробника WMI (із трьох символів) проставляються на 12-й, 13-й та 14-й позиціях.

WMI складається із трьох символів і однозначно ідентифікує виробника транспортного засобу:

• Перший символ WMI характеризує один із шести регіонів, у якому безпосередньо розташований виробник транспортного засобу — Африку, Азію, Європу, Північну Америку, Океанію, Південну Америку.
• Другий символ WMI характеризує країну, у якій безпосередньо розташований виробник транспортного засобу (позначення регіонів та країн за першими двома символами WMI наведені у таблиці «Коди країн», поданій нижче).
• Третій символ WMI характеризує безпосередньо виробника транспортного засобу (позначення WMI заводів-виробників транспортних засобів, розташованих на теренах колишнього СРСР, наведені у таблиці «WMI заводів колишнього СРСР», також поданій нижче).

Для Європи кодом географіної зони можуть бути символи від S до Z. Для України та декількох інших європейських країн як код географічної зони призначено символ Y. Однак, зважаючи на те, що Україна у свій час входила до складу колишніх СРСР та СНД, українські заводи також застосовували як код географіної зони символ X.

На другому місці для України призначені цифри від 6 до 0. В системі, що діяла за часів СРСР та СНД, на другому місці після символу X найчастіше проставляли символ T.

На третьому місці проставляється символ, призначений кожному конкретному заводу-виробнику. Коди WMI основних заводів-виробників, розташованих на теренах колишнього СРСР, наведені у таблиці нижче.

VDS включає шість символів — з 4-го по 9-й і описує тип транспортного засобу та деякі інші технічні дані. Позначення, що входять до VDS, застосовуються заводом-виробником відповідно до нормативних документів держави чи регіону за місцем його розташування.

• Перші п'ять символів VDS з 4-ї по 8-му позиції VIN-коду найчастіше застосовують для позначення типу транспортного засобу та можуть включати позначення базової моделі (платформи), версії, модифікації, типу двигуна, трансмісії, засобів безпеки, типу кузова тощо.
• Останній шостий символ VDS на 9-й позиції VIN-коду — контрольний знак (контрольна цифра) заводу-виробника, який призначений для захисту від «перебивання» VIN-коду, наприклад, у разі викрадення транспортного засобу чи для інших цілей виробника. Застосування контрольної цифри є обов'язковим для заводів-виробників Сполучених Штатів та ряду інших країн, яку обчислюють за спеціальною стандартизованою методикою (англ. VIN number check digit calculation).

Розшифрування кожного з описаних позначень, що входять до VDS, є унікальним для кожного заводу-виробника. Інформацію про це можна отримати тільки у заводу-виробника чи, з його дозволу, в адміністративного органу з офіційного затвердження типу транспортних засобів, якщо тільки завод-виробник або його уповноважений представник не оприлюднив її. Для широкого загалу із розшифруванням інформації, наведеної у VIN-коді, можна ознайомитися в серії останніх видань «Кратких автомобильных справочников НИИАТ». Так, наприклад, ознайомитися із зашифрованою у VIN-коді інформацією про найбільш поширені моделі автобусів, можна у першому томі цього довідника^[5].

VIS включає вісім символів — з 10-го по 17-й і застосовується для однозначної ідентифікації конкретного транспортного засобу. У цій частині VIN-коду проставляють рік випуску транспортного засобу та його порядковий номер, а також можуть позначати додаткову інформацію про складальний завод та/або про встановлені опції обладнання, двигуна, трансмісії тощо.

• Перший символ VIS на 10-й позиції VIN-коду у більшості випадків застосовують для позначення року випуску транспортного засобу.
• Другий символ VIS на 11-й позиції VIN-коду у більшості випадків застосовують для позначення заводу-виробника чи складального заводу, на якому було вироблено конкретний транспортний засіб.
• Останні символи VIS з 12-ї по 17-ту позиції VIN-коду можуть застосовуватися для позначення опцій обладнання, двигуна, трансмісії тощо та для порядкового номера транспортного засобу. Порядковий номер повинен позначатися цифрами. У різних регіонах встановлені різні вимоги щодо мінімальної кількості цифр для порядкового номера. Наприклад, у Сполучених Штатах останні п'ять символів VIN-коду повинні бути цифрами, а у багатьох інших регіонах — тільки останні чотири символи VIN-коду повинні бути цифрами.

Окрім трьох літер, які не дозволяється застосовувати у VIN-коді (I, O та Q), для кодування року виробництва також не застосовують літери U та Z, а також, цифру 0. Для кодування року виробництва практично всіма виробниками у всьому світі застосовують такі літери та цифри:

Практично всі виробники транспортних засобів застосовують 11-ту позицію VIN-коду (у Північній Америці це є обов'язковим) для кодування заводу-виробника або складального заводу, який виробив конкретний транспортний засіб. Система кодування є індивідуальною для різних виробників.

Перевірка VIN-коду

Можна зробити попередню програмну перевірку будь-якого VIN-коду за допомогою регулярного виразу на більшості мов програмування:

/^([0-9A-HJ-NPR-Z]{9})([A-HJ-NPR-TV-Y1-9])([0-9A-HJ-NPR-Z])([0-9A-HJ-NPR-Z]{2}\d{4})$/i

Приклад на мові програмування JavaScript:

var preValidation = /^([0-9A-HJ-NPR-Z]{9})([A-HJ-NPR-TV-Y1-9])([0-9A-HJ-NPR-Z])([0-9A-HJ-NPR-Z]{2}\d{4})$/i;
preValidation.test('wVWZZZ3CZEE140287'); //true

Ця перевірка лише дає змогу встановити чи VIN-код вказано згідно правил, які описані в цьому документі, за коректність коду в цілому відповідає контрольний знак (контрольна цифра) 9-та літера VIN-коду. Ця цифра, зазвичай, встановлюється для автомобілів, які виробляються для американського ринку, для інших ринків ця позиція встановлюється по-різному. Volkswagen, наприклад, вписує «Z», Volvo — інформацію про коробку передач.

Виробники, залежно від місця їх розташування, місцевого законодавства і стандартів, які діють на їх території, можуть «кодувати», разом із обов'язковою, іншу інформацію на власний розсуд. Європейські VIN-коди не дотримуються багатьох додаткових правил, крім VDS і навіть розділів WMI. Це призводить до кількох відмінностей, які не впливають на розшифрування європейських VIN-кодів:

• VIN-коди багатьох європейських автомобілів відрізняються від американських у межах дев'ятого та одинадцятого символів:

Автомобілі, виготовлені у Європі до стандартизації VIN. Ці автомобілі мають коротший VIN.

Виробники можуть на свій розсуд вирішувати, чи включати до розділу VDS інформацію про атрибути автомобіля. Десятий символ не обов'язково означає модельний рік, а 11 цифра може представляти інші дані, які виробник вважав за необхідне додати.

• Іноді перший символ у європейському VIN-номері може визначати країну, де знаходиться штаб-квартира виробника.^[6]

Для прикладу нижче наводиться інформація, що міститься у VIN-кодах автомобілів європейського виробника Škoda Octavia 1 та автомобіля північноамериканського виробника Ford Expedition.

У VIN-коді автомобіля Škoda Octavia (тип 1U; номер офіційного затвердження типу транспортного засобу e11*76/114*78/507*0201*02) міститься така інформація:^[7]

• 1-й символ: географічна зона T — Європа (S-Z)
• 2-й символ: країна M — Чехія (J-P)
• 3-й символ: код виробника B — Škoda Auto, a.s.

• 4-й символ: тип кузова. Можливі такі варіанти:

A — хетчбек L&K (топ-версія) (Laurin&Klement Highline top version);

B — хетчбек Elegance (люкс) (SLX Elegance luxury);

C — хетчбек Ambiente (комфорт) (GLX Ambiente comfortable);

D — хетчбек Classic (стандарт) (LX Classic standard);

E — спортивний (GTL sport);

F — універсал L&K (топ-версія) (Laurin&Klement Highline top version);

G — універсал Elegance (люкс) (SLX Elegance luxury);

H — універсал Ambiente (комфорт) (GLX Ambiente comfortable);

J — універсал Classic (стандарт) (LX Classic standard);

K — універсал 4х4 (4WD);

S — хетчбек 4х4 (4WD)

• 5-й символ: тип двигуна. Можливі такі варіанти:

4 — AMD — 1,4/44 кВт (бензин);

8 — ATD — 1,9/100 кВт (дизель);

E — APK/AQY — 2,0/85 кВт (бензин);

G — AGR/ALH — 1,9/66 кВт (бензин);

H — AMD — 1,4/44 кВт (бензин);

K — AKL/AEH — 1,6/74 кВт (бензин);

L — AGU/ARX/ARZ — 1,8/110 кВт (бензин);

N — AQM — 1,9 SDI/50 кВт (дизель);

P — AHF/ASV — 1,9 TDI/81 кВт (дизель);

• 6-й символ: обладнання подушками безпеки. Можливі такі варіанти:

0 — подушки відсутні;

1 — 1 спереду;

2 — 2 спереду та 2 бокових;

3 — 2 спереду та 4 бокових;

4 — 2 спереду;

5 — 2 спереду, 4 бокових та 2 для голови

6 — 2 спереду, 2 бокових та 2 для голови.

• 7-й та 8-й символи — тип транспортного засобу. Усі вищенаведені варіанти автомобілів Škoda Octavia відносяться до типу 1U.
• 9-й символ: контрольний знак заводу-виробника.

• 10-й символ: рік виробництва автомобіля. Можуть бути випадки, коли коди автомобілів першого та останнього перехідних місяців не збігаються з фактичним роком виробництва.
• 11-й символ: код складального заводу. Можливі такі варіанти:

0—4 — завод у м. Млада-Болеслав;

8 — завод у м. Врхлаби;

X — завод у м. Познань

• 12—17 символи: серійний заводський номер автомобіля.

У VIN-коді автомобіля Ford Expedition міститься така інформація:^[8]

• 1-й символ: географічна зона 1 — Північна Америка
• 2-й символ: країна F — США (для США виділені символи A-0, причому, символ «F» застосовують як для заводів Ford Motor Company, так і для заводів інших компаній);
• 3-й символ: код виробника M — Ford Motor Company.

• 4-й символ: повна маса транспортного засобу та обладнання подушками безпеки. Можливі такі варіанти:

R — 6001—7000 фунтів, 2 передні подушки;

E — 6001—7000 фунтів, 2 передні і бокові подушки;

P — 7001—8000 фунтів, 2 передні подушки;

F — 7001—8000 фунтів, 2 передні подушки;

• 5—7-й символи: тип, привод, рівень укомплектованості. Можливі такі варіанти:

U16 — FORD Expedition 4х4, комплектація «XLT»;

U18 — FORD Expedition 4х4, комплектація «Eddie Banner»;

• 8-й символ: тип двигуна. Можливі такі варіанти:

W — SEFI V8 Triton 4,6L;

L — SEFI V8 Triton 5,5L

• 9-й символ: контрольна цифра заводу-виробника.

• 10-й символ: рік виробництва автомобіля;
• 11-й символ: код складального заводу: L — Мічиганський завод вантажівок (англ. Michigan Truck Plant)
• 12—17 символи: серійний заводський номер автомобіля.

• Список автовиробників
• Категорія транспортного засобу

• Ідентифікаційний номер транспортного засобу // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 1 : А — Л. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.

Вікіпідручник має книгу на тему

Vehicle Identification Numbers (VIN codes)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ідентифікаційний номер транспортного засобу

• ISO 3779:2009 [Архівовано 26 травня 2012 у Wayback Machine.]
• VIN entry in the National Transportation Library FAQ [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• WMI Codes [Архівовано 27 серпня 2013 у WebCite] — Коди WMI NHTSA
• Відкритий довідник кодів WMI [Архівовано 5 листопада 2012 у Wayback Machine.]