село Шершенівка
Костел
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Більче-Золотецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61060030060059953
Основні дані
Населення	770
Територія	2.922 км²
Густота населення	263.52 осіб/км²
Поштовий індекс	48732
Телефонний код	+380 3541
Географічні дані
Географічні координати	48°49′2″ пн. ш. 25°49′9″ сх. д. / 48.81722° пн. ш. 25.81917° сх. д. / 48.81722; 25.81917
Середня висота над рівнем моря	178 м
Водойми	Серет
Відстань до районного центру	25 км
Найближча залізнична станція	Тлусте
Відстань до залізничної станції	9 км
Місцева влада
Адреса ради	48733, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Більче-Золоте, вул. Махнівка, буд. 101
Карта
Шершенівка
Шершенівка
Мапа
Шершенівка у Вікісховищі

Шершені́вка — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Більче-Золотецька сільська громада. Розташоване на річці Серет, на півдні району.

Населення — 689 осіб (2007).

Село розташоване на відстані 384 км від Києва, 83 км — від обласного центру міста Тернополя та 16 км від міста Борщів.

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської, голіградської і давньоруської культур.

Відоме від середини 15 століття, перша згадка про село в документах — 1530 року. Польський шляхтич Миколай Кола за згодою короля Сігізмунда І Старого викупив село Шершенівці в Червоногородському повіті у Яна Сметанки та його родини.^[1] Цього ж року село Шершенівка (Syrschenyowcze) згадане серед інших сіл Червоногородського повіту Подільської землі (A.Jablonowski, Zrodla dziejowe, T.19 (8), с.165)^[2]

Колись село мало іншу назву і було розташоване на горі Бабиній, біля якої був яр. Та в ті часи нападали на українські багаті землі татари: нищили і палили села, вбивали і кривдили людей. Це село теж було спалене, але мешканці не загинули, а сховалися у ярі. Згодом там і почали будувати свої оселі. Ось так і виникло село. Потім люди почали ділити ниву (землю). І кожен хотів побільше землі- ширшої нивки, від чого і назва — «Ширшанивка», а згодом — Шершенівка. Зараз село це розташоване у ярі між двома горами — Бабиною і Буртною.

У селі діяли «Просвіта», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар» та інші товариства, кооперативи.

6 квітня 1944 року німецько-нацистські війська, відступаючи, спалили більшість будівель.

В 1952 році та 1969 році — у селі великі повені.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

12 вересня 2016 року належить до Більче-Золотецької сільської громади.^[3]

До 19 липня 2020 року належало до Борщівського району^[4].

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким^[5]:

У селі поширена південно-наддністрянська говірка, що відносяться до наддністрянського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Є церква Преображення Господнього (1901, мурована), капличка (кін. 18 ст., перебудована 1994).

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1974), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

Будівництво каплиці тривало від 1927 до 1934 року. Богослужіння відбувалися раз на місяць.

У радянський період святиню зачинили. Нині — пустує.

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, три торговельні заклади. Виступає футбольний клуб «Нива» в чемпіонаті Борщівського району.

• художник П. Старух.
• поетеса О. Бойко-Старух.

• поет, перекладач Я. Кондра.
• польський філософ, афорист, сатирик Станіслав Єжи Лец

У Вікісловнику є сторінка Шершенівка.

• Івахів Г., Мельничук Б., Мизак Н., Петраш Б., Уніят, В. Шершенівка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 575—577. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Батайлюк В., Уніят, В. Шершенівка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 636. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Szerszeniowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 905. (пол.)