«Швидка допомога» (англ.ER від англ.Emergency Room — відділення швидкої допомоги) — американський телесеріал, що розповідає про життя приймального відділення окружної лікарні Чикаго (штат Іллінойс), її співробітників і пацієнтів. Серіал створено Майклом Крайтоном і було вперше показано на телеканалі NBC (вересень 1994 року — квітень 2009 року). Складається з 15 сезонів і став найдовготривалішою медичною драмою, показаною в прайм-тайм за всю історію американського телебачення. Володар 23-х премій Еммі, в тому числі як найкращий драматичний серіал (1996). Був номінований на 124 премії Еммі та став першим серіалом за цим показником і другим телешоу після програми «Суботнього вечора в прямому ефірі». З 1998 до 2002 року кожна серія серіалу обходилася каналу в рекордні 13 мільйонів, а з 2002 до 2005 — в 9 мільйонів доларів[1][2][3].
Історія створення
1974 року Майкл Крайтон написав сценарій, заснований на власному досвіді роботи лікарем-стажистом у приймальному відділенні швидкої допомоги[4]. Сценарій було запропоновано декільком телевізійним компаніям, але всі вони відмовилися від нього на підставі того, що сценарій вимагає значних доопрацювань. Сама ідея сценарію багатьом сподобалась, але він був затехнічним, дія розгорталася зашвидко, та було забагато сухої медичної термінології. Автор був проти адаптації та спрощення сюжетних ліній, тому сценарій не було екранізовано, і Крайтон зосередився на іншій роботі. 1990 року він опублікував роман «Парк Юрського періоду», а 1993 року почав працювати з режисером Стівеном Спілбергом над адаптацією книги для фільму[5]. Тоді ж Крайтон і Спілберг повернулися до сценарію «Швидкої допомоги» та вирішили, що краще зняти двогодинну пілотну серію для телесеріалу, ніж повнометражний фільм на основі цього сценарію[6]. Кінокомпанія Amblin EntertainmentСтівена Спілберга затвердила Джона Веллса[en]виконавчим продюсером телесеріалу.
Декорації серіалу на студії Warner Bros., місто Бербанк
Сценарій пілотної серії, по суті, не відрізнявся від написаного Крайтоном 1974 року. Єдині істотні зміни, зроблені продюсерами, торкнулись образу Сюзан Льюїс[en] і Пітера Бентона[en]. Також довелося скоротити тривалість пілотної серії на 20 хвилин, аби вмістити її у двогодинний телевізійний блок[7]. Через брак часу та засобів на побудову декорацій пілотну серію «Швидкої допомоги» знімали в колишній муніципальній лікарні Лос-Анджелеса, яка припинила функціювати як медичний центр 1990 року[8]. Пізніше знімальний майданчик було побудовано на студії Warner Bros. у Бербанку, штат Каліфорнія, хоча в серіалі дуже часто використовуються панорами Чикаго, особливо його знаменитого метрополітену[9].
Воррен Літтлфілд, який працював на NBC того часу, був вражений серіалом: «Ми були заінтриговані, але варто сказати, і дещо налякані тим, що намагалися запустити медичну драму всього за кілька років після успіху іншого медичного серіалу — „Сент-Елсвер[en]“ (транслювався на каналі NBC з жовтня 1982 року до травня 1988 року)[10]». Після того, як Стівен Спілберг долучився до телесеріалу як продюсер, телеканал NBC замовив іще шість епізодів. Успіх «Швидкої допомоги» здивував як виробників телесеріалів, так і критиків.
Спілберг покинув телесеріал через рік роботи продюсером, зробивши одну важливу зміну в оригінальному сценарії: медсестра Керол Гетевей[en], згідно з початковою концепцією, повинна була померти в пілотної серії, проте її образ було збережено. Майкл Крайтон лишився виконавчим продюсером протягом усіх 15 сезонів телесеріалу.
Над серіалом працювала велика команда сценаристів, серед них:
Джон Веллс[en] — виконавчий продюсер і один з найпродуктивніших сценаристів серіалу.
Лідія Вудвард[en] — сценаристка, стала виконавчою продюсеркою в третьому сезоні. Наприкінці шостого сезону лишила цю посаду, залишившись однією зі сценаристок серіалу.
Джек Орман[en] — долучився до команди сценаристів у четвертому сезоні, покинув серіал наприкінці дев'ятого сезону.
Девід Зейбел[en] — сценарист і виконавчий продюсер останніх сезонів, написав сценарій для 41 серії.
Крістофер Чулак[en] — продюсер усіх 15 сезонів, працював виконавчим продюсером із четвертого сезону, але пізніше зосередився на інших проектах.
Тема серіалу
У центрі серіалу — стосунки між лікарями і пацієнтами, взаємні стосунки лікарів, викладачів і студентів, а також особисте життя героїв серіалу. Часто порушуються питання певних травм і хвороб, ставлення пацієнтів і лікарів до смерті, а також тема самогубства. Крім того, обговорюються такі невиліковні хвороби, як хвороба Паркінсона, БАС, синдром Дауна, а також ВІЛ-інфекція і СНІД. Зокрема, порушується проблема того, чи може ВІЛ-інфікований спеціаліст продовжувати роботу у «швидкій допомозі» чи повинен бути ізольований від хворих. Усе це відбувається на тлі соціальних проблем великих американських міст — таких, як расизм, бандитизм, алкоголізм і наркоманія.
Неодноразово порушуються етичні питання евтаназії та волі самого пацієнта: чи прийнятно попри волю невиліковно хворого рятувати та підтримувати його життя за допомогою спеціального обладнання. Крім того, обговорюються проблеми переривання вагітності й усиновлення дітей.
У серіалі часто порушуються питання структури й організації медичної допомоги в США, її фінансування та страхування, а також брак фахівців-медиків. Часто автори пропонують подивитися на всю систему медичної допомоги очима пацієнтів і лікарів, а не чиновників і представників великих фірм. У зв'язку з цим розглядається навіть питання страйку середнього медичного персоналу, що може згубно вплинути на роботу всієї «швидкої допомоги».
У пізніших сезонах у серіалі обговорюються проблеми Африки та Близького Сходу. Розповідається про війну в Конго (9—10 сезони), війну в Іраку (11—12 сезони) та конфлікт у Дарфурі (12 сезон).
_logo.svg){kind=logo}
