PROFILPELAJAR.COM

Уральський франк
	Уральский франк
	Курси на 1997 — будь-яка купюра з печаткою рівнялась 7000 недомініруваним рублям

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Франк.

Уральський франк на карті регіональних валют Росії

Уральські франки — товарно-розрахункові чеки товариства «Уральський ринок». Були надруковані в 1991 році з ініціативи групи молодих підприємців і громадських діячів під керівництвом уральського бізнесмена і політика Антона Бакова. Причинами випуску банкнот була економічна доцільність у час кризи, захоплення ідеєю приватних грошей під впливом економістів Фрідріха Гайєка і Віталія Найшуля, а також натхнення від надприбутків у початківців-капіталістів. Побічно переслідувалася і мета розповсюдження ідеї Уральської Республіки.

Назва

Найменування «Уральський франк» було вибрано за аналогією зі швейцарським франком, як своєрідним символом стабільності та надійності.

Історія

1000 франків. Зворотна сторона — дім-музей Чайковського в Воткінську

Причини появи

1991 — рік розпаду СРСР і великих політичних та економічних потрясінь в Росії. У період складного розвитку держави, коли виникли серйозні протиріччя між колишньою планово-розподільчою системою виробництва і першим етапом лібералізації цін, який супроводжувався дефіцитом товарів і кризою готівки, через неготовність уряду до інфляції, Уральська Республіка опинилася у вкрай важкому становищі, так як вироблена нею продукція в основному призначалася для потреб держави і не користувалася попитом всередині країни. Група незалежних експертів запропонувала змінити ситуацію через зміну форм відносин між суб'єктами економіки за допомогою введення в обіг нової розрахункової одиниці — «уральського франка», застосовуваного паралельно з рублем і не суперечило чинному законодавству.

Ідея уральського франка знайшла підтримку російського керівництва: Було отримано лист про доцільність уральських грошей за підписом прем'єр-міністра Гайдара, не стали чинити перешкод Мінфін і Держбанк Росії.

Друк і заборона банкнот

Товарно-розрахункові чеки «уральські франки» були виготовлені в 1991 році за ескізами архітектора Софії Демидової на Пермській друкованій фабриці «Гознак» на замовлення єкатеринбурзького підприємства ТОО «Уральський ринок» і відповідно до листа-дозволом державного виробничого об'єднання виробництва державних знаків Міністерства фінансів СРСР від 04.09.91 р № 01/2а-106. Віддруковано було 1930000 штук номіналами 1, 5, 10, 20, 50, 100, 500 і 1000 «уральських франків» на загальну суму в 56 млн франків. Оплату друку банкнот в сумі трохи більше 400 тисяч рублів здійснило спільне підприємство «Іст Лайн» (м. Єкатеринбург). Вартість замовлення, за твердженням Бакова, склала 20 тис. доларів США.

Надруковані бланки в лютому 1992 року були доставлені з Пермі в Єкатеринбург на військово-транспортному вертольоті і здані на зберігання до Ленінської філії Свердлсоцбанка. Незважаючи на те, що «франки» були вже віддруковані, замовники так і не зважилися на їх введення в обіг, через погрози і заборони з Москви.

У лютому 1993 року «уральські франки» за дорученням голови ради директорів А. Назарова (колишній співробітник КДБ, був убитий в березні 1993 р.) були одержані працівником ТОО «Уральський ринок».

А в грудні 1993 року була прийнята нова Конституція Росії, згідно з пунктом 1 Статті 75 якої «Грошовою одиницею в Російській Федерації є рубль. Грошова емісія здійснюється виключно Центральним банком Російської Федерації. Введення і емісія інших грошей в Російській Федерації не допускаються».

Уральські франки у місті Сєрове

В 1997 року «уральські франки» номіналом 1, 5, 10, 20 були випущені в обіг на Серовском Металургійному заводі ім. А. К. Сєрова, де генеральним директором до того часу був Антон Баков. Ними можна було розплачуватися в заводських магазинах, їдальнях і буфетах. У розпорядженні дирекції виявилося більше половини тиражу — 1 мільйон штук, доля інших 930 тисяч штук невідома.

Спочатку в обіг були випущені «чисті» банкноти, а потім, коли цим фактом зацікавилася органи прокуратури, — частина тиражу була промаркована відповідними надпечатками: «Талони на харчування». Причому низка перереєстрацій навколо металургійного заводу, безпосередньо пов'язана з мінімізацією оподаткування, відбилася і на купюрах: на них проставлялися відбитки печаток і самого підприємства, і муніципальної установи «Техноград Північний», і муніципального освіти «Верхотурський повіт». Дані «талони на харчування» приймалися в заводських їдальнях і магазинах з розрахунку 7000 рублів (до деномінації) за купюру будь-якого номіналу. Після деномінації, з урахуванням інфляційних процесів, вартість талон ів індексувалася до 10 і 12 рублів. Потім на купюрах з'явилися відбитки печаток окремих цехів заводу (наприклад, «сортопрокатний», «великосортний», «автотранспортний» тощо).

У 2000 році Баків був вигнаний із заводу, і нова адміністрація підприємства 2 листопада 2000 скасувала ходіння «франків» на заводі.

Відомо, що понад 500 тисяч штук «уральських франків» були вилучені і перебували на зберіганні в прокуратурі міста Сєрова.

Підробки

Достовірність «уральських франків» з печатками ГМП «Мінор» Всеросійського товариства інвалідів (м. Свердловськ) у фахівців викликає сумніви, оскільки достовірно підтвердити факт використання зазначеною громадською організацією (нині вже не існуючої) будь-яких грошових сурогатів виявилося не можливим.

«Уральські франки», які використовувалися як талонів на харчування, мали номінали 1, 5, 10, 20 і 50 «франків». Таким чином, поява банкнот вищих номіналів із відповідними надпечатками (або цілого комплекту з 8 купюр в пресовому стані) може свідчити про їх «кустарне» походження. Хоча й банкноти — справжні, і печатки, швидше за все, — справжні.

Також існують «уральські франки» з печаткою «Клубу колекціонерів м. Єкатеринбурга», які слід розглядати лише як гарний сувенір.

Опис бон

Один із видів надпечаток, які робилися на уральських франках на Металургійному заводі імені А. К. Сєрова для використання їх як талони на харчування

По виду й оформленню уральські франки являють собою високохудожні твори поліграфічного мистецтва, з дев'ятьма ступенями захисту від підроблення, що характерно для цінних паперів високої вартості. Були віддруковані купюри номіналом в 1, 5, 10, 20, 50, 100, 500 і 1000 уральських франків.

На лицьовій стороні банкнот зображені відомі державні діячі, письменники і художники Уралу, на зворотному — найбільш значні уральські архітектурні пам'ятки. Під назвою емітента «Товариство Уральський ринок» вміщено найменування бони - Товарно-розрахунковий чек і умови його звернення: Передача, продаж, обмін чеків здійснюється через товариство. Гарантується товарне забезпечення на зазначену суму. На грошах ліворуч стоїть підпис голови правління А.Назарова. Праворуч — підпис скарбника Пономарьова.

Номінал	Розмір	Лицева сторона	Зворотній бік	Дата друку
1 франк	80×145 mm	Ібак	Тюмень, комерційне училище	1991
5 франків		Демидов	Нев'янськ, вежа
10 франків		Аносов	Златоуст, арсенал
20 франків		Мамін-Сибіряк	Єкатеринбург, Будинок Іпатьєва
50 франків		Нестеров	Уфа, пам'ятник архітектури (XIX сторіччя)
100 франків		Менделєєв	Тобольськ, Кремль
500 франків		Дягілєв	Перм, дім Дягілєва
1000 франків		Чайковський	Воткінськ, дім-музей П. И. Чайковського

Примітки

Побачити колекцію уральських франків можна в Уральському центрі Бориса Єльцина [1] [Архівовано 25 березня 2014 у Wayback Machine.].

Література

Уральський слідопит|Макурин А.|Уральські спадкоємці Наполеона…|2006|03
Уральські «франки»//Таганський бонист. — 1996. — № 4. [[https://web.archive.org/web/20150923193739/http://www.bonistikaweb.ru/TAGANSKY/sngmany.htm Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] Посилання]
Машков В. В. Уральські франки (історія нездійсненого проекту)//Всесвітній колекціонер. — 1998. — № 1. [[https://web.archive.org/web/20140325102129/http://pk.awards-su.com/w-colects/1998/1/ural.htm Архівовано 25 березня 2014 у Wayback Machine.] Посилання]
Глейзер М. Уральські франки//Петербурзький колекціонер. — 2003. — № 2. [[https://web.archive.org/web/20070927222740/http://www.bonistikaweb.ru/petkoll/2003-2.htm Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] Посилання]