Сейфулліна Інна Йосипівна
Інна Йосипівна Сейфулліна (21 жовтня 1937 р., Дніпродзержинськ) — хімік-неорганік. Доктор хімічних наук (1990); професор (1991); керівник наукової школи «Координаційна хімія p-, d-, f-металів з органічними нітроген-, оксиген-, сульфур- та фосфоровмісними молекулами». Почесна грамота Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва, диплом Міносвіти. БіографіяСейфулліна І. Й. народилася 21 жовтня 1937 р. у м. Дніпродзержинськ в родині фармацевтів. У 1960 р. отримала диплом про вищу освіту у Запорізькому фармацевтичному інституті. У 1960—1967 рр. працювала хіміком у контрольно-аналітичній лабораторії лікарських засобів. З 1967 р. аспірантка кафедри неорганічної хімії Одеського державному університету (нині — Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова), науковий керівник — О. М. Бєлоусова. Захистила у 1970 р. кандидатську дисертацію на тему: «Комплекси тетрахлориду германію з деякими азотовміщуючими ароматичними та гетероциклічними сполуками» за спеціальністю «неорганічна хімія» в Одеському державному університеті. З 1974 р. Сейфулліна І. Й. — автор більше 40 науково-дослідних проектів та постійний керівник госпдоговірних та державних наукових тем. Докторську дисертацію на тему: «Розчинюючі та комплексоутворюючі функції органічних кислот у направленому синтезі координаційних сполук» захистила на засіданні спеціалізованної ради Фізико-хімічного інституту Академії наук України у 1990 р. Сейфулліна І. Й. працювала асистентом (1970—1972), старшим викладачем (1973—1974), доцентом кафедри неорганічної хімії та кафедри загальної хімії полімерів (1974—1991), професором (1991—1992), а з 1992 р. до теперішнього часу працює професором, завідувачкою кафедри загальної хімії та полімерів. Наукова діяльністьІ. Й. Сейфулліна створила методичне забезпечення та розробила різнопланові курси лекцій з хімії: неорганічна хімія, хімія рідкісних елементів, фізико-хімічні методи дослідження неорганічних сполук, історія хімії, координаційна хімія, комплексоутворення в розчині і методи його дослідження, синтез, будова і властивості координаційних сполук, комплекси металів в медицині, вибрані глави біонеорганічної хімії. В числі перших на хімічному факультеті вона почала займатись хімією координаційних сполук і стала провідним спеціалістом у цій галузі. І. Й. Сейфулліна є відомим на Україні та за її межами керівником наукової школи «Координаційна хімія p-, d-, f-металів з органічними нітроген-, оксисен-, сульфур- та фосфоровмісними молекулами», діяльність якої спрямована на розвиток науки і техніки в пріоритетному напрямку: «Нові речовини та матеріали». І. Й. Сейфулліною було розроблено концепцію управління процесами спрямованого синтезу великого ряду нових комплексних сполук, яким на відміну від звичайних притаманні унікальні властивості. Під керівництвом І. Й. Сейфулліної отримано понад 200 нових однорідно- і гетероядерних комплексних та супрамолекулярних сполук германію, кобальту, нікелю, міді. На їх основі розроблені нові функціональні матеріали, в тому числі біологічно активні речовини, які необхідні для виробництва: робочих тіл хемосенсорів, датчиків, газоаналізаторів, скла в оптоелектроніці, а також ефекторів ферментів. Створено новий клас лікарських препаратів з широким спектром фізіологічної дії: антигіпоксантів, мембрано протекторів, антиоксидантів тощо. І. Й. Сейфулліна опублікувала більше 350 наукових праць, в тому складі понад 250 статей у фахових журналах, загально визнаних світовою наукою, 12 патентів на винахід. Взяла участь у багатьох міжнародних та Українських конференціях за фахом (понад 80). На теперішній час І. Й. Сейфулліна – член Наукової Ради НАН України з проблеми «Неорганічна хімія», член спеціалізованої Вченої ради з захисту кандидатських та докторських дисертацій в Фізико-хімічному інституті ім. О. В. Богатського НАН України, член вчених рад хімічного факультету та ОНУ, науковий редактор журналу «Вісник Одеського національного університету» серія «Хімія», голова науково-експертної комісії ОНУ ім. І. І. Мечникова за фаховим напрямком «Хімія», член ВАК України. І. Й. Сейфулліна нагороджена багатьма Почесними грамотами (зокрема Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва), дипломом Міносвіти, як науковий керівник переможця республіканського конкурсу студентських наукових робіт (1988), Почесними грамотами Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації у 1998 р. та 2001 р. за багаторічну наукову діяльність, особливі заслуги, значний внесок у справу розвитку вузівської науки. Праці
Література
Посилання
|