Ріхард фон Вайцзеккер Richard von Weizsäcker
6-й Федеральний президент ФРН
1 липня 1984 — 30 червня 1994
Попередник:	Карл Карстенс
Наступник:	Роман Герцог
10-й Правлячий бургомістр Західного Берліна
11 червня 1981 — 9 лютого 1984
Попередник:	Ганс-Йохен Фогель
Наступник:	Еберхард Діпген
Ім'я при народженні:	нім. Richard Karl Freiherr von Weizsäcker
Народження:	15 квітня 1920(1920-04-15) Штутгарт, Німецька Держава
Смерть:	31 січня 2015(2015-01-31) (94 роки) Берлін, Німеччина[1][2]
Поховання:	Waldfriedhof Dahlemd
Країна:	Німеччина
Релігія:	лютеранство
Освіта:	Оксфордський університет Гренобльський університет Геттінгенський університет
Ступінь:	докторський ступінь (липень 1955)
Партія:	Християнсько-демократичний союз
Рід:	Weizsäcker familyd
Батько:	Ернст фон Вайцзеккер
Мати:	Marianne von Weizsäckerd[3]
Шлюб:	(з 1953) Маріанні фон Вайцзеккер
Діти:	сини Роберт Клаус, Андреас, Фріц Екхарт дочка Маріанне Беатріс
Автограф:
Нагороди:	Королівський Вікторіанський ланцюг Кавалер Великого Хреста особливої ​​ступеня ордена За заслуги перед ФРН Великий Хрест ордену Білого лева (з 1992) Великий Хрест ордену Заслуг (Польща) Кавалер ордена Слона
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Барон Ріхард Карл фон Вайцзеккер (нім. Richard Karl Freiherr von Weizsäcker) (15 квітня 1920(19200415), Штутгарт — 31 січня 2015, Берлін^[4]) — німецький політик і державний діяч, член партії Християнсько-демократичний союз, федеральний президент Німеччини в 1984–1994 роках. Вважається і свого часу вважався моралістом серед вищих німецьких політиків.

Народився 15 квітня 1920 року у Штутгарті. Його батько, Ернст фон Вайцзеккер, був відомим дипломатом, а брат, Карл Фрідріх фон Вайцзеккер, — фізиком та філософом. Кілька років Вайцзеккер прожив у Швейцарії та Данії, де його батько виконував свої дипломатичні обов'язки, а у 17-річному віці перебрався до Великої Британії, де почав вивчати філософію та історію в оксфордському Балліол-коледжі. Пізніше він також здобував освіту у французькому Греноблі. З початком Другої світової війни вступив на службу до німецької армії. У 1945 році, отримавши поранення у Східній Пруссії, був відправлений до рідного Штутгарту.

Після закінчення війни Вайцзеккер продовжив навчання історичній науці у Геттінгені, з часом переорієнтувавшись у сторону правознавства. На Одинадцятому подальшому Нюрнберзькому процесі він був одним з членів групи захисників свого батька.

У 1954 році Вайцзеккер вступив до Християнсько-демократичний союзу, а 1969 року став членом бундестага. З 1979 по 1981 рік був віцепрезидентом Бундестагу, а у період з 1981 по 1984 рік був правлячим бургомістром Західного Берліна. У 1984 році був обраний президентом Німеччини, змінивши на цій посаді Карла Карстенса.

Вайцзеккер широко відомий своєю промовою у бундестазі 8 травня 1985 року, яка була присвячена 40-ій річниці капітуляції Німеччини у Другій світовій війні. У ній він торкнувся теми спокути, сенс якої, на його думку, полягає в збереженні пам'яті про минуле та витягу з нього необхідних уроків.^[5]

Крім цього, фактично вперше, на офіційному, політичному рівні сформулював тезу, що перемога над нацисткою Німеччиною була звільненням не тільки поневолених народів, але і німецької нації так само.

Згідно з неперевіреними даними, Вайцзеккер є далеким родичем В. І. Леніна.^[6]

• Кавалер золотого ланцюга ордена Пія IX (Ватикан, 3 березня 1994)^[7]

• Вайцзекер // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.