PROFILPELAJAR.COM

Крістіан Вульфф
Крістіан Вульфф
нім. Christian Wulff
	Крістіан Вульфф
10-й федеральний президент Німеччини
	30 червня 2010 р. — 17 лютого 2012 р.
Попередник	Горст Келер
Наступник	Йоахім Ґаук
Міністр-президент Нижньої Саксонії
	4 березня 2003 р. — 30 червня 2010 р.
Попередник	Зігмар Габріель
Наступник	Девід Мак-Аллістер
Народився	19 червня 1959 (65 років); Оснабрюк, Нижня Саксонія, ФРН
Відомий як	політик, адвокат
Країна	Німеччина
Alma mater	Оснабрюцький університет
Політична партія	Християнсько-демократичний союз Німеччини
Батько	Rudolf Wulffd
Мати	Dagmar Wulffd
У шлюбі з	Беттіна Вульф
Діти	Анналена та Лінус
Релігія	католик
Нагороди	Людина в краватці рокуd (2006) премія Лео Бекаd (2011) honorary citizen of Tarsusd (2014) Премія Великого Брата у Німеччиніd (2005) honorary doctor of the Tongji Universityd (2007) Deutsch-Türkischer Freundschaftspreisd (2015)
Підпис
	christianwulff.de
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вульфф.

Крістіан Вільгельм Вальтер Вульфф^[1] (нім. Christian Wilhelm Walter Wulff; нар. 19 червня 1959, Оснабрюк, Нижня Саксонія, ФРН) — німецький політик і державний діяч, член партії Християнсько-демократичний союз (ХДС).

У 2003—2010 рр. прем'єр-міністр федеральної землі Нижня Саксонія.

У 2010—2012 рр. федеральний президент Німеччини.

Партійна кар'єра

Вступив до ХДС 1975 року, ще бувши школярем. У 1978—1979 рр. — голова Християнсько-Демократичного союзу школярів Нижньої Саксонії, з 1980 року — Федеральний голова. З 1979 до 1983 року був членом Федерального виконавчого союзу християнської молоді. З 1983 до 1985 року — голова земельного Союзу молоді Нижньої Саксонії. З 1984 року входить до Державного комітету ХДС у Нижній Саксонії з 1994 до 2008 року він був його головою. Із 7 листопада 1998 року до його обрання на посаду президента, Вульфф один за чотирьох заступників голови національного комітету ХДС і з 21 березня 2003 року — член Ради Фонду Конрада Аденауера.

Політична кар'єра в Нижній Саксонії

1975 року, у віці 16 років, вступив до ХДС. З 1978 року до 1980 року — член федерального виконавчого органу ХДС.

З 1979 року до 1983 рік — член федерального виконавчої органу Спілки молоді, Ніжньосаксонське земельне відділення якого він очолював з 1983 до 1985 року.

З 1984 року — адвокат земельного виконавчого органу ХДС у федеральній землі Нижня Саксонія.

З 1989 до 1994 року — депутат і голова групи ХДС Ради міста Оснабрюк.

1994 року вперше балотувався у депутати ландтагу Нижньої Саксонії. Того ж року він став головою парламентської групи ХДС і залишався ним до 2003 року.

З 1994 до 2008 року — голова відділення ХДС у землі Нижня Саксонія.

З 1998 року — заступник голови Національного ХДС.

З 4 березня 2003 року до 30 червня 2010 рік — прем'єр-міністр землі Нижня Саксонія.

Президентські вибори

Висунутий на пост президента Німеччини 3 червня 2010 року панівною коаліцією ХДС/ХСС-ВДП з ініціативи канцлера Анґели Меркель, після несподіваної відставки президента Горста Келера. Іншим кандидатом на пост президента був відомий колишній східно-німецький правозахисник, колишній пастор, тривалий час федеральний уповноважений із розслідування архівів Штазі, безпартійний Йоахім Ґаук.

Вибори пройшли в 3 тури. Для перемоги в першому або другому турі кандидатові необхідно було набрати абсолютну більшість у 623 голоси членів Федеральних зборів. У першому турі за Вульфа проголосувало 600 депутатів, а в другому — 615. Лише в третьому турі Крістіан Вульфф зміг набрати 625 голосів і був обраний президентом країни з дуже незначною перевагою, практично завдяки парламентській більшості альянсу ХДС/ХСС-ВДП в Бундестазі. Таким чином Крістіан Вульфф 30 червня 2010 року став десятим федеральним президентом Німеччини.

Президентство

З 30 червня 2010 року — президент Німеччини. Крістіан Вульф став наймолодшим президентом ФРН у її історії. 2 липня 2010 року приведений до присяги. 17 лютого 2012 заявив про свою відставку. Президентство Вульффа протривало всього 20 місяців.

Афера Вульффа

У грудні 2011 його звинуватили у тому, що 2010 року за часів свого прем'єрства в уряді землі Нижня Саксонія приховав від Ландтагу отримання від знайомого підприємця Егона Ґеркенса вигідного півмільйонного кредиту^[2] на купівлю власного будинку. Потім він спробував спростувати цей факт, вказавши, що отримав кредит не від самого Ґеркенса, а його дружини. Заднім числом він також доплатив різницю до нормального проценту кредиту.^[3]
Набув розголосу факт про спробу Вульффа погрожувати редакторові газети Bild, що збирався надрукувати дані про приватні фінансові справи Вульффа. Ці погрози були записані на телефонний автовідповідач журналіста й на прохання Вульффа не були оприлюднені у ЗМІ. Проте їхній зміст став відомим.
У ЗМІ оприлюднили дані про приватні відпустки Вульффа, оплачені його друзями. Декілька разів Вульфф під час подрожей з дружиною у відпустку отримував у літаках місця бізнес-класу у вигляді «премій».
Політична опозиція (СДП, «Зелені») спершу утрималася від відкритих закликів до відставки Вульффа, проте численні засоби масової інформації виступали за негайну відставку.
Прокуратура Німеччини відкрила кримінальну справу проти колишнього багаторічного речника та соратника Вульффа Олафа Глезекера (Olaf Glaeseker) зі звинуваченням у хабарництві. 29 січня 2012 року в приміщенні управління федерального президента провели обшук.^[4]
Канцлер ФРН Анґела Меркель кілька раз заявляла про «повну довіру» («vollstes Vertrauen») Вульффові,^[5] проте деякі представники урядової коаліції висловлювалися за відставку.
16 лютого 2012 прокуратура землі Нижня Саксонія подала в Бундестаг офіційний запит про зняття з Вульффа імунітету для проведення розслідування за звинуваченням у порушеннях закону про фінансові доходи державних службовців. У прокуратурі заявили про достатність підстав підозрювати президента у використанні службового становища в приватних цілях.
Уранці 17 лютого 2012 року Вульфф заявив про свою відставку^[6]