Був відкритий 30 грудня 1985 року за знімками, зробленими космічним апаратом «Вояджер-2», і отримав тимчасове позначення S/1985 U 1[8]. Названий за ім'ям ельфа з кельтської міфології та англійського фольклору, який є персонажем у п'єсіШекспіра«Сон літньої ночі».
Пак — найбільший з внутрішніх супутників Урана. За розмірами він займає проміжне положення між Порцією і Мірандою, яка є найменшою з п'яти великих супутників. Орбіта Пака також пролягає між двома цими супутниками, точніше між кільцем планети ε та Мірандою[5]. За винятком орбіти[1], радіуса 81 км[2] та геометричного альбедо 0,11[4], про Пак майже нічого невідомо.
Серед відкритих «Вояджером-2» супутників лише Пак вдалося виявити досить рано, щоб устигнути переналаштувати апарат для детальнішого фотографування. Пак має злегка витягнуту форму зі співвідношенням поперечного розміру до поздовжнього 0,97 ± 0,04[2]. Його поверхня густо вкрита кратерами[9] і має сірий колір[2]. Три кратери на поверхні Пака отримали власні назви. Дослідження космічним телескопом «Габбл» і великими наземними телескопами виявили у спектрі Пака лінії поглинання водяного льоду[4][10].
↑Smith, B.; Hansen, C. (16 січня 1986). IAU Circular No. 4159. Процитовано 6 серпня 2006.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
.svg){kind=small}
