Виконання директиви було покладено на 8-му і 15-ту повітряні арміїВПС армії США, які складали стратегічні сили США в Європі. Повітряні армії базувалися на передових аеродромах в Англії та південній Італії. Спільно з британськими ВПС протягом 1943 року вони скинули на Німеччину майже вп'ятеро більше бомб, ніж 1942. Проте не всі нафтопереробні та інші важливі заводи третього рейху перебували в межах дії бомбардувальників, які злітали з Англії та Італії — у винищувачів супроводження був значно менший радіус дії, ніж у бомбардувальників. Об'єкти, які розташовувалися на сході Німеччини і в деяких окупованих країнах, продовжували діяти і видавати військову продукцію[4].
Так виникла ідея спільної радянсько-американської операції «човникових» бомбардувань (англ.Shuttle Missions).
Переговорний процес
Переговори з Радянським Союзом носили затяжний і доволі складний характер. Попередні пропозиції американською стороною висувалися вже на початку 1943 року, але Сталін довго вагався, відмовлявся загальними фразами.
c) Делегати Сполучених Штатів надали конференції такі пропозиції:
(1) Щоб, з метою здійснення наскрізного бомбардування промислової Німеччини, були надані бази на території СРСР, на котрих літаки США змогли б поповнювати запаси пального, здійснювати терміновий ремонт і поповнювати боєкомплект.
(2) Щоби ефективніше здійснювався взаємний обмін відомостями про погоду. Щоб досягти цього, необхідно поліпшити засоби зв'язку між США і СРСР.
(3) Щоб було поліпшене повітряне сполучення поміж цими двома країнами.
<…>
В. М. Молотов сказав, що СРСР у принципі згоден з пропозицією Сполучених Штатів і що відповідним радянським властям буде дана вказівка зустрітися з генералами Діном і Ванденбергом для обговорення конкретних заходів, котрі були би необхідні для здійснення цих пропозицій.
Оригінальний текст (рос.)
c) Делегаты Соединенных Штатов представили конференции следующий предложения:
(1) Чтобы, в целях осуществления сквозной бомбардировки промышленной Германии, были предоставлены базы на территории СССР, на которых самолеты США могли бы пополнять запасы горючего, производить срочный ремонт и пополнять боеприпасы.
(2) Чтобы более эффективно осуществлялся взаимный обмен сведениями о погоде. Для того чтобы достигнуть этого, необходимо укрепить средства связи между США и СССР.
(3) Чтобы было улучшено воздушное сообщение между этими двумя странами.
<…>
В. М. Молотов сказал, что СССР в принципе согласен на предложение Соединенных штатов и что соответствующим советским властям будет дано указание встретиться с генералами Дином и Ванденбергом для обсуждения конкретных мероприятий, которыве были бы необходимы для осуществления этих предложений.
На вищому рівні питання «човникових» бомбардувань з баз на території СРСР обговорювалося під час Тегеранської конференції лідерів союзних держав. 29 листопада 1943 року, під час особистої зустрічі, Ф. Рузвельт вручив Й. Сталіну записку з цього питання, де зазначив:
«Я сподіваюсь, що виявиться можливим швидко розробити ці заходи», маючи на увазі заходи для реалізації американських пропозицій.
Врешті-решт, Сталін дійшов висновку про безумовну військову доцільність надання баз американцям. У зв'язку з цим посланням президента Ф. Рузвельта, 25 грудня1943 року В. Молотов вручив послу США в СРСР А. Гарріману пам'ятну записку, де говорилося[7]:
...з радянського боку в принципі немає заперечень щодо надання на території СРСР для американських військових літаків повітряних баз з метою наскрізного бомбардування Німеччини. Проте організація таких баз і використання для цієї мети відповідних аеродромів має бути узгодженим з планами командування військово-повітряних сил СРСР. З цією метою командуванню військово-повітряних сил буде доручено почати попередні переговори із зазначеного питання з відповідними військовими представниками США в Москві з подальшим розглядом цього питання Радянським Верховним командуванням...
Оригінальний текст (рос.)
... с советской стороны в принципе не имеется возражений к предоставлению на территории СССР для американских военных самолетов воздушных баз в целях сквозной бомбардировки Германии. Однако организация таких баз и использование для этой цели соответствующих аэродромов должны быть согласованы с планами командования ВВС СССР. С этой целью командованию ВВС будет поручено начать предварительные переговоры по указанному вопросу с соответствующими военными представителями США в Москве с последующим рассмотрением этого вопроса Советским Верховным командованием...
Вибір аеродромів базування
В результаті вивчення можливостей наявної аеродромної мережі Радянського Союзу як район для базування американських важких бомбардувальників було обрано Полтавський аеродромний вузол: полтавський аеродром в довоєнні роки був однією з основних баз бомбардувальної авіації СРСР, мав злітно-посадкову смугу з твердим покриттям і міг бути підготовлений до прийому важких бомбардувальників в стислі терміни. Важливу роль у виборі Полтави як головної бази відіграла близькість аеродромів Миргороду і Пирятина, які також передавалися командуванню операцією, а також наявність мережі польових аеродромів для базування радянських частин ППО (Карлівка, Петрівці, Гребінка та інші). Важливим було також те, що Полтава перебувала приблизно на однаковій відстані і від Британських островів, і від Італії, звідки планувалося здійснювати вильоти.
Генерал Пермінов спілкується з американськими льотчиками
У березні 1944 року в ВПС РСЧА було сформовано 169-та авіаційну базу особливого призначення (169 АБОН), метою якої було здійснення всіх підготовчих робіт і організація взаємодії з американцями. До складу АБОН було включено підрозділи аеродромного обслуговування, технічні, інженерні, автомобільні та інші спеціальні формування. Командиром авіабази було призначено генерал-майора авіаціїОлександра Пермінова, начальником штабу — вихідця з Полтави полковника Сергія Ковальова, командирами батальйонів аеродромного обслуговування: майорів А. Компанійця (Полтава), Г. Тадеєва (Миргород), А. Ковзеля (Пирятин).
Повітряне прикриття полтавського аеродромного вузла покладалося на 310-ту винищувальну авіаційну дивізію ППО (командир — полковник А. Т. Костенко) і зенітні частини 6-го корпусу ППО (командир — генерал-майор П. О. Кривко). Прикриття і супроводження американських літаків над лінією фронту мали здійснювати 329-та винищувальна авіаційна дивізія (командир — полковник О. О. Осипов), доставку вантажів повітряним шляхом забезпечувала 2-га транспортна авіаційна дивізія (командир — генерал-майор В. Г. Грачов)[8].
У квітні 1944-го у складі Стратегічного командування ВПС США в Європі (англ.United States Strategic Air Forces in Europe — USSAFE) терміново було створено Східне авіаційне командування (англ.Eastern Command USSAF — ECUSSAF) зі штабом у Полтаві, яке очолив полковник Альфред Кесслер (пізніше командування ECUSSAF перейняв генерал-майор Роберт Велш, а Кесслер, вже в званні бригадного генерала виконував обов'язки начальника штабу командування). Авіабазам було присвоєно номери: полтавській — AAF-559, пирятинській — AAF-560, миргородській — AAF-561 (назви, з метою безпеки, були скороченнями від «USAAF Station» — «авіабаза ВПС США»; у подальшому вживалися також назви «Station 559», «Station 560», «Station 561»)[9].
Підготовка аеродромів та інфраструктури
27 березня1944 року з Ліверпуля в напрямку Кольської затоки вийшов арктичний конвой JW-58. На транспортах «Джордж Ангел», «Джордж М.Кохан», «Едвард П.Олександр», «Джон Давінпорт», «Вільям Мак-Кінлі» до СРСР прямували 43,9 тис. тонн вантажів для авіабаз під Полтавою. 4 квітня кораблі конвою пришвартувалися в Мурманську[10]. На транспортах було доставлено будівельні матеріали, обладнання, автомобілі для підготовки авіабази, а також паливно-мастильні матеріали, боєприпаси, комплектуючі для ремонту американських літаків. Все це залізницею і, частково, транспортними літаками відправили до місць призначення[8].
14 квітня до Полтави прибула перша група американських офіцерів чисельністю 46 осіб. А 6 травня через Іран прибув перший ешелон з постійним складом полтавської авіабази — 390 американських військовослужбовців. Роботу з підготовки аеродромів і інфраструктури було розпочато. На підготовку аеродромів і інфраструктури забезпечення відводилося півтора місяці[8].
На будівництві на рівних працювали американські і радянські солдати. Однак основною робочою силою стали місцеві мешканці, переважно жінки. Керівник військової місії США в СРСР генерал-майор Джон Р. Дін описує свої враження відвідин полтавського аеродрому так[7]:
«Мій наступний візит припав на середину травня... Вражаюче, скільки було зроблено за такий короткий проміжок часу!... Льотне поле кишіло жінками, які укладали залізні плити на злітні смуги. Робота йшла безперервно і з такою швидкістю, що здавалося, сталевий килим в милю довжиною виростав на очах. Було очевидно, що тут затримки не буде...»
За місяць, до 15 травня, основні роботи з підготовки Полтавського аеродромного вузла було завершено. За короткий термін полтавцями і персоналом бази було виконано 29 тисяч м³ земляних робіт, укладено майже 250 тисяч м² металевих плит, побудовано або капітально відремонтовано: будинок для офіцерського складу на 96 квартир, три казарми на 1300 осіб, 20 корпусів для санітарних частин на 720 осіб, 7 харчоблоків, 6 банно-пральних комбінатів, 3 літніх табори, 3 насосні станції з артезіанськими свердловинами, 3 командних пункти, 150 сховищ. Загальна трудомісткість робіт перевищила 31 000 людино-днів[11].
В експлуатацію авіабази прийняла спеціальна інспекторська група, очолювана генерал-майором Фредом Андерсоном. За висновками інспекції, полтавський і миргородський аеродроми придатні до прийому важких бомбардувальників B-24 Liberator і B-17 Flying Fortress, пирятинський — ескортних винищувачів P-51 Mustang і P-38 Lightning[9].
Примітка: 4-та, 352-га, 355-та і 357-ма авіагрупи винищувачів прикриття прикомандировані до 8-ї повітряної армії (аеродроми Великої Британії), 14-та, 31-ша, 81-ша і 325-та — до 15-ї (Італія).
Підготовка операції «Френтік» здійснювалася в умовах надзвичайних заходів секретності і оперативного прикриття. Цілеспрямовано чи ні, перша місія операції за часом збіглася з відкриттям союзникамиДругого фронту в Нормандії.
Загалом операція складалася з семи човникових операцій, які мали окремі кодові назви: «Френтік-1», «Френтік-2» … «Френтік-7».
«Френтік-1»
Операція 15-ї повітряної армії. Склад сил: 2-га, 97-ма, 99-та, 483-тя бомбардувальні авіагрупи. Флагман — командувач 15-ю повітряною армією генерал-лейтенант Айра Ейкер. Разом 130 бомбардувальників B-17 і 70 винищувачів P-51. Мета — завдати масованих авіаційних ударів промисловим і військовим об'єктам на території противника.
2 червня 1944 року. Перший B-17 сідає на аеродром Полтави
Операція розпочалася о 6:55 2 червня1944 року. Після зльоту з аеродромів у центральній Італії літаки взяли курс через Адріатичне море на Угорщину. Ціль — великий залізничний вузолДебрецен (47°31′10″ пн. ш.021°37′41″ сх. д. / 47.51944° пн. ш. 21.62806° сх. д. / 47.51944; 21.62806). Бомбовий удар завдавався транспортній розв'язці, сортувальній станції, вагонному депо і майстерням Дебрецена. Втрати — один B-17F (№ 42-30319 141-ї ескадрильї 97-ї авіагрупи), з технічних причин шість «Мустангів» змушені були повернутися на аеродроми в Італії. Усі інші літаки успішно приземлилися на аеродромах Полтавського аеродромного вузла: у Полтаві приземлились 64 важких бомбардувальників, у Миргороді — 65; 64 винищувачі супроводження — на пирятинському аеродромі.
На полтавському аеродромі, куди приземлився літак генерала Ейкера, американців зустрічали офіційні особи: посол США в СРСР Вільям Гарріман, керівник військової місії США генерал-майор Джон Р. Дін, командувач Східного авіаційного командування генерал-майор Роберт Велш, начальник штабу ECUSSAF бригадний генерал Альфред Кесслер. З радянської сторони — заступник начальника штабу ВПС — начальник розвідки генерал-лейтенант авіації Грендаль Дмитро Давидович, начальник управління спецзавдань ГШ генерал-майор Славін Микола Васильович, представник командувача ВПС РСЧА генерал-майор Левандович Степан Тимофійович, кореспонденти центральних газет.
Ейкера на полтавській землі від імені уряду СРСР привітав командир авіабази генерал-майор Олександр Романович Пермінов. Зі свого боку командувач 15-ю повітряною армією вручив командиру 169 АБОН медаль «Легіон Заслуг» на знак визнання його особистого внеску в організацію операції та особистий лист президента Рузвельта.
Аеродром Полтава. Американські B-17 і радянські Як-9
Чотири дні літаки союзників залишалися на аеродромах Полтавського вузла, а 6 червня 104 американські бомбардувальники і 42 винищувачі прикриття піднялися в повітря. Ціль удару — румунський аеродром і дунайський порт Галац (45°25′24″ пн. ш.28°02′33″ сх. д. / 45.42333° пн. ш. 28.04250° сх. д. / 45.42333; 28.04250). Авіаудар завдавався в інтересах Генерального штабуЧервоної армії. Через технічні негаразди з маршруту повернулися 7 «Фортець». У повітряному бою з винищувачами ППО противника було втрачено два «Мустанги» P-51B 352-ї авіагрупи (№ 42-103369 і 42-103432, 318-та ескадрилья). Після виконання завдання американські літаки лягли на зворотний курс і повернулися на полтавські бази. Завдання радянського командування було виконано — на цілі було скинуто 1250 двохсотпятидесятифунтових фугасних і 1026 стофунтових запалювальних бомб, фотоконтроль підтвердив ефективність бомбардування.
11 червня американські літаки здійснили зворотний трансфер до Італії. Ціль для удару на перельоті — аеродром ЛюфтваффеФокшани в Румунії (45°46′29″ пн. ш.027°11′31″ сх. д. / 45.77472° пн. ш. 27.19194° сх. д. / 45.77472; 27.19194). Декілька машин з технічних причин повернулися на аеродроми вильоту — в авіанальоті брали участь 121 B-17 і 52 Р-51. Результати удару були добрими. Під час повітряного бою з винищувачами противника над Румунією було збито одну «Літаючу фортецю» (№ 42-3383 97 авіагрупи). За збігом обставин саме на борту цього літака був фотокореспондент Маккей. До рук німців потрапило понад 500 фотознімків зроблених у Полтаві.
«Френтік-2»
Операція 8-ї повітряної армії. Склад сил: 95-та, 96-та, 100-та, 388-ма, 390-та, 452-га бомбардувальні авіагрупи. Флагман — командир 388-ї авіагрупи полковник Арчі Дж. Олд.
Разом 163 бомбардувальників B-17, 57 винищувачів P-51, 72 P-38, 38 P-47. Мета — завдати масованих авіаційних ударів промисловим об'єктам на території Німеччини. «Френтік-2» планувалася як частина масштабнішої авіаоперації — масованого нальоту на Берлін понад 2500 бомбардувальників союзників.
1944 рік. «Літаючі фортеці» сідають на Полтавський аеродром.
Вже над окупованою територією України літаки потрапили в грозовий фронт, через що три В-17 здійснили вимушену посадку в Жулянах, два — в Борисполі, ще два — в Бишові і Дейманівці. Інші 137 «Фортець» приземлилися на аеродроми призначення: 73 літаки в Полтаві, 64 — в Миргороді, винищувачі — в Пирятині.
Уламки B-17 на полтавському аеродромі після нічного бомбардування 21 червня 1944 року
Ніч з 21 на 22 червня1944 року стала «чорним днем» операції «Френтік». Після отримання розвідувальної інформації про базування американських важких бомбардувальників на аеродромах Полтавського аеровузла командування «Люфтваффе» розпочало підготовку до завдання їм масованого удару. До операції залучалися сили 4-го авіакорпусу (нім.Fliegerkorps IV): 4 спеціальна, 27-ма, 53-тя, 55-та бомбардувальні ескадри (нім.Kampfgeschwader — KG). На озброєнні — понад 300 бомбардувальників Heinkel He 111, екіпажі яких були підготовлені для дій у нічних умовах без прикриття винищувачами. Німецьке командування планувало завдати одночасних ударів силами KG 53 (90 бомбардувальників з аеродрому Білосток) по полтавському аеродрому і KG 55 (90 бомбардувальник з аеродромів Деблін, Улєц) — по миргородському. В забезпеченні — «слідопити»-прокладчики маршрутів KG 4 з аеродрому в Барановичах[14].
Перший удар по Полтаві близько півночі завдали «Хейнкелі» 53-ї ескадри. Літаки 55-ї ескадри, що заблукали, прийняли спалахи над Полтавою за свою ціль і теж повернули в цьому напрямку. Бомбардування вони розпочали коли останні машини KG 53 вже прямували на захід. Всього наліт тривав 1 годину 40 хвилин, у ньому взяли участь понад 120 німецьких бомбардувальників. На землі було знищено 44 B-17 (як пізніше з'ясувалося, боєздатними залишилося лише 9 «Літаючих фортець», усі інші отримали серйозні пошкодження), один винищувач P-38 Lightning, два транспортних С-47, 25 радянських літаків різних типів. Сили ППО не змогли організувати дієву відсіч — втрат німецькі бомбардувальники не мали[15].
Вже після перших потужних вибухів запалали літаки і склади, а застосовані гітлерівцями маленькі бомбочки, що завдяки міні-пропелерам плавно опускались на землю, перетворили летовище у густо засіяну протипіхотними мінами територію. Як наслідок, навіть дівчата-зенітниці біля своїх установок залишались без ніг. Втім, як свідчить американський штурман Роберт Джонсон, «радянські солдати — чоловіки і жінки — намагалися врятувати «літаючі фортеці», відтягуючи їх на льотне поле». За словами очевидця, ці сміливці (за його словами, близько сотні) загинули, хоч за офіційними даними загинули 20 військовослужбовців, серед яких — 2 американці та три кореспонденти газет «Правда» і «Известия»[16].
Американські офіцери серед уламків літаків
Вцілілі після авіанальоту В-17 було об'єднано в зведену авіагрупу і передислоковано тимчасово далі від лінії фронту — на аеродроми Харків та Запоріжжя. Вранці 26 червня 72 «Фортеці» і 58 «Мустангів» вилетіли в новий «човниковий» рейд. Ціль — нафтопереробний завод і транспортний вузол в Дрогобичі (49°20′18″ пн. ш.023°29′07″ сх. д. / 49.33833° пн. ш. 23.48528° сх. д. / 49.33833; 23.48528). Через технічні неполадки один бомбардувальник і два винищувачі змушені були повернутися. Інші машини скинули на Дрогобицький НПЗ 1125 двухсотпятидесятифунтових авіабомб і ввечері без втрат приземлилися на італійських аеродромах. А невдовзі перелетіли на свої рідні бази в Англії.
Втрати в ніч з 21 на 22 червня1944 року стали найбільшими для американської стратегічної авіації за всю Другу світову війну[15]. Поразка дуже охолодила стосунки союзників. Американці усю провину покладали на неефективну організацію системи ППО.
Було запропоновано організувати її своїми силами. Сталін відмовив, а заходи по посиленню ППО 169 АБОН обмежив поповненням новими літаками 310-ї авіадивізії ППО і заміною 57 гвап на краще укомплектований 66-й вап. В таких умовах командування ВПС США ухвалило рішення не ризикувати «Літаючими фортецями», а задіяти в операції тільки важкі винищувачі дальнього радіусу P-38 і P-51 з італійських авіабаз для завдання бомбово-штурмових ударів[17].
25 липня, після триденного відпочинку, 34 «Мустанги» і 33 «Лайтнінги» здійснили авіаналіт на аеродром і залізничний вузол Мелець (50°19′20″ пн. ш.021°27′24″ сх. д. / 50.32222° пн. ш. 21.45667° сх. д. / 50.32222; 21.45667) у Польщі. У рейді було знищено 9 літаків противника на землі, залізнична і автомобільна техніка. Перетинаючи лінію фронту на зворотному шляху до Пирятина, 12 літаків 307-ї ескадрильї 31-го авіакрила нав'язали повітряний бій групі з 30 — 40 німецьких пікірувальниківJu-87, які бомбардували радянські війська. За 20 хвилин бою дюжина «Мустангів» збила понад півтора десятки «Штукасів» Ju-87, бомбардування було зірвано. Американські винищувачі повернулися на базу без втрат.
26 липня 55 Р-38 і 47 Р-51 здійснили зворотний трансфер до Італії. Завдання на переліт — знищення ворожих літаків, бомбово-штурмові удари по нафтопромислам в районі Бухарест—Плоєшті. Через три доби на італійських аеродромах приземлилися 14 винищувачів, що затрималися в Пирятині з технічних причин.
«Френтік-4»
Операція 15-ї повітряної армії «Френтік-4» розпочалася 31 липня. Склад сил: дві винищувальні авіагрупи (42 P-38 Lightning і 35 P-51 Mustang) з аеродромів в Італії. Особливістю місії було те, що в ній американські літаки діяли виключно в інтересах Червоної армії.
Підбиваючи підсумки місій «Френтік-3» і «Френтік-4», командування ВПС армії США дійшло висновку, що проведення «човникових» операцій силами тільки винищувальнихавіакрил не дає очікуваних результатів. Зіставивши усі плюси і мінуси, американці пішли на виправданий ризик повернення до практики стратегічних бомбардувань — 6 серпня, коли останні «Мустанги» ще сідали на свої аеродроми в Італії, розпочалася операція 8-ї повітряної армії «Френтік-5».
Початок операції — 6 серпня1944 року. Склад сил: 77 бомбардувальників B-17 у супроводженні 154 винищувачів P-51 з аеродромів у Великій Британії. Флагман — командир 357-ї винищувальної авіагрупи полковник Дональд В. Ґрехем. Мета — завдати масованих авіаційних ударів промисловим об'єктам на території Німеччини.
Однак Сталін, який вважав, що метою Варшавського повстання є створення в Польщі прозахідного уряду, яке відновило б, на його думку, довоєнну Польщу як основу антирадянського «санітарного кордону», жорстко виступив проти допомоги повстанцям.
20 серпняРузвельт і Черчілль направили Сталіну спільного листа, у якому висловлювали надію, що три великі нації врешті-решт знайдуть можливість допомогти польським патріотам. Але позиція радянського керівництва залишалася непохитною аж до вересня, коли стало зрозуміло, що повстання зазнає поразки. Лише тоді Сталін санкціонував план операції «Френтік-6», при цьому попередивши Гаррімана, що згоди на скидання вантажів варшавським повстанцям він не надає.
B-17 «Літаючі фортеці» над Східною Європою
Операція 8-ї повітряної армії «Френтік-6» розпочалася 11 вересня1944 року. Склад сил: 20-та, 52-га, 96-та бомбардувальні авіагрупи. Разом 75 бомбардувальників B-17 і 64 винищувачів P-51.
Тим часом, у середині вересня, коли Червона армія вже стояла біля стін Варшави і майбутнє Польщі більше не викликало сумнівів, Сталін дав згоду на доставку допомоги останнім варшавським повстанцям. 8-ма повітряна армія виділила для операції 110 «Літаючих фортець» у супроводі 149-ти «Мустангів», які злетіли з англійських аеродромів 15 вересня, але змушені були повернути назад через погодні умови над Північним морем.
«Френтік-7»
Операція 8-ї повітряної армії з надання допомоги Варшавському повстанню. Склад сил: 95-та, 100-та, 390-та бомбардувальні авіагрупи, 354-та, 355-та, 357-ма і 359-та винищувальні авіагрупи. Разом 110 B-17 і 73 P-51.
18 вересня повстанцям було скинуто 1248 контейнерів зі зброєю, боєприпасами, спорядженням. Втрати союзників — один B-17 (№ 43-38175 зі складу 390-ї авіагрупи) і два P-51 (№ 42-26386, 44-19735, 355-та авіагрупа).
Це була остання місія операції «Френтік». Надалі застосування для «човникових» операцій аеродромів Полтавського аеродромного вузла, який опинився в глибокому тилу, було визнано недоцільним.
Завершення місії
За період операції авіабази 169 АБОН було використано для обслуговування і підготовки 1030 американських літаків, зокрема 529 «Літаючих фортець», 395 «Мустангів», 106 «Лайтнінгів». За 18 рейдів здійснено 2207 літако-вильотів, на об'єкти противника скинуто 1955 тонн авіабомб. Ударів зазнали 12 важливих об'єктів у глибокому тилу противника, у повітряних боях знищено щонайменше 100 німецьких літаків, на землі — понад 60. Літаки-розвідники виконали 117 бойових вильотів і сфотографували 174 цілі[18].
На початку жовтня чисельність американського персоналу авіабаз було скорочено до 200 осіб. 5 жовтня з Полтави через Ростов-на-Дону і Баку вирушив перший потяг до Ірану з військовослужбовцями і технікою Східного авіаційного командування ВПС США. Звідти через Каїрамериканці дісталися Ліверпуля. В жовтні Полтаву залишив і командувач Східного командування генерал-майор Велш.
Однак бази Полтавського вузла, зокрема Авіабаза Полтава, встигли набути самостійного значення — через них до країни прибували дипломатичні представники США, привозилася важлива кореспонденція і вантажі.
Операція «Френтік» стала символом єдності союзних армій і народів. Американський солдат і полтавський хлопчик. 1944 рік
Остаточне рішення про ліквідацію авіабази було ухвалено навесні 1945 року. Персонал бази і частина обладнання було вивезено транспортними літаками через Анкару і Каїр на авіабази в Італії і Великій Британії. Але більша частина обладнання, зокрема аеродромне обладнання, засоби радіонавігації було залишено радянській стороні як допомога за ленд-лізом. Евакуацією керував бригадний генерал Вільям Рітчі, який останнім залишив полтавський аеродром 22 червня1945 року.
Командуванням Східного авіаційного командування усім військовослужбовцям, які брали участь у операції «Френтік» було вручено пам'ятки наступного змісту[7]:
«Пам'ятай: 1. Місце, де ти був, раніше було окуповано ворогом. 2. Росіяни прибрали всі бомби й міни, скинуті німцями 21 червня 1944 року, і, прибираючи їх, зазнали великих жертв. Бомби було призначено для американських літаків та особового складу. 3. Росіяни виконали велику фізичну роботу для нас, створюючи нам добрі умови життя. Вони розвантажували вагони, допомагали рити ями, забезпечували нас водою, допомагали харчуванням. Жодна інша нація не зробила для нас так багато, скільки зробили для нас росіяни. Ви повинні бути чесними і правдивими у своїх висловлюваннях про Росію. Критикувати загальне по одному індивідууму не можна. Пам'ятай, що своїми висловлюваннями ти можеш зіпсувати результат багатомісячної праці і зусиль всього нашого командування. Дотримуйся фактів...»
Пам'ять
Пам'ятний знак на честь учасників операції «Френтік». На монументі українською та англійською мовами викарбувано: «На честь воїнів країн антигітлерівської коаліції, які брали участь у авіаційній операції „Френтік“ 1944 року»Святкування 50-річчя операції. Українські Ту-22М3 і Ту-160 на Полтавському аеродромі. 24.09.1994
В Полтавському музеї експонується унікальна колекція світлин, документів, книг, спеціальних конвертів, емблем, значків, копія Декларації союзницьких держав від 1 грудня1943 року, карта з позначеними аеродромами базування частин і з'єднань — учасників човникових польотів, схеми місій, що були здійснені в рамках операції. Особливий експонат музею — прапор США, який від'їжджаючи союзники залишили на згадку про бойову співдружність[19].
У вересні 1994 року у Полтаві відбулися урочисті заходи, присвячені святкуванню 50-річчя операції «Френтік». На урочистості з Сполучених Штатів прибули три ветерани ВПС США — учасники «човникових» польотів: Джо Стюарт (він перший посадив свій літак на Полтавському аеродромі 2 червня1944), Чарлі Бічама і Лі Кула[20].
Військова делегація Збройних Сил США, українські і американські льотчики-ветерани взяли участь у святкуванні 51-ї річниці визволення Полтави, а також у відкритті пам'ятних знаків на честь 50-річчя човникових рейсів американських бомбардувальників в містах Полтаві та Пирятині (вул. Європейська, 4)[21]. На Полтавському поштамті відбулося спецпогашення ювілейного конверту, випущеного до 50-річчя операції.
Ця подія викликала чималий міжнародний резонанс. Даною сторінкою авіаційної історії Полтавщини цікавляться нині не лише українські та американські військові історики, але й дослідники Данії, Голландії, Великої Британії, Німеччини, Нової Зеландії…
На початку 2000-х американська студія «Traditions Military Videos» випустила 40-хвилинний документальний фільм «Operation Titanic and Operation Frantic Joe: B17 & B24 Shuttle Bombing Of Germany» (укр.Операції «Титанік» і «Френтік Джо»: трансферні бомбардування Німеччини літаками B-17 і B-24) про «човникові» операції стратегічної бомбардувальної авіації США часів Другої світової війни[22]. А в 2004 році російська кіностудія «Крила Росії» до 60-річчя операції випустила документальний фільм «Наскрізний удар. Авіабаза особливого призначення» (режисер — Костянтин Давидкін, автор сценарію — Олена Прохорова), присвячений операції «Френтік» (див. додаток).
У 2010 році в Полтаві, у Галереї мистецтв, відбулася виставка «Полтава. 1944 рік. Американська військова база», присвячена 65-річчю Перемоги. Унікальні фотодокументи, надані Україні Національним архівом США після виставки було передано до полтавських музеїв і Державного архіву Полтавської області[23].
2015 року вийшов український переклад ґрунтовного дослідження Марка Дж. Конверсіно «Спільна війна. Провал операції „Френтік“»[24].
У лютому 2015 року вийшла друком книга американського письменника Джеремі Дронфілда «Beyond The Call: The True Story of One World War II Pilot's Covert Mission to Rescue POWs on the Eastern Front»[25], створена за участі Лі Трімбле, котрий є сином Роберта Трімбле — одного з американських пілотів бомбардувальників що брали участь у операції «Френтік», чиї спогади[26] і описані в цій книзі. Згодом на основі цієї книги та матеріалів, що були використані в ході її написання[27], було створено аудіо-версію[28] та документальний фільм «Beyond the Call: America's Last Hope».[29].
У вересневому випуску журналу «Aeroplane Monthly» за 2016 рік вміщено публікацію «B-17 PoW RESCUE: A secret World War Two mission in Soviet-occupied Poland» про історію польотів Роберта Трімбле[30][31]
В серпні 2016 року владі США передано останки американського пілота, що загинув під час здійснення операції «Френтік»[32].
Цікаві факти
Американці відразу охрестили операцію іменем «Frantic Joe», тобто «Несамовитий Джо». Від чого пішла назва достеменно невідомо. Можливо від відомого прізвиська лідера СРСРЙосипа Сталіна «Дядечко Джо», інколи «Несамовитий дядечко Джо» (англ.Uncle Joe, Frantic uncle Joe)[33] чи від сленгового синоніму «шалених» американських ковбоїв. Назва прижилася і зараз операція в США більше відома саме як «Френтік Джо»[34][35].
Деякі джерела[36] помилково приписують американським воякам відкриття лікувальних властивостей новосанжарських мінеральних вод. Американські льотчики справді лікувалися в новосанжарському евакогоспіталі, але дослідження хіміко-біологічних властивостей води Новосанжарських родовищ вони не робили. На відміну від Нових Санжар, у Миргороді та Полтаві американці справді бурили артезіанські свердловини для водопостачання, а їх медики робили фізико-хімічний аналіз питної води. Таким чином, одне з миргородських джерел може мати «американське» походження.
2011 рік. Аеродром Миргород. Міжнародні навчання «Безпечне небо — 2011». Український Су-27 і американський F-16
З 1949 року на аеродромах Полтавського аеровузла дислокувалися полки 13-ї гвардійської важкої бомбардувальної дивізії, яка першою отримала важкі бомбардувальники Ту-4 — радянську копію американської «Суперфортеці» B-29 Superfortress.
В 1994 році, на 50-річчя операції «Френтік», український аеродром під Полтавою відвідали американські стратегічні бомбардувальники В-1 та B-52.[37]
Бойова співдружність полтавських і американських льотчиків продовжується. 18 липня2011 року до Миргорода прилетіли американські винищувачі F-16D. Це були літаки винищувального авіакрила ВПС національної гвардії штату Алабама. Американські і українські льотчики протягом 18—29 липня спільно відпрацьовували задачі управління діями тактичної авіації з охорони повітряного простору місць проведення Євро — 2012 в ході навчань «Безпечне небо — 2011». Це перше в історії Збройних Сил України навчання військових авіаторів на території нашої держави[38].
Роберт Трімбле[39], один з американських пілотів бомбардувальників B-17 та B-24, котрі брали участь у цій військовій операції, лише у 2005 році (у віці 86 років) вперше розповів про те, які таємні місії він виконував у 1945 році перебуваючи на авіабазі в Полтаві.[40][41][42] За чотири роки до своєї смерті (помер у 2009 році[43]) він встиг зробити кілька інтерв'ю та описати власні спогади про його роки перебування на фронті на основі яких було створено книгу «Beyond the Call», опубліковану та екранізовану 2015 році.
Примітки
↑Назва "Операція «Титанік» з'явилася після виходу фільму кампанії «Traditions Military Videos» про човникові операції. Фахівці вважають, що помилка в назві виникла через те, що 6 червня1944 року Стратегічне командування ВПС США в Європі розпочало також ще одну стратегічну операцію — операцію «Титанік»
↑Manfred Jonas, Harold D. Langley, and Francis L. Lowenheim, eds., Roosevelt and Churchill: Their Secret Correspondence, New York: E.P. Dutton & Co., Saturday Review Press, 1975. (англ.)
↑Советский Союз на международных конференциях периода Великой Отечественной войны, 1941—1945 гг.: Сборник документов / М-во иностр. дел СССР.— М.: Политиздат, 1984.
Т. 1. Московская конференция министров иностранных дел СССР, США и Великобритании (19—30 окт. 1943 г.). 384 с., 4 л. ил.— С. 101.
↑Советский Союз на международных конференциях периода Великой Отечественной войны, 1941—1945 гг.: Сборник документов / М-во иностр. дел СССР.— М.: Политиздат, 1984.
Т. 1. Московская конференция министров иностранных дел СССР, США и Великобритании (19—30 окт. 1943 г.). 384 с., 4 л. ил.— С. 340.
↑Georg Tessin. Band 2: Die Landstreitkräfte. Nr. 1-5 // Verbände und Truppen der Deutschen Wehrmacht und Waffen SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945. — 2. — Osnabrück: Biblio Verlag, 1973. — Vol. 2. — ISBN 3-7648-0871-3(нім.)
↑Conversino, Mark J. (1997), Fighting With The Soviets: The Failure of Operation Frantic, 1944—1945. Larwence: University Press of Kansas. ISBN 0-7006-0808-1. (англ.)
↑Публікація від Jeremy Dronfield на Facebook: «In the September issue of AEROPLANE MONTHLY magazine, I tell the story of Captain Robert Trimble's incredeble flight…»
Кальний, Дмитро Павлович. У зведеннях про це не повідомлялось… / Д. П. Кальний; Полтавський музей авіації та космонавтики. — Полтава: Криниця, 1994. — 17 с.
Play by American playwright Audrey Cefaly The Gulf by Audrey Cefaly at Signature Theatre (2016). Photo by Paige Hathaway. The Gulf is a play by American playwright Audrey Cefaly.[1] It is a recipient of the 2017 Lambda Literary Award for Drama and the 2016 Edgerton Foundation New American Play Award. The play was adapted from a one-act version, which won the 40th Annual Samuel French Off Off Broadway Short Play Festival (2015). The play takes place on a fishing boat in the author's ho...
Regional boundary to control urban sprawl An urban growth boundary, or UGB, is a regional boundary, set in an attempt to control urban sprawl by, in its simplest form, mandating that the area inside the boundary be used for urban development and the area outside be preserved in its natural state or used for agriculture. Legislating for an urban growth boundary is one way, among many others, of managing the major challenges posed by unplanned urban growth and the encroachment of cities upon ag...
Ludwig MondPortrait of Ludwig Mond par Solomon Joseph Solomon vers 1909BiographieNaissance 7 mars 1839Cassel, Électorat de HesseDécès 11 décembre 1909 (à 70 ans)Regent's Park, LondresSépulture St Pancras and Islington Cemetery (en), Mond Mausoleum, At St Pancras And Islington Cemetery (d)Nationalité Allemand et BritanniqueDomicile Germany, Netherlands, EnglandFormation Université de MarbourgUniversité de HeidelbergActivités Chimiste, homme d'affairesPère Meyer Bär Mond (d)Mè...
Artikel ini perlu diterjemahkan dari bahasa Inggris ke bahasa Indonesia. Artikel ini ditulis atau diterjemahkan secara buruk dari Wikipedia bahasa Inggris. Jika halaman ini ditujukan untuk komunitas bahasa Inggris, halaman itu harus dikontribusikan ke Wikipedia bahasa Inggris. Lihat daftar bahasa Wikipedia. Artikel yang tidak diterjemahkan dapat dihapus secara cepat sesuai kriteria A2. Jika Anda ingin memeriksa artikel ini, Anda boleh menggunakan mesin penerjemah. Namun ingat, mohon tidak men...
This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Slavyanskaya Square – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (November 2006) (Learn how and when to remove this template message) Slavyanskaya Square after reconstruction in 2017. Slavyanskaya Square (Russian: Славянская площадь) is a squa...
Memorial in Manhattan, New York United States historic placeFederal Hall National MemorialU.S. National Register of Historic PlacesU.S. National MemorialU.S. Historic districtContributing propertyNew York State Register of Historic PlacesNew York City Landmark No. 0047, 0887 View of Federal Hall in 2019Location of Federal Hall in New York CityLocation26 Wall Street, Financial District, Manhattan, New York CityCoordinates40°42′26″N 74°0′37″W / 40.70722°N 74...
RQ-20 Puma AeroVironment RQ-20 Puma Role Remote controlled UASType of aircraft Manufacturer AeroVironment First flight 2007 Introduction 2008[1] Primary users United States ArmyUnited States Marine CorpsUnited States Air ForceAlbanian Air Force Number built + 1,000[2] The AeroVironment RQ-20 Puma is an American unmanned aircraft system which is small, battery powered, and hand-launched. Its primary mission is surveillance and intelligence gathering using an electro-optic...
1991 IRA attack in Northern Ireland Mullaghcreevie ambushPart of the Troubles and Operation BannerA British Army Land Rover DefenderDate1 March 1991LocationMullacreevie, Armagh City54°20′39.36″N 6°40′12.10″W / 54.3442667°N 6.6700278°W / 54.3442667; -6.6700278Result IRA victory Mobile patrol out of actionBelligerents Provisional IRA United Kingdom• British Army (UDR)Strength 1 active service unit 1 mobile patrolCasualties and losses None 2 soldiers k...
Ecuadorian footballer (born 1990) In this Spanish name, the first or paternal surname is Mina and the second or maternal family name is Meza. Arturo Mina Mina with Independiente DV in 2016Personal informationFull name Arturo Rafael Mina MezaDate of birth (1990-10-08) 8 October 1990 (age 33)Place of birth Río Verde Canton, EcuadorHeight 1.89 m (6 ft 2+1⁄2 in)[1]Position(s) Centre backTeam informationCurrent team Mushuc RunaNumber 45Youth career2007–...
لا بورت سيتي الإحداثيات 42°18′49″N 92°11′18″W / 42.313611111111°N 92.188333333333°W / 42.313611111111; -92.188333333333 [1] تاريخ التأسيس 1855 تقسيم إداري البلد الولايات المتحدة[2][3] التقسيم الأعلى مقاطعة بلاك هوك خصائص جغرافية المساحة 6.783864 كيلومتر مربع6.783863 ...
American geologist This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This biography of a living person needs additional citations for verification. Please help by adding reliable sources. Contentious material about living persons that is unsourced or poorly sourced must be removed immediately from the article and its talk page, especially if potentially libelous.Find sources: Daniel P....
Iranian Sufi mystic order in Shia Islam Not to be confused with Hurufiyya movement. Part of a series onShia Islam Beliefs and practices Monotheism Holy Books Prophethood Succession to Muhammad Imamate Ismaili Twelver Zaydi Angels Judgment Day Mourning of Muharram Intercession Clergy The Four Companions Arbaʽeen Pilgrimage Days of remembrance Ashura Arba'een Mawlid Eid al-Fitr Eid al-Adha Eid al-Ghadir Mourning of Muharram Omar Koshan History Verse of purification Two things Mubahala Khumm Fa...
Water.orgTanggal pendirian2009 (1990 sebagai WaterPartners)TipeOrganisasi bantuan pembangunanDirektur EksekutifGary WhiteTokoh pentingMatt Damon (pendiri)Gary White (pendiri)Situs webwww.water.org Water.org adalah sebuah organisasi bantuan pembangunan nirlaba Amerika Serikat yag merupakan hasil merger antara H2O Africa Foundation, yang didirikan oleh Matt Damon, dan WaterPartners, yang didirikan oleh Gary White.[1] Tujuan organisasi ini adalah untuk memberikan bantuan kepada daerah di...
Bruno PesaolaPesaola alla guida della Fiorentina fra gli anni 60 e 70 del XX secoloNazionalità Argentina Italia (dal 1953) Altezza165[1] cm Peso74 kg Calcio RuoloAllenatore (ex attaccante) Termine carriera1962 - giocatore1985 - allenatore CarrieraGiovanili 1939-1944 River Plate Squadre di club1 1944-1946 Dock Sud84 (26)1947-1950 Roma90 (20)1950-1952 Novara64 (15)1952-1960 Napoli240 (27)1960-1961 Genoa20 (5)1961-1962 Scafatese? (?) Nazional...
الدوري الفرنسي 1988–89 تفاصيل الموسم الدوري الفرنسي النسخة 51 البلد فرنسا التاريخ بداية:15 يوليو 1988 نهاية:31 مايو 1989 المنظم اتحاد فرنسا لكرة القدم البطل أولمبيك مارسيليا الهابطون نادي لانس، وستاد لافال، ونادي ستراسبورغ مباريات ملعوبة 380 عد�...
American neuroscientist Heather BerlinBerlin speaking in 2014BornHeather A. BerlinJune 20New York, New York, U.S.Other namesHeather BerlinAlma materMagdalen College, University of Oxford (DPhil) Harvard University (MPH)SpouseBaba Brinkman (2013-2024)AwardsYoung Investigator Award American Neuropsychiatric AssociationClifford Yorke Prize International Neuropsychoanalysis SocietyScientific careerFieldsNeurosciencePsychologyScience CommunicationInstitutionsIcahn School of Medicine at M...
One Day Format League ICC Men's Cricket World Cup Super LeagueSportCricketFounded2019First season2020–2023 ICC Cricket World Cup Super LeagueReplaced byICC Men's ODI Team Rankings[1]AdministratorInternational Cricket CouncilNo. of teams13 The ICC Men's Cricket World Cup Super League was an international cricket competition contested in the One Day International (ODI) Cricket format and the top level of the three-league Cricket World Cup qualification system which was introduced in 2...
New Zealand politician For the association footballer, see William Anderton. The HonourableBill Anderton16th Minister of Internal AffairsIn office12 December 1957 – 12 December 1960Prime MinisterWalter NashPreceded bySidney Walter SmithSucceeded byLeon GötzMember of the New Zealand Parliamentfor EdenIn office27 November 1935 – 27 November 1946Preceded byArthur StallworthySucceeded byWilfred FortuneMember of the New Zealand Parliamentfor Auckland CentralIn office27 Novem...
.png)
.svg)
.svg){kind=small}
