Овчинникова Олена Василівна

Овчинникова Олена Василівна
Народження1 жовтня 1935(1935-10-01) (89 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська СРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна
 США Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняКиївський державний художній інститут (1960) Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьграфікеса, педагог, есеїстка Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчительПащенко Олександр Софонович, Касіян Василь Ілліч, Данченко Олександр Григорович, Чичкан Леонід Ілліч, Селіванов Іван Михайлович і Єржиковський Сергій Миколайович Редагувати інформацію у Вікіданих
ПрацівникКиївський державний художній інститут Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленСпілка радянських художників України Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоОвчинников Василь Федорович Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиМарголіна Раїса Гаврилівна Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Овчинникова.

Олена Василівна Овчи́нникова (нар. 1 жовтня 1935, Київ) — український графік, есеїст, педагог; член Спілки радянських художників України з 1965 року.

Біографія

Народилася 1 жовтня 1935 року в місті Києві (нині Україна). Дочка художників Василя Овчинникова і Раїси Марголіної. 1960 року закінчила Київський художній інститут по майстерні станкової графіки[1]. Її викладачами були зокрема Олександр Пащенко, Василь Касіян, Олександр Данченко, ЛеонідЧикан, Іван Селіванов, Сергій Єржиковський. Дипломна робота — серія ліноритів «Люди з Верховини»[1].

Упродовж 1969—1982 років викладала малюнок у Київському художньому інституті. Жила у Києві, в будинку на Русанівській набережній № 22, квартира № 43 та у будинку на вулиці Ежена Потьє, № 11, квартира № 69[2]. У 2001 році емігрувала до США, живе й працює у місті Піттсбурзі.

Творчість

Працювала у галузях станкової та книжкової графіки, монументального мистецтва. Серед робіт:

станкова графіка
  • серія ліногравюр «Люди з Верховини» (1960);
  • серія ліногравюр «Мирне літо» (1963—1965);
  • диптих «Балада про синів» (1967);
  • «Свято, що завжди з тобою» (1971, літографія);
  • серія літографій «Житіє протопопа Авакума» (1977);
  • серія «Київський щоденник» (1990-ті);
  • серія «Емігрантські сни» (2002—2007);
темперний живопис
  • «Пологовий будинок» (1967);
  • «Святкові сорочки для десяти синів» (1971);
  • «Кришталева чара» (1980);
  • «Жнива» (1983);
  • «Рушники» (1994);
  • «Благодійні обіди» (1997).

1990 року зробила розписи «Гопак», «Краков'як» у фойє концертого залу київського готелю «Інтурист».

Проілюструвала понад 25-ти книжок, зокрема:

Брала участь у республіканських виставках з 1960 року, всесоюзних — з 1965 року, зарубіжних — з 1964 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1987 і 1995 роках.

Окремі роботи художниці зберігаються у Національному художньому музеї України та Музеї української діаспори в Києві, Вінницькому, Дніпровському, Одеському, Запорізькому, Миколаївському, Полтавському, Херсонському художніх музеях.

Авторка низки есе, зокрема в журналі «Всесвіт»: «12 дней во Франции» (1966), «Я не стану описы­вать Колизей» (1971), «Америка: шедевры и муляжи» (1978) тощо.

Примітки

  1. ↑ а б Олена Овчинникова. Бібліотека українського мистецтва.
  2. ↑ Овчинникова Олена Василівна / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 108.

Література