Село Обознівка знаходиться на правому березі річки Сухий Омельник за 18 км від районного центру міста Глобиного, за 12 км від залізничної станції Рублівка, за 20 км від міста Кременчука[1]. Вище за течією примикає село Новий Виселок, нижче за течією за 0,5 км розташоване село Гуляйполе, на протилежному березі — село Зарічне. В межах села Обознівки по руслу річки утворена водойма площею водного дзеркала 32,2 га, рівень води в якій регулюється гідротехнічною спорудою[1].
Історія
У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 105 жителів села загинули від голоду.[2]
Село Обознівка виникло приблизно в 1630 році під час визвольної війни українського народу проти польських загарбників. Хороші природні пасовища в долині річки Сухий Омельник, родючі чорноземні поля зумовили виникнення невеличкого поселення. А після війни на вільних землях поселилися козаки Кривун і Терещенко. Хутірець мав назву Омельничок. З легенд, назва села, яке довгий час називалося Обізнівка, походить від слова «Обіз». Ніби під час Північної війни Росії з Швецією на цьому місці зупинився на шляху до м. Полтави військовий обоз ІІІ розряду, який віз військове спорядження з складів, розташованих на місці сучасного села Погреби. Військові дії перенеслися від Полтави до р. Дніпро, а тому обозу було наказано далі не рухатись. Після погрому шведів, обозні залишилися жити на правому березі річки Сухий Омельник.
За часів кріпацтва, коли село належало пану Шушкову, село було бідним і необлаштованим. Пан Шушков відзначався безжалісністю, жорстокістю по відношенню до кріпаків. Селяни вбили свого пана. Новим власником став генерал Башмаков, який служив у Петербурзі. Маєток знаходився на лівому березі річки Сухий Омельник. Сам поміщик рідко з'являвся в селі і тому свавіллям управляючого не було меж. Селяни надзвичайно бідували. Всі селянські господарства мали 750 га землі, у той час, як поміщик господарював на 1800 га. На цій землі селяни відробляли панщину по 4 дні на тиждень. Через землю поміщика селянам не дозволялось навіть переходити, вони обходили панські володіння за багато кілометрів. Поміщику належали ліс і річка.
В кінці ХІХ ст. Башмаков помер, а його вдова продала помістя пану Балтазару Скадовському. Скадовський в якості весільного подарунка передав помістя молодому подружжю Софії Балтазарівні Скадовській (дочці) та Олександру Панайотову. Маєток з усіма володіннями називався Софіївською економією пана Олександра Костянтиновича Панайотова. Становище селян залишилось тяжким. Панайотов прибрав до рук землі хуторів Горбикове і Трохимців. В пана батракували за 3 крб. на місяць. Але поступово економія почала кріпнути. Пан звозив хороших ремісників. Дітей селян навчали майстерності шорників, бондарів, гончарів. В селі були побудовані цегельний, винокурний заводи, чайна.
За переписом 1859 року записана, як хутір Кременчуцького повіту, у якому було 88 дворів, 849 жителів. З другої половини 19 століття Обознівка віднесена до складу Пустовійтівської волості Кременчуцького повіту. В 1875 році відкрито земське училище, у якому навчалося 55 учнів і працювало 2 учителя. Влітку 1905 року страйкували селяни, які працювали на винокурному і цегельному заводах О.Панайотова, вони спалили кілька господарських будівель, 30 чоловік було заарештовано. В 1901 році освячена Богоявленська церква.
Радянська окупація розпочалась в січні 1918 року. Обознівка стає центром сільради. В 1919 році на базі поміщицької економії створено радгосп — племрозсадник «Жовтень», згодом перетворений на племзавод. Господарство проіснувало до 1996 року, після чого було реформоване, а в 2004 році в зв'язку з банкрутством ліквідоване.
7 березня 1923 року село віднесено до Глобинського району Кременчуцького округу.
У період німецько — фашистської окупації Обознівки (13.09.1941 — 26.09.1943) гітлерівці стратили 9 жителів села, вивезли на примусові роботи до Німеччини 123 чоловіки, знищили все господарство племрадгоспу, спалили 44 будинки.
В даний час площа сільської ради складає 4433,3 га, з яких — 90 % — сільськогосподарські угіддя, 2 % — лісовкриті площі, 8 % — інші землі.
Сільська рада межує з Пустовійтівською, Пузиківською, Погребівською, Фрунзівською сільськими радами Глобинського району, Кременчуцьким районом Полтавської області.
Обознівська сільська рада розташована в лісостеповій зоні. Ґрунти переважно чорноземні.
Територію сільської ради перетинає автотраса районного значення Глобине — Кременчук протяжністю дорожного полотна 6,1 км.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Глобинської міської громади[3].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно — територіальної реформи та ліквідації Глобинського району, село увійшло до складу новоутвореного Кременчуцького району[4].
Населення
Населення станом на 1 січня2011 року становить 418 осіб.[1]
