У Радянському Союзі областю називалася адміністративно-територіальна одиниця, частина територіального ряду радянських республік; виділялася з урахуванням природних і економічних особливостей території, кількості населення, транспортних шляхів, а також тяжіння населених пунктів до крупних промислових центрів.

За Конституцією СРСР 1936 року питання утворення областей і внесення змін в обласний поділ знаходилися у компетенції Союзу РСР, законом від 11 лютого 1957 року віднесенні до відання союзних республік. Органами державної влади в областях Союзу були обласна Рада депутатів трудящих, яка обиралася населенням на 2 роки, виконавчим і розпорядчим органом — Виконком, який утворювався обласною Радою. Області в СРСР введені адміністративно-територіальною реформою 1923–1930 років замість раніше існуючих губерній. Ця реформа, в основі якої лежали принципи економічного районування, була підготовлена реорганізацією у перші роки радянської влади (1917–1922) дореволюційного адміністративно-територіального поділу (створення національних автономій, дроблення колишніх губерній і утворення нових адміністративно-територіальних одиниць, переважно навколо великих промислових центрів).

Процес утворення областей у РРФСР і СРСР можна умовно розділити на два періоди: до 1930 року і після 1930 року. У перший період утворювалися великі області, які об'єднували у собі кілька скасованих губерній. У другий період створені раніше великі області та краї ділилися на більш дрібні області, при цьому деякі області скасовувалися. У РРФСР цей процес йшов практично безперервно до 1957 року, а в союзних республіках — практично до 1990 року.

На момент утворення СРСР у РРФСР існували три самостійні області — Далекосхідна, Донська і Кубано-Чорноморська, а також шість областей у складі Туркестанської АРСР, але незабаром ці області були ліквідовані. 1924 року Донська та Кубано-Чорноморська області увійшли до складу Південно-Східної області, яка до кінця того ж року була перетворена у Північно-Кавказький край; у тому ж році внаслідок національно-територіального розмежування у Середній Азії ліквідована Туркестанська АРСР разом з її територіальним устроєм. Далекосхідна область була перетворена у Далекосхідний край 1926-о року.

Обласний поділ на території УРСР було введено 27 лютого 1932. До червня 1959 він стабілізувався і не змінювалося до 1992.

Спочатку у республіці було утворено п'ять великих областей: Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Одеська і Харківська. У той же рік було утворено ще дві області: спочатку Донецька (з частин Харківської та Дніпропетровської областей), а пізніше — Чернігівська (з частини Київської).

У вересні 1937 з'являються ще чотири області: з частини Київської — Житомирська і Полтавська (спільно з Харківською областю), з частини Вінницької — Кам'янець-Подільська, а з частини Одеської — Миколаївська. Роком пізніше з частини Донецької області утворена Ворошиловградська область (нині Луганська).

1939 року також утворено кілька нових областей. На початку року — Запорізька, Кіровоградська і Сумська, виділені відповідно з Дніпропетровської, Миколаївської та Харківської (разом з Чернігівською) областей, а наприкінці року на приєднаних польських територіях Західної України утворені Волинська, Дрогобицька, Львівська, Рівненська, Станіславська і Тарнопольска області.

1940 року Українській РСР відходить частина території Румунії, на якій утворюються дві області: Аккерманська (Ізмаїльська) і Чернівецька.

1946 року Українській РСР знову відходить частина території Чехословаччини; на цих землях утворена Закарпатська область.

1954 року в УРСР утворені останні дві області — Черкаська (з частин вже існуючих областей) і Кримська, яка була передана з РРФСР.

З усіх утворених в Українській РСР областей було ліквідовано лише дві: Дрогобицька та Ізмаїльська. Перша у 1940-х роках була частково передана Польщі, частина, що залишилася 1959-о була приєднана до Львівської області. Ізмаїльська область 1954 року повністю була передана до складу Одеської області.

Як і в РРФСР, деякі області змінювали свої назви. Донецька область з 1938 по 1961 рік називалася Сталінською, Тарнопольська область з 1944 року стала називатися Тернопільською, Кам'янець-Подільська з 1954 року — Хмельницької, а Станіславська з 1962 року —Івано-Франківською. Ворошиловградська область 1958 року була перейменована на Луганську, в 1970 — знову на Ворошиловградську, а 1990 року — знову на Луганську.

Після оголошення незалежності України, в 1992 Кримська область перетворена на Автономну Республіку Крим, в іншому обласний поділ залишився без змін.

Крім згаданої вище Південно-Східної області, до 1930 року також були утворені (у хронологічному порядку):

• Уральська область (1923) з Єкатеринбурзької, Пермської, Тюменської та Челябінської губерній.
• Ленінградська область (1927) з Ленінградської, Мурманської, Новгородської, Псковської та Череповецької губерній.
• Нижньоволзька область (1928) з Астраханської, частини Самарської, Саратовської та Сталінградської губерній; у тому ж році перетворена на Нижньоволзький край.
• Середньоволзька область (1928) з Оренбурзької, Пензенської, частини Саратовської, Самарської та Ульяновської губерній; 1929 року перетворена на Середньоволзький край.
• Центрально-Чорноземна область (1928) з Воронезької, Курської, Орловської та Тамбовської губерній.
• Нижньогородська область (1929) з Нижньогородської, Вятської та малих частин Володимирської та Костромської губерній; у тому ж році перетворена у Нижньогородський край.
• Іванівська промислова область (1929) з Володимирської, Івано-Вознесенської, Костромської та Ярославської губерній.
• Центрально-Промислова (Московська) область (1929) з Московської, Рязанської, Тульської, частин Володимирській, Калузької та Тверської губерній.
• Західна область (1929) з Брянської, Смоленської, частин Калузької, Тверської губерній та Великолуцького округу Ленінградської області.

Таким чином до 1930 року на території РРФСР, та й усього СРСР, були ліквідовані всі губернії.

Після 1930 шість великих областей почали розділяти на більш дрібні; до 1957 року остаточно сформувалося обласний розподіл РРФСР, що не змынювався до 1990 року, а фактично — до 2005 року.

• Уральська область 1934 року була розділена на Обсько-Іртишську, Свердловську і Челябінську області, у тому ж році Обсько-Іртишська область ліквідована, і на її основі утворена Омська область. Надалі з частини Свердловської області була утворена Пермська область, з частини Челябінської — Курганська область, а з частини Омської — Тюменська область.
• З Ленінградської області послідовно утворилися Мурманська, Новгородська і Псковська області, а ще до утворення Мурманської області, частина Ленінградської області відійшла до новоствореної Вологодської області.
• Центрально-Чорноземна область спочатку була розділена на Воронезьку і Курську області, згодом з їх територій та територій сусідніх Західної та Рязанської областей також були утворені Білгородська, Брянська, Липецька, Орловська, Пензенська і Тамбовська області. 1954 року на стику Воронезької, Саратовської та Сталінградської областей була утворена Балашовська область, але через 3 роки вона була ліквідована.
• Іванівська промислова область розділилася на Іванівську і Ярославську області, пізніше з частини Івановської області утворилася Володимирська, а з частини Ярославської — Костромська області.
• З Московської області спочатку утворилася Калінінська область (разом з частиною Західної області), Потім — Рязанська і Тульська області. Пізніше з частини Тульської та сусідньої Смоленської областей утворилася Калузька область. 1943 року з частини Калінінської області та територій сусідніх областей була утворена Великолукська область, але у 1957 вона була скасована та розділена між Калінінською та Псковської областями.
• Частина Західної області спочатку відійшла новоствореній Калінінської області, а 27 вересня 1937 частина області відійшла новоствореній Орловській області, частина, що залишилася стала Смоленською областю.

Деякі великі краї також мали у своєму складі області. Так, у складі Північно-Кавказького краю була утворена Північна область, але через 2 місяці вона перейшла до складу Азово-Чорноморського краю, а ще через півроку була ліквідована. Далекосхідний край з 1932 також мав обласний поділ: спочатку були утворені Амурська, Камчатська, Приморська і Сахалінська області, пізніше до них додалися Зейська, Нижньо-Амурська, Уссурійська і Хабаровська області. після поділу краю, Приморська та Уссурійська області відійшли Приморському краю, а Амурська, Камчатська, Нижньо-Амурська, Сахалінська та Хабаровська — до Хабаровському; Зейська область за рік до цього була передана Читинській області. Надалі, восени 1943 було ліквідовано обласний поділ Приморського краю, а пізніше зі складу Хабаровського краю у самостійні області послідовно виведені Сахалінська, Амурська, Магаданська (створена з частини районів колишньої Хабаровської області) і Камчатська області. Нижньо-Амурська область була ліквідована 23 січня 1956 одночасно з виведенням Камчатської області, її територія залишена у складі Хабаровського краю, тим самим було припинено обласний розподіл країв.

10 березня 1932 року територія Казакської АРСР була розділена на 6 областей: Актюбінську, Алматинську, Східноказахстанську, Західно-Казахстанську, Карагандинську і Південно-Казахстанську. Пізніше, у липні 1936 з частини Актюбінської області була утворена Костанайська область, а з частини Карагандинської — Північноказахстанська, але вже 5 грудня 1936 Казакська АРСР була перетворена у союзну Казахську РСР із збереженням обласного поділу.

5 грудня 1936, після виведення новоутворених АРСР зі складу країв у самостійні суб'єкти, у РРФСР утворилися 7 нових областей, однойменних колишнім краях: Східно-Сибірська, Горьківська, Кіровська, Куйбишевська, Саратовська, Північна і Сталінградська; за два роки до цього з частини Середньоволзького (Куйбишевського) краю була утворена Оренбурзька область. Надалі Східно-Сибірська область була розділена на Іркутську і Читинську області, Північна — на Архангельську і Вологодську, з частини Сталінградської області утворена Астраханська, а з частини Куйбишевської — Ульянівська області. На початку 1954 з частини Горьківської області була створена Арзамаська область, але через три роки її ліквідували та повернули до складу Горьківської області.

1937 року були утворені ще дві області — Ростовська і Новосибірська, утворені з частин Азово-Чорноморського та Західно-Сибірського країв відповідно, при цьому ці території зберегли статус краю, але отримали інші назви. З частин Новосибірської області згодом були утворені Кемеровська і Томська області. 1954-о з частини Ростовської області була утворена Каменська область, але через три роки вона була скасована.

Під час Німецько-радянської війни, після звільнення територій деякі «неблагонадійні» народи депортували зі своїх споконвічних місць проживання, у тому числі чеченці, інгуші та кримські татари. У цьому зв'язку Кримська АРСР 1945-о року була перетворена у Кримську область, а Чечено-Інгушська АРСР 1944-о була ліквідована і на частини її території утворена Грозненська область. Надалі народи були реабілітовані та повернуті на свої землі, Кримська область була передана Української РСР, де залишалася областю до 1992, а Чечено-Інгушська АРСР у 1957 була відновлена, відповідно Грозненська область — ліквідована.

1946 року на землях, що відійшли СРСР внаслідок II Світової війни від Німеччина та Японії, утворені відповідно Кенігсбергська і Південно-Сахалінська області. Перша через 3 місяці Кенігсбергська область була перейменована у Калінінградську, а через рік Південно-Сахалінська була ліквідована та об'єднана з Сахалінською областю.

У травні 1952 як експеримент Башкирська та Татарська АССР були розділені на області: Башкирська — на Стерлітамакську і Уфимську, татарська — на Казанську і Чистопольську. У лютому 1953 «на папері» у складі Татарської АРСР була утворена третя, Бугульмінська область, але через два місяці експеримент було визнано невдалим і всі області були ліквідовані.

Деякі області міняли свою назву. Так, у 1939–1957 роках Оренбурзька область називалася Чкаловською, а Пермська у 1940–1957 роках — Молотовською. 1961 року Сталінградська область була перейменована у Волгоградську, а на початку 1990-х років назви змінили Горьківська, Калінінська та Куйбишевська області, ставши, відповідно, Нижньогородською, Тверською та Самарською областями.

Обласний поділ на території КазССР з'явилося ще за часів Казакської АРСР — республіки у складі РРФСР.

До моменту утворення союзної Казахської РСР, на її території вже були утворені 8 областей: Актюбінська, Алма-Атинська, Східноказахстанська, Західно-Казахстанська, Карагандинська, Кустанайська, Північноказахстанська і Південно-Казахстанська.

У 1938–1939 роках число областей зросло: з частини Східноказахстанської області утворено Павлодарська і Семипалатинська області, з частини Західно-Казахстанської — Гур'ївська, з частини Північно-Казахстанської — Акмолинська, а з частини Південно-Казахстанської — Жамбильська і Кзилординська.

1944 року у КазССР утворено ще дві області — Кокчетавськая (з частини Північно-Казахстанської) і Талди-Курганська (з частини Алма-Атинській). Такі області були утворені лише в 1970-ті роки.

1970 року була з частин Целіноградській та Кустанайській областей була утворена Тургайська область, а 1973 року з частин Карагандинської та Гур'євськї областей — відповідно Джезказганська і Мангистауські області.

Деякі області скасовувалися, але потім знову відновлювалися. Так, у 1959–1967 роках не існувало Талди-Курганської області, а у 1988–1990 роках — Мангишлацької та Тургайскої областей. Короткий період з грудня 1960 по травень 1961 року не існувало Акмолинської області, після чого вона була відновлена під назвою Целиноградська.

Крім згаданої Акмолинської, були перейменовані ще дві області: 1962 року Західно-Казахстанська область отримала назву Уральська, а Південно-Казахстанська — Чимкентська.

Після проголошення незалежності Казахстану, 1992 року Уральській, Целінградській та Чимкентській областям були повернуті назви Західно-Казахстанська, Акмолинська та Південно-Казахстанська відповідно, а Гур'ївська область перейменована у Атирауську. 1997 року були скасовані 5 областей: Джезказганська, Кокчетавська, Семипалатинська, Талди-Курганська та Тургайська.

Обласний поділ на території БССР було введено 15 січня 1938.

Спочатку були утворені 5 областей: Вітебська, Гомельська, Мінська, Могилевська і Поліська. майже через 2 роки на переданих від Польщі білоруських землях були утворені ще 5 областей:Барановицька, Білостоцька, Брестська, Вілейська (Молодечненського) і Пінська.

1944 року з уже створених областей утворені ще три: Бобруйська, Гродненська і Полоцька, при цьому Білостоцька область була ліквідована: більша її частина передана Польщі, менша — до складу Гродненської області. Таким чином БССР стала складатися з 12 областей — максимальної кількості за всю свою історію.

Проте така кількість областей залишалося в республіці недовго. Вже через 10 років 1954-о року, разом були ліквідовані 5 областей: Барановицька, Бобруйська, Пінська, Поліська та Полоцька, а 1960-j — Молодечненського.

Таким чином, 1960 року встановився обласний розподіл Білорусі, який зберігся без будь-яких істотних змін донині.

Найперші області в УзРСР з'явилися майже одразу після її утворення 1925 року, але це була спроба створити ще «імперські» області з частин раніше існуючих областей Туркестанської АРСР та нових територій колишнього Бухарського емірату та Хівінського ханства. Тоді були утворені Заравшанська, Кашка-Дар'їнська, Самаркандська, Сурхан-Дар'їнська, Ташкентська, Ферганська, Хорезмська області та Кенімехський район на правах області; області ділилися на повіти, а повіти — на волості. Проіснували вони недовго і 1926 року були ліквідовані.

Прообрази сучасних областей були створені 15 січня 1938, тоді були утворені Бухарська, Самаркандська, Ташкентська, Ферганська і Хорезмська області.

Пізніше, з частини Бухарської області були утворені Кашкадар'їнська і Сурхандар'їнська області, з частини Ферганської — Андижанська і Наманганська області, а з частин Самаркандської та Ташкентської областей — Сирдар'їнська область, з частини якої пізніше була утворена Джиззацька область. Остання область — Навоїйська — була утворена 1982 року з частин Бухарської та Самаркандської областей.

Деякі області скасовувалися, але пізніше відновлювалися. Так, 1960 року були ліквідовані Кашкадар'їнська та Наманганська області (відновлені, відповідно 1964-о і 1967-о), а 1988-о року — Джиззацька та Навоїйська області (відновлені у 1990 і 1992 роках відповідно).

Після оголошення незалежності Узбекистану області стали називати вілаєт, але їх кількість не змінилася.

Обласний поділ на території КірССР було введено 21 листопада 1939. Тоді були утворені Джалал-Абадська, Іссик-Кульська, Ошська, Тянь-Шанська і Фрунзенська області. Через п'ять років з частин Джалал-Абадської та Фрунзенської областей була утворена Таласька область.

Надалі області ліквідовувалися і відновлювалися, але до 1990 року обласний розподіл повернулося до стану на 1944 рік, помінялися лише назви областей. Так, з 1956 року по 1963 послідовно були ліквідовані Таласська, Джалал-Абадської, Іссик-Кульська, Фрунзенська та Тянь-Шанська області.

1970 року відновлені Іссик-Кульська та Тянь-Шанська області, остання отримала нову назву — Наринська. Через 10 років була відновлена Таласька область.

1988 року Наринська та Таласька області знову були ліквідовані, але вже через два роки, 1990 року, відновлені. Тоді ж, 1990 року, відновлені Джалал-Абадська та Фрунзенська області, остання отримала нову назву — Чуйська.

У незалежній Киргизії 1999 року з частини Ошської області була утворена Баткенська область.

Обласний поділ на території ТаджССР було введено 27 жовтня 1939. Тоді були утворені Гармська, Кулябська, Ленінабадська і Сталінабадська області.

1944 року з частин Кулябської та Сталінабадської областей була утворена Курганська область, а через рік з частини Ленінабадської — Ура-Тюбинська.

З 1947 року почався процес ліквідації областей. Тоді були ліквідовані Курганська та Ура-Тюбинська області, 1951 року — Сталінабадська, 1955 року — Гармська та Кулябська і 1962 року — Ленінабадська область. Таким чином, обласний поділ Таджицької РСР було ліквідовано.

З 1970 року області починають відновлювати. Наприкінці 1970 року відновлено Ленінабадську область, через три роки — Кулябську область, ще через 3,5 року — Курганську область.

1988 року Кулябська та Курганська області були об'єднані у Хатлонську область, але через три роки знову були розділені.

У незалежному Таджикистані у вересні 1992 року була відновлена Хатлонська область, а 2000 року Ленінабадська область перейменована у Согдійську; області стали називатися вілаєтами.

Обласний поділ на території ТССР було введено 21 листопада 1939. Тоді було утворено Ашхабадську, Красноводську, Марийську, Ташаузську і Чарджоуську області. Через три роки з частини Чарджоуської області утворена Керкінська область.

Надалі області ліквідовувалися і відновлювалися, але до 1992 року обласний розподіл повернувся до початкового стану, помінялися лише назви областей. Так, 1947 року Керкінська та Красноводська області були ліквідовані; Красноводська область через три роки була відновлена, а Керкінська область більш ніколи не утворювалася.

З 1955 почався процес ліквідації областей. Тоді була ліквідована Красноводська область, 1959 року ліквідована Ашхабадська область, а 1963 року — залишилися три області. Таким чином, обласний розподіл Туркменської РСР було ліквідовано.

З 1970 року області починають відновлювати. Наприкінці 1970 року були відроджені Марийська, Ташаузська та Чарджоуська області, а через три роки — Ашхабадська та Красноводська.

1988 року Ашхабадська та Красноводська області знову ліквідуються, але вже 1991 року остання відновлюється під новою назвою Балканська.

У незалежній Туркменії 1992 року області стали називати велаятами. Тоді ж була відновлена Ашхабадська область під назвою Ахалський велаят, а Ташаузська та Чарджоуська області отримали назви Дашогузький і Лебапський велаят відповідно.

У 1950–1953 роках у ряді союзних республік як експеримент було введено обласний поділ.

1950 року обласний поділ було введено у Литовській РСР, 1951 року — у Грузинській РСР, 1952 року — в Азербайджанській, Латвійській та Естонській РСР. ЛитРСР була розділена на Вільнюську, Каунаську, Клайпедську і Шяуляйську області, ГССР — на Кутаїську і Тбіліську області, АзССР — на Бакинську і Гянджинську області, ЛатССР — на Даугавпілську, Лієпайську і Ризьку області та ЕССР — на Пярнуську, Талліннську і Тартуську області.

1953 року експеримент був визнаний невдалим, і у квітні — травні того ж року всі вищеперелічені області були ліквідовані і більше не відновлювалися.

• Автономна область
• Автономна республіка
• Губернія
• Край
• Повіт
• Провінція

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (травень 2014)