PROFILPELAJAR.COM

	Республіка Нікарагуа; ісп. República de Nicaragua
Прапор	Герб
	Гімн: Salve a ti, Nicaragua
	Розташування Нікарагуа
Столиця; (та найбільше місто)	Манагуа ; 12°09′ пн. ш. 86°16′ зх. д.country H G O
Офіційні мови	іспанська мова
Форма правління	Республіка
- Президент	Даніель Ортега
Незалежність
- від Іспанії	15 вересня 1821
Площа
- Загалом	129 494 км² (97)
- Внутр. води	7,14 %
Населення
- оцінка 2022	6,751,000
- Густота	42/км² (157)
ВВП (ПКС)	2005 р., оцінка
- Повний	$20 966 мільярдів (108)
- На душу населення	$3 636 (119)
ІЛР (2006)	0,698 (medium) (112)
Валюта	Кордоба (NIO)
Часовий пояс	(UTC-6)
Коди ISO 3166	NI / NIC / 558
Домен	.ni
Телефонний код	+505
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Нікарагуа

Нікара́гуа (ісп. Nicaragua МФА: [nikaˈɾaɣwa] Нікара́гва), офіційно Респу́бліка Нікара́гуа — країна в Центральній Америці. Найбільша за площею (139 494 тис. км²) серед центральноамериканських держав. Є членом ООН, Організації американських держав (ОАД), Системи центральноамериканської інтеграції (СЦАІ), Центральноамериканського спільного ринку (ЦАСР), Латиноамериканської економічної системи^[en] (ЛАЕС), Співтовариства держав Латинської Америки та Карибського басейну^[en] (СДЛАК), Руху неприєднання та ін.

Назва

Офіційна назва — Республіка Нікарагуа, Нікарагуа (ісп. Republica de Nicaragua, Nicaragua)^[1]. Назва країни походить від назви найбільшого індіанського поселення Нікарао в цих місцях, що на нього натрапив іспанський конкістадор Ґіль Ґонсалес Давіла^[es] під час експедиції 1522-1523 років. Частка «агуа» (ісп. agua) означає воду, тобто великі озера поблизу поселення, Манагуа і Нікарагуа. Іноді назву виводять не від назви поселення, а від імені індіанського вождя Нікарао (?-1523), який був підступно вбитий іспанськими конкістадорами^[2].

Географія

Докладніше: Географія Нікарагуа та Геологія Нікарагуа

Країна розташована між Тихим океаном та Карибським морем, межує на півночі з Гондурасом, на півдні з Коста-Рикою.

Загальна довжина морського узбережжя Нікараґуа — 910 км. Нікараґуа має вихід як до Тихого океану, так і до Карибського моря.

Основні річки: Коко, Прінсаполька, Ріо-Ґранде та інші.

Гондурас	Гондурас
Тихий океан		Карибське море
Тихий океан	Коста-Рика

Рельєф

У межах території Нікараґуа, що відрізняється великою різноманітністю ландшафтів, можна виділити чотири великі природні області.

Прибережна частина Нікарагуа — низовини, усередині країни — нагір'я з хребтами висотою до 2438 м. На заході від нагір'я — тектонічна западина з великими озерами Нікараґуа та Манагуа.

Уздовж західної околиці западини протягається ланцюг згаслих і діючих вулканів: Косігуїна (859 м), Ель-В'єхо (1780 м), Момотомбо (1258 м) і інші.

Вся зона західної западини високосейсмічна. У зоні діючих вулканів часто відбуваються землетруси.

Країну перетинають два довгих гірських пасма, у яких налічується понад 40 вулканів.

Клімат

Територія Нікарагуа лежить у тропічному кліматичному поясі^[3]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси^[4].

Сезонний хід температури повітря чітко відстежується^[4]. Найхолодніший місяць – січень, температура на висоті 1500 м, на західному узбережжі, становить 16 °C.

У Нікараґуа переважають східні пасатні вітри.

Повітря достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)^[4].

Досить чітко простежується два сезони: сухий (листопад — квітень) та вологий (травень — жовтень). Середня денна температура сухого періоду: 24-32 °C.

У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони^[4]. У навітряних, відкритих пасату східних частинах території випадає більше опадів на рік. Далі на захід кількість опадів знижується. Подекуди у країні щорічно випадає більше 3100 мм опадів.

Історія

Докладніше: Історія Нікарагуа

Державно-політичний устрій

Нікараґуа — президентська республіка. Очільником держави та уряду є президент Нікараґуа, який обирається терміном на 5 років.

Данієль Ортега Сааведра — президент Нікарагуа у 1985-1990 рр. і з листопада 2006 р. по теперішній час.

Адміністративно-територіальний поділ

Докладніше: Адміністративний поділ Нікарагуа

Нікараґуа поділяється на 15 департаментів та 2 автономних регіони.

№	Назва	Адмінцентр	Населення^[5] (осіб, 2012 р.)	Площа^[6] (км²)	Щільність, осіб/км²
1	Мадрис	Сомото	158 020	1 708,23	92,51
2	Нуева-Сеговія	Окоталь	243 014	3 491,28	69,61
3	Хінотега	Хінотеґа	417 372	9 222,40	45,26
4	Автономний регіон Північно-Карибського узбережжя	Пуерто-Кабесас	453 541	33 105,98	13,70
5	Чинандега	Чинандега	423 062	4 822,42	87,73
6	Естелі	Естелі	220 703	2 229,69	98,98
7	Матагальпа	Матагальпа	542 419	6 803,86	79,72
8	Автономний регіон Південного Карибського узбережжя	Блуфілдс	369 254	27 260,02	13,55
9	Леон	Леон	404 471	5 138,03	78,72
10	Манагуа	Манагуа	1 448 271	3 465,10	417,96
11	Боако	Боако	174 682	4 176,68	41,82
12	Чонталес	Хуіґальпа	182 838	6 481,27	28,21
13	Карасо	Хінотепе	186 898	1 081,40	172,83
14	Масайя	Масайя	348 254	610,78	570,18
15	Гранада	Гранада	200 991	1 039,68	193,32
16	Рівас	Рівас	174 589	2 161,82	80,76
17	Ріо-Сан-Хуан	Сан-Карлос	122 666	7 540,90	16,27
	Всього		6 071 045	120 339,54	50,45

Населення

Докладніше: Населення Нікарагуа

Чисельність населення, станом на 2022 рік, налічує 6 751 000 осіб. Склад населення (станом на 2001 рік): метиси — 70 %, нащадки іспанців — 15 %; афроамериканці — 10 %, індіанці 5 %.

Мови

Державна мова — іспанська, також населення розмовляє мискіто, суму, матагальпа, рама та англійською.

Релігія

Переважна більшість населення країни сповідує католицтво. Вихідці з Вест-Індії — переважно протестанти, значну частку серед яких становлять моравські брати.

Економіка

Докладніше: Економіка Нікарагуа

Нікарагуа — переважно аграрна країна. Основні галузі промисловості: харчова, хімічна, металовиробна, текстильна та легка промисловість, нафтова. У загальному вантажообігу країни провідна роль належить автотранспорту. Основна частина транспортних артерій зосереджена в західній частині країни. У 1993 році загальна протяжність доріг у країні — понад 24 тис. км, здебільшого без твердого покриття. Національна авіакомпанія «Аероніка» здійснює польоти на внутрішніх і міжнародних лініях зі столичного летовища Лас-Мерседес. Головні морські порти — Корінто, Пуерто-Кабесас і Блуфілдс. Найбільший морський порт — Корінто, сполучений зі столицею залізницею.

Експорт: кава, бавовна, цукор, банани, м'ясо.

За даними (Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001):

ВВП — $ 2,2 млрд.
Темп зростання ВВП — 4 %.
ВВП на душу населення — $452.
Прямі закордонні інвестиції — $ 133 млн.
Імпорт (нафта, несільськогосподарська сировина, споживчі товари тривалого користування і обладнання) — $ 1,5 млрд (г. ч. США — 31 %; Гватемала та Японія — по 10 %; Нідерланди — 7,7 %; Мексика — 2,8 %).
Експорт (сільськогосподарська продукція, передусім кава, бавовна, цукор, м'ясо і банани) — $ 896 млн (г. ч. США — 36 %; Німеччина — 12,7 %; Коста Рика — 4,5 %; Іспанія — 4,2 %).

Див. також: Корисні копалини Нікарагуа, Історія освоєння мінеральних ресурсів Нікарагуа та Гірнича промисловість Нікарагуа

Зовнішня політика

Країна має відносини з багатьма країнами світу.

Відносини з Україною

Докладніше: Українсько-нікарагуанські відносини

Дипломатичні відносини з Україною були встановлені 30 листопада 1992 р.^[7] З 7 листопада 1990 р. підтримуються дипломатичні відносини з Тайванем^[8]. Нікарагуа — одна з небагатьох країн, які вслід за Росією визнали незалежність самопроголошеної держави Абхазії^[9].

На початку 2021 року Україна, виконуючи рішення РНБО, ввела секторальні санкції на 5 років проти Нікарагуа через недружні дії щодо України, у результаті яких, ігноруючи протести МЗС України, Нікарагуа відкрило «почесне консульство Нікарагуа» на території окупованого Криму^[10]. Міністерство закордонних справ України неодноразово направляло звернення до Міністерства закордонних справ Нікарагуа з вимогою скасувати своє неправомірне рішення, однак офіційна Манагуа ігнорувала звернення української сторони^[11].

Нікарагуа підтримує РФ у вторгненні в Україну.

Культура

Спорт

Найпопулярніший вид спорту в Нікарагуа — бейсбол. Також поширений бокс, який набув популярності завдяки успіху Алексіса Аргуельйо. Інші популярні види спорту: футбол, важка атлетика та плавання. За часів Сандіно уряд доклав зусиль для популяризації спорту серед жінок. Олімпійські спортсмени з Нікарагуа вперше представили свою країну в Мехіко в 1968 році^[12].