Стрічка відкрила 54-й Каннський кінофестиваль (2001)[3], отримала схвальні відгуки критиків і глядачів, а також здобула низку нагород та номінацій, зокрема стала переможцем у двох номінаціях премії «Оскар» і в трьох — «Золотого глобусу».
Сюжет
Події розгортаються у Парижі1899 року. Молодий бідний поет Крістіан закохується у Сатін — куртизанку і зірку кабаре«Мулен Руж». Сатін також покохала хлопця, але, на вимогу власника кабаре Гарольда Зідлера, має бути з Герцогом, аби той фінансував постановку нової вистави, в якій їй відведена головна роль. Щоб бути разом з коханим, дівчина домовилася, щоб сценарій писав Крістіан, а також брав участь у роботі над новим проєктом. Зрештою Герцог про все здогадується і вирішує вбити суперника під час прем'єри вистави. Лихий задум Герцогові здійснити не вдалося, але саме на сцені, на руках у Крістіана, помирає, хвора на туберкульоз, Сатін.
Історія створення
За зізнаннями самого База Лурмана, мюзикли він любить ще з дитинства і, після театру прийшовши у кінематограф, мав бажання колись зняти саме музичний фільм. Що ж стосується самої історії, то за основу для сюжету режисер взяв міф про Орфея, а за головну ідею — перехід від «юнацького ідеалізму» до дорослого життя[4]:
Я хотів пройти шляхом Орфея: показати перехід від юнацького ідеалізму до того, коли ти розумієш, що є речі більші за тебе — люди вмирають, деякі стосунки неможливі — і тебе це руйнує. Через рубці того досвіду, через ту втрату ти ростеш внутрішньо і духовно, і це вже шлях дорослий.
Оригінальний текст (англ.)
I was going to be walking through the Orphean journey, the transition of youthful idealism to when you realise that there are things bigger than you — people die, some relationships cannot be — and you are destroyed by that. The scars of that experience and that loss allow you to grow internally and spiritually, and that's the adult journey.
— Баз Лурман
Візит до кабаре «Мулен Руж» у Парижі надихнув режисера обрати його місцем подій для своєї картини, а зображаючи богемне життя саме в епоху змін 1890–1900 років, він хотів провести паралель із технологічними та культурними змінами, що мали місце наприкінці XX століття[4].
Знімання
У перший день роботи над картиною помер батько База Лурмана, але режисер вирішив виробництво не зупиняти. Окрім декількох сцен у Мадриді, фільм було повністю знято у павільйонах «20th Century Fox» у Сіднеї (Австралія)[4].
Знімання тривали з 9 листопада 1999 року по 13 травня 2000 року[5], на два тижні припинялися через травму виконавиці головної ролі: під час виконання одного з танцювальних номерів Ніколь Кідман зламала ребро[6]. Взагалі за цей час актриса двічі ламала ребра, а під кінець знімання ще й травмувала коліно, то ж низку сцен грала, сидячи в інвалідному візку[4].
Розробка та виготовлення костюмів для фільму здійснювалися під керівництвом дружини База Лурмана, художника-постановника Кетрін Мартін. Щоб створити яскраві та привабливі образи, дизайнери інколи навмисне дозволили собі деякі історичні неточності у моді тих часів та вдалися до модернізації деяких вбрань, зокрема для дівчат кабаре. Натхненниками стилю головної героїні стали фатальні жінки, голлівудські акторки Марлен Дітріх, Мерилін Монро та Грета Гарбо[7].
Спеціально для цієї стрічки й, власне, для героїні Ніколі Кідман, австралійський ювелір Стефано Кантурі створив коштовне кольє «Сатін» з платини та 1308 діамантів, вагою 134 карати[8]. Кольє було оцінено в 1 млн доларів США[9] і занесено до Книги рекордів Гіннеса, як найкоштовніший за всю історію кінематографа, ювелірний вибір, виготовлений безпосередньо для фільму[8].
Баз Лурман хотів ускладнити образ Зеленої Феї й показати її метаморфоз від невинності до демонічності: основну частину пісні The sound of music виконує Кайлі Міноуг, а крик наприкінці належить Оззі Осборну[11].
Альбом «Moulin Rouge! Music from Baz Luhrmann's Film» став двічі платиновим у США[16] та п'ятикратно платиновим в Австралії[17]. У декількох музичних рейтингах він зайняв першу позицію або ж увійшов до першої п'ятірки.
.jpg)
.svg){kind=small}
