Малоянисоль

село Малоянисоль
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Маріупольський район
Громада	Кальчицька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA14140010120019023
Облікова картка	Малоянисоль
Основні дані
Засноване	1779
Населення	▼ 1968 (01.01.2017)
Площа	7.06 км²
Густота населення	279 осіб/км²
Поштовий індекс	87010
Телефонний код	+380 6246
Географічні дані
Географічні координати	47°22′56″ пн. ш. 37°20′26″ сх. д.H G O
Водойми	р. Кальчик, р. Калмицька
Відстань до; обласного центру	94,5 км
Відстань до; районного центру	24,8 км
Найближча залізнична станція	Хлібодарівка
Відстань до; залізничної станції	14,8 км
Місцева влада
Адреса ради	87040, Донецька обл., Маріупольський район, с. Кальчик, пров. Вокзальний, 2
Сільський голова	Бахчисарай Євгенія Федорівна
Карта
	Малоянисоль
	Малоянисоль
Мапа
	Малоянисоль у Вікісховищі

Малоянисо́ль (з 1956 по 1995 рік — Куйбишеве) — село Кальчицької сільської громади Маріупольського району Донецької області в Україні. Відстань до Нікольського становить близько 24 км і проходить автошляхом Т 0518.

Географія

У селі річка Калмицька впадає у річку Кальчик.

Загальні відомості

Малоянисоль — село, колишній центр сільської ради, розташоване у долині річки Кальчика, за 14 км від залізничної станції Хлібодарівка. Населення — 2355 особи. Сільській раді підпорядковані також населені пункти Катеринівка, Труженка.

Інфраструктура: середня, восьмирічна і початкова школи, клуб, бібліотека, дільнична лікарня, аптека.

Тут працюють сільське споживче товариство, хлібопекарня, молокоприймальний пункт, майстерні побутового обслуговування, 6 магазинів.

Встановлені:

- меморіальні дошки: репресованим акторам і режисерові пам'ятник Маріупольського грецького театру; поетові Г. Костоправі;

- пам'ятники: Г. Костоправі роботи Л. Кузьменкова і В. Константинова; композиція «Жертвам політичних репресій»;

- з цікавих місць — «колодязь Костоправа».

З життєпису

Поблизу Малоянисолі розкопано кургани з похованнями кочівників (IX—XIII ст. н. е.).

За наслідками «виводу кримських християн» — відомого переселення з Криму на території по берегу Азовського моря за покликом імператриці, було засновано 19 грецьких сіл, у тому числі і у 1779 році і Малоянисоль, яка була заснована депортованими з села Єні-Сала.

Русифікація грецької спільноти Приазовя розпочалася після ліквідації грецької автономії у 1860 р. і яка здійснювалася (згідно польових записів Ф. Брауна) через: а) службу в російській армії; б) переведення богослужінь на російську мову; в) навчання священиків (інтелігенції загалом) у російських духовних закладах; г) «оросійщення» грецьких прізвищ у метриках (приклади: Акритов, Барабашев, Костоманов, Чентуков та ін.).

ХІІ з'їзд РКП(б) започаткував політику «коренізації» (з 1927 р.), яка зумовила духовний ренесанс грецької літератури та культури, грекомовної освіти.

Розкуркуленим у 1930 р. виявився один купець (М. Шашкін).

Секретарі міськрайпарткомів Донецької області, керуючись отриманою 29.11.1932 р. Постановою ЦК і ЦКК КП(б)У з дозволом провести «чистку окремих осередків, що засмічені опортуністичними елементами, які знаходяться під кулацьким впливом, саботують виконання плану хлібозаготівель» взялися за її ретельне виконання — і в тому числі у тодішньому Малому Янисолі — за надзвичайно низьке виконання хлібозаготівель провели цю чистку^[1]. Внаслідок Голодомору в селі помирали, переважно, літні люди та діти, точна кількість жертв не підрахована^[2].

З 1933 р. на місці парового млина організували МТС. До весни 1934 р. при сільраді діяли 12 колгоспів і МТС («Червона зірка», ім. Шмідта, «Комінтерн», «Червона нива», ім. Петровського, «Емпро» (Вперед), «8-ме березня», «Червоний партизан», ім. Косіора, «Колгоспний шлях». Село заселюється переселенцями.

Масові політичні репресії в рамках «грецької операції» НКВС 1937—1938 рр. не минули і це одне з найбільших сіл у північному Приазов'ї з грецькою етнічною основою: 112 прізвищ встановлено місцевим відділенням «Меморіалу»^[3]. Одним із наслідків репресій стала русифікація грецької спільноти^[4], а також етнодемографічні зміни.

У 1968 р. колгосп «Світанок» зернового і м'ясо-молочного напряму мав 5628 га орної землі.

Населення

За даними перепису 1926 року 83 % греків України (у тому числі це стосується і Малоянисоля) рідною мовою назвали грецьку.

За даними перепису 2001 року населення села становило 2355 осіб, із них 5,31 % зазначили рідною мову українську, 94,35 % — російську, 0,08 % — грецьку, 0,04 % — вірменську, білоруську та гагаузьку мови^[5].

Відомі люди

Георгій Костоправ — репресований поет і перекладач, засновник літератури греків України, його іменем названа вулиця в селі.
Данило Теленчі — засновник і керівник Маріупольського грецького театру.
Федір Стамбулжи — засновник Донецького товариства греків, його перший голова, один з засновників та заступник голови ФГТУ.
Василь Галла — румейський поет, його іменем названа вулиця в селі.
Донат Патріча — румейський і український поет, композитор, перекладач з грецької мови, заслужений працівник культури України, член Національної спілки письменників України (1994), почесний громадянин Володарського району та села Малоянисоль, перший директор Володарської музичної школи. Автор гімну греків в Україні. Заступник Донецького товариства греків.
Георгій Левченко — український фізик і румейський поет.
Гайдак Микола Григорович — хорунжий Армії УНР, всесвітньо відомий ентомолог професор Мінесотського університету США.

Примітки

↑ Парсенюк Б. Чорні сторінки історії // Чорні крила. Волноваський район Донецької області. Іст. нарис, свідчення мешканців району, документи, вшанування пам'яті жертв Голодомору (Упор. С. Блєднов). Донецьк. 2008.
↑ Анимица Е. Малоянисоль: история, события, судьбы (1780—2010). Екатеринбург. 2010.
↑ Папазова А. Увічнення пам'яті репресованих мешканців села Малоянисоль. Зб. матер. НПК "Трагедія греків України в історичній пам'яті українців (80-і роковини репресивної «грецької операції»). 14.12.2017. Маріуполь. МДУ. 2017
↑ Помазан В. Греки України у пошуках себе (тотальна русифікація грецького населення України як один із наслідків «грецької операції». Зб. матер. НПК "Трагедія греків України в історичній пам'яті українців (80-і роковини репресивної «грецької операції»). 14.12.2017. Маріуполь. МДУ. 2017
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 березня 2022.

Посилання

Поселення давніх кочовиків (рос.)
Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Ця стаття ґрунтується на матеріалах енциклопедичного видання «Історія міст і сіл УРСР».
Відтак у ній може бути відсутньою або викривленою інформація про періоди Української революції, Голодоморів, Другої Світової війни та сучасності.
Ви можете допомогти проєкту, дописавши її.

Географія Україна Донеччина