Поблизу Макарова знайдено артефакти й рештки поселень доісторичних епох, виявлено залишки давньоруського Городища Х—ХІІІ століть. Деякі історики та археологи вважають, що на місці сучасного Макарова знаходилося літописне місто Здвижень.[1][2] Біля сучасного селища проходив один зі Змієвих валів.
Від початків поселення до святого Димитрія (Туптала)
Городище, Макарів, на мисі лівого берега р. Здвиж
Початкова задокументована історія Макарова пов'язана із селом Воронин, яке входило до числа Ясинецьких маєтків литовських феодалів Івашенцевичів (Васенцевичів). Вперше згадується в складі маєтностей Ясинецьких 1506 року[3]. Макар Васенцевич, який став постійно жити у Воронині, змінив своє прізвище на Макарович, а назву села на Макарів.
Наприкінці XVI століття Микола (Михайло), онук Макара, перетворив макарівське дворище на фортецю. Через рови перекидалися містки. З півдня замок захищала річка Здвиж. Ім'я наступного власника Макарова, польського коронного стражника Самуеля Лаща, асоціювалося з неймовірною жорстокістю щодо селян.
Під час Хмельниччини (1648—76) Макарівський маєток Харленських був спалений, а місцеве населення активно долучилося до українського національно-визвольного руху. У 2-й половині XVII століття попри намагання польських панів тримати місцеве населення у покорі воно не раз ще поставало — у середині 1660-х макарівські селяни долучилися до повстання і походів на чолі з овруцькимполковникомДециком; у 1694 році Макарів звільнили козаки Семена Палія. У цей час у містечку діяла Макарівська сотняКиївського полку. Цей же період пов'язаний із найвідомішим уродженцем Макарова — церковним і культурним діячем св. Димитрієм Ростовським (Данило Туптало), автора знаменитого Житія святих[ru] та ін, на честь якого назване сучасне місто Ростов-на-Дону.
За умовами Прутського трактату (1711) Макарів лишався під владою Польщі. На початку XVIII століття село належало одному з найбільших магнатів Правобережжя князеві Любомирському, згодом — ксьондзеві Каєтану Росцішевському, що в 1768 році (під час Коліївщини), змушений був тікати від гайдамаків на чолі з Іваном Бондаренком, чий загін зайняв Макарів у середині липня 1768 року. Невдовзі народний спротив було жорстко придушено, а ватажка впіймано на храмове свято в Макарові[4].
У XIX столітті відбувається економічний розвиток Макарова — так у 1866 році тут діяли невеликі підприємства: винокурний, пивоварний і два шкіряних заводи, цегельня. Щороку тут відбувалося 14 ярмарків.
Пам'ятний знак Жертв Голодомору та репресій у Макарові.
У 1920-х роках на Макарівщині розгорталась колективізація, у 1930-х роках на Макарівщині лютував сталінський терор. Під час Голодомору (1932—33) у Макарові та районі відбирався врожай і продукти харчування, внаслідок чого кількість жертв убивства голодом склала 3 450 осіб, з них — 99 дітей. Винні не покарані.
У грудні 1940 року в Макарові була організована районна сільськогосподарська виставка, яку відвідали 10 тисяч колгоспників району і делегації 20 районів області.
Пам'ятник на місці розстрілу нацистами понад 300 мирних жителів у червні 1941 р.
Під час Другої світової війни Макарів з 10 липня1941 року по 8 листопада1943 року під німецькою адміністрацією, перебував у складі рейхскомісаріату «Україна». Значне на той час єврейське населення міста зазнало геноциду з боку німецьких окупантів, як і у багатьох подібних містечках України. На території Макарівського району базувалися партизанські загони С. Ковпака та М. Наумова. У відповідних карних акціях німці розгортали терор проти місцевого українського населення.
Книга «Нариси з історії Макарівського району» (2006)
У 1950—1960-х роках — спроби відновити господарства Макарова і Макарівщини — створені автопарк, міжколгоспне будівельне підприємство, комбінат комунальних підприємств, ремонтно-будівельну організацію, медичне училище.
Від 1991 року Макарів — у незалежній Україні. У 1990—2000-х відбулися значні зміни в економіці міста, але місто і район традиційно лишаються орієнтованими на виробництво і перероблення сільськогосподарську продукцію. Цьому, зокрема, сприяє створений у 2000 році Макарівський сільський сервісний центр, що надає послуги сільському населенню.
Поступово відроджується духовність, розвивається культура — у 2007 році у Макарові був затверджений і прийнятий селищний герб; була відкрита і освячена церква на честь святого Димитрія Ростовського, у якій знаходиться частинка мощей цього святого; встановлено величний пам'ятник на його честь.
27 лютого 2022 року в Макарові зафіксовано техніку окупанта, яка мала намір прорватися до Києва. 2 березня 14-та окрема механізована бригада імені князя Романа Великого та 95-та окрема десантно-штурмова бригада звільнили селище та закріпилися у ньому. Проте надалі Макарів перебував під постійними обстрілами окупантів, станом на 25 березня був зруйнований на 70 %.[7]
8 квітня 2022 року, після звільнення Макарова від московитської навали селищний голова Вадим Токар повідомив, що за попередніми підрахунками населений пункт зруйновано на близько 40 %, було виявлено 132 цивільних особи розстріляних російськими катами[8]. Немає жодного неушкодженого адміністративного приміщення.[9]
Макарівщина традиційно є сільськогосподарсько орієнтованою — основними напрямками сільськогосподарського виробництва є вирощування зернових, зернобобових, технічних культур, в тому числі картоплі та льону, а також виробництво молока і м'яса, вирощування худоби та птиці. Саме з метою покращення соціальної інфраструктури та розвитку послуг в Макарівському районі в 2000 році був створений і успішно діє Макарівський сільський сервісний центр, який надає послуги сільському населенню; також працює кредитна спілка власників особистих підсобних господарств «Господар».
Автостанція «Макарів».
Специфікація економіки зумовила також те, що понад 2/3 у загальному обсязі промислової продукції припадає на виробництво товарів народного споживання, причому на 90 % це харчова і переробна промисловість[11].
Загалом промисловість колишнього Макарівського району представлена близько 10 основними підприємствами, причому майже всі мають недержавну форму власності. В структурі промислового виробництва пріоритетне місце належить харчовій промисловості. У Макарові, зокрема, працюють хлібозавод, ряд інших незначних виробництв.
Загалом на Макарівщині — понад 200 малих підприємців. До літа 2020 року населення Макарівського району обслуговували 3 стаціонарні ринки і близько 300 об'єктів торгівлі та громадського харчування.
Медичне обслуговування населення Макарова та громади здійснюють Макарівська центральна районна лікарня та Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги. Вже за незалежності України у центральній лікарні відкрито оснащене реанімаційне відділення, укомплектовано сучасним обладнанням кабінети ультразвукової та функціональної діагностики, ендоскопічний кабінет.
У Макарові діє мережа навчальних закладів — загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних і спеціальних[12].
Дитсадок «Барвінок»
Макарівські загальноосвітні заклади:
Макарівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів — природничо-математичний ліцей» (директор Українець Надія Миколаївна; вул. Піонерська, 3);
На базі колишнього дитячого будинку «Барвінок» у 2011 році було створено новітній заклад — Макарівський центр соціальної підтримки для дітей та сімей «Промінь надії»[13]
Вищу освіту (профільну) в Макарові можна здобути у Макарівському медичному коледжі.
ТРК «Авіс» — засновником і керівником є Вареник Юрій Олександрович; мовлення здійснюється 4 години на добу щоденно, окрім понеділка; фактичне покриття включає не лише колишній Макарівський, а й колишній Бородянський та Фастівський райони.
приватна суспільно-політична газета «Макарів Діловий»
приватна суспільно-політична газета «Рідні Обрії»[15].
Культура, краєзнавство, фестивалі
Районний будинок культури.Макарівська Центральна районна бібліотека для дітейКінотеатр «Ольвія».
аматорський фольклорний колектив «Чебреці» (художній керівник — Гончаренко Галина Федорівна, заслужений працівник культури) — дав близько 20 повних самостійних концертів, бере участь у різноманітних фольклорно-етнографічних і культурних фестивалях, оглядах, заходах.
аматорський хореографічний колектив «Ясочка» (керівник — Смоленська Оксана Анатоліївна) — бере участь у концертах, присвячених відзначенню державних та професійних свят.
хоровий ансамбль «Свят-коло» (керівник — Степурко Віктор Іванович, член спілки композиторів України) — започатковано і проведено перший фестиваль духовної музики ім. Данила Туптала; бере участь у концертах та урочистостях.
Сквер біля пам'ятника Тарасу Григоровичу Шевченку
У Макарові функціонує краєзнавчий клуб «Пошук» під керівництвом Д. Нетреби. Для підростаючого покоління щороку в селищі проводиться туристичний зліт юних туристів «Козацькі походи».
Серед інших місцевих свят і фестивалів, які організуються і проводяться останнім часом (2000-ні) у Макарові[17]:
Фестиваль духовної музики імені Данила Туптала. Узагалі в містечку розробляється проект духовно-історичного культурно-освітнього центру імені Дмитрія Ростовського, куди мають увійти пам'ятник і проектований музей землякові, духовна бібліотека;
театралізоване дійство «Ось і прийшла до мене неділенька зелена», що відбувається щочервня на Зелені Свята на центральній площі Макарова, біля районного будинку культури;
щолипневе театралізоване свято на березі Здвижу в Панському парку «Ой на Івана, ой на Купала».
Свято-Дмитріївська церква — храм на честь Святителя Дмитрія (Туптала), митрополита Ростовського Української Православної церкви Київського Патріархату почали будувати в 2004 році; освячення храму здійснив 10 листопада2007 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні архиєпископа Переяслав-Хмельницького Димитрія, благочинного району та настоятеля протоієрея Богдана Лисиченка, чисельного духовенства міста Києва та єпархії[18]. 27 жовтня 2010 року настоятель храму протоієрей Богдан Лисиченко змінив установчі документи та перейшов до Української Православної Церкви (Московського патріархату). Представники УПЦ КП назвали це «рейдерським захопленням», конфлікт не вичерпано й досі[19][20].
Свято-Іллінська церква (ПЦУ) — як парафія (Свято-Іллінська) у Макарові бере початок у XIX столітті; існував дерев'яний храм, зведений 1881 року на місці більш давньої церкви середини 18 століття, збудованоЇ, у свою чергу, на місці ще більш давнього храму. Будівництво кам'яної церкви для потреб відновленої 1991 року релігійної громади під патронатом УПЦ МП[21] було розпочато на початку 1990-х років; освячено храм у серпні 2007 року[22].
Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Іллі м-ка Макарів Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України[23].
Церква Першоверховних апостолів Петра і Павла (ПЦУ) — парафія Переяслав-Хмельницької єпархії УПЦ Київського Патріархату, зареєстрована 27.12.2013 р. Від грудня 2018 року — у складі ПЦУ.
В березні 2022 року храм святих апостолів Петра і Павла в смт. Макарів, що знаходиться на Городищі біля історико-краєзнавчого музею, зазнав пошкоджень. У церковній будівлі були вибиті вікна. На східній стороні, у безпосередньому сусідстві з церквою, на ґрунті присутній слід попадання снаряду з важкої зброї.
Барельєф на фасаді Макарівського районного будинку культури
У центральній частині селища збереглися окремі споруди забудови часів Російської імперії. Найбільшими є виробничі приміщення Макарівського хлібзаводу — два прибудовані один до одного двоповерхові виробничі корпуси із відповідним оформленням фасадів. Ці споруди в минулому були броварнею — пивоварним заводом..
Окрім того, декілька житлових будинків межі ХІХ-ХХ століть збереглися на початку вулиці Фрунзе.
Забудова селища — переважно сільська, втім центральна частина справляє приємне враження охайного містечка завдяки, в першу чергу, вдалій організації 2 площ, а також оточуючій забудові — окремі будівлі сталінського періоду (з характерним для них виглядом), успішно перемежовані з модерними будинками, тобто відсутність зразків шаблонної (зокрема для райцентрів) сірої радянської забудови 1970-х років, якщо і є, то в реконструйованому вигляді; пануючим кольором у середмісті Макарова є білий (світлий) — колір фасадів значного числа будинків. Домінантою центральної площі є хоча і типовий, але гарний в архітектурному і функціональному плані районний будинок культури, доволі яскраво доповнений барельєфом в українському національному дусі.
Архітектурне обличчя Макарова формують також селищні пам'ятники — у центрі це численні радянські пам'ятники на вшанування подій та учасників німецько-радянської війни та встановлене за незалежності України (2007) погруддя Тараса Шевченка; поряд із центром у районі Свято-Дмитріївського храму створено оригінальну меморіальну ділянку вже у 2-й половині 2000-х років — пам'ятник Святителю Дмитрію (Дмитро Туптало) і пам'ятний знак Жертвам Голодомору і репресій.
Туптало Сава Григорович (1599, Макарів, Київщина — 6 січня ст. ст. 1703, Київ) — сотник макарівський і київський, козацький діяч, благодійник.
Туптало Данило Савич (Димитрій Ростовський, Туптало Данило, Туптало Дмитро) (грудень 1651, Макарів, Київщина — 28 жовтня ст. ст. 1709, Ростов) — святий, митрополит Ростовський та Ярославський, церковний діяч, вчений, письменник і проповідник. Український письменник, історик, богослов і релігійний діяч.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 17 грудня 2018. Процитовано 17 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Букет Є. Історія кожного поселення — сягає коренями у глиб століть // Макарівські вісті. — 2012. — 3 лютого. — № 5 (10705). — С. 4-5.PDF
Макарів — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР [Архівовано 5 квітня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)
.JPG)
