PROFILPELAJAR.COM

Людовик I
Людовик I
італ. Ludovico I
Народився	5 липня 1773 ; П'яченца, Емілія-Романья
Помер	27 травня 1803 (29 років) ; Флоренція, Етрурське королівство
Поховання	Пантеон Інфантів
Країна	Герцогство Парми та П'яченци; Етрурське королівство
Діяльність	політик
Знання мов	нідерландська
Титул	герцог
Посада	Список королів Італії
Рід	Капетинги і Пармські Бурбони
Батько	Фердинанд I Пармський
Мати	Марія Амалія Австрійська
Брати, сестри	Кароліна Пармська, Марія Антоніяd, Марія Карлотаd і Пилип Пармськийd
У шлюбі з	Марія Луїза Іd
Діти	Карло II і Марія Луїза Карлотаd
Нагороди
	;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Людовик I Франческо Філіберт (італ. Ludovico Francesco Filiberto I di Borbone-Parma; 5 липня 1773 — 27 травня 1803) — король Етрурії в 1801—1803 роках.

Життєпис

Молоді роки

Походив з династії Пармських Бурбонів. Старший син Фердинанда I, герцога Парми і П'янченци, та Марії Амалії Австрійської. Народився 1773 року в замку Колорно, околиця Парми. Невдовзі отримав титули принца Парми і П'янченци, інфанта Іспанії. З дитинства разом з сестрою Кароліною був улюбленцем батьків. Їх особисто навчав релігії батько. Вчителями були також директор герцогської бібліотеки священик-театинець Паоло Марія Пачауді і економіст чернець-камальдул Джаммарія Ортес.

У 4 роки навчився читати, демонстрував здібності до географії і геометрії. Йому легко давалися іноземні мови, зокрема давньогрецька, подобалися образотворче мистецтво і музика. Особливою пристрастю були природничі науки, насамперед хімія, мінералогія, ботаніка і орнітологія. Для нього в Колорно було створено кабінет природної історії і розбитий невеликий ботанічний сад. У 1778 році він вдарився головою об мармуровий стіл, граючи з Кароліною, від чого захворів на епілепсію. У 1793 році завершив домашню освіту.

У 1794 році рушив до Мадриду, де 1795 року пошлюбив представницю Іспанських Бурбонів. В Іспанії він продовжив активно цікавитися наукою, зокрема спілкувався з відомими ботаніками Казимиро Гомесом де Ортегою і Антоніо Хосе Каванільєсом. З їх допомогою поповнив колекцію ботанічного саду і музею природної історії в Пармі.

Королювання

1800 року за умовами Договору у Сан-Ільдефонсо Іспанія погодилася з французьким захопленням герцогства Пармського. Натомість батько Людовика повинен був отримати володіння в Тоскані. 1801 року за Люневільським договором Фердинанд III Габсбург втратив трон великого герцогства Тосканського. 1801 року за Аранхуезьким договором Людовик отримував новоутворене Етрурське королівство.

Спочатку Людовик I разом з дружиною відвідав Париж, де захворів на якусь хворобу. Потім рушив до Тоскани. Місцеве населення ставилося до нього з недовірою, оскільки він був нав'язаний окупантами. Деякі представники аристократії відмовилися від служби при дворі. Людовик I не залишав спроб налагодити відносини зі своїми підданими і призначав на важливі пости місцевих аристократів. Перші державні акти короля були спрямовані на реформування системи освіти з метою її поліпшення. Він також заохочував у підданих заняття благодійністю. Проте, багатотисячні протести проти присутності на тосканській території французької армії тривали весь час правління Людовика I і завдавали скарбниці великі збитки. Незважаючи на скрутне фінансове становище, при дворі було впроваджено розкішний церемоніал на кшталт мадридського. Це також сприяло зростанню невдоволення серед місцевого населення

Незабаром стан здоров'я Людовика I сильно погіршився, чим скористалися уряди Франції, Іспанії і Папського престолу. Папському нунцію вдалося переконати хворого короля скасувати «Кодекс Леопольда», що обмежував втручання церкви в світське життя. 1802 року Людовик I підписав нову збірку законів — «Суботній кодекс». Цей акт остаточно налаштував проти короля місцеве населення. Того ж року він, незважаючи на хворобу, відвідав Іспанію. Незабаром після повернення до Флоренції у короля посилилися напади епілепсії і гарячки, внаслідок чого Людовик I помер 1803 року. Йому спадкував син Людовик II.

Родина

Дружина — Марія Луїза Жозефіна, донька Карла IV Бурбона, короля Іспанії

Діти:

Карл Людовик (1799—1883), король Етрурії, герцог Парми
Марія Амалія (1800—1802)
Марія Кароліна (1800—1803)
Марія Луїза Шарлотта (1802—1857), дружина принца Максиміліана Саксонського

Родовід

Людовик Великий Дофін

Марія Анна Вікторія Баварська

Марія Анна Іспанська

Фердинанд III Габсбург

Елеонора Ґонзаґа

Людовик Бургундський

Марія-Аделаїда Савойська

Людовик

Примітки

↑ ^а ^б ^в Mora A. Dizionario Biografico degli Italiani — 2006. — Vol. 66.
d:Track:Q1128537
↑ ^а ^б https://books.google.es/books?id=og2yJorsuKAC&dq=luis%20de%20etruria&hl=es&pg=PA561#v=onepage&q&f=false
↑ ^а ^б ^в Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
d:Track:Q41705771 d:Track:Q2720582
↑ Lundy D. R. The Peerage
d:Track:Q67129259 d:Track:Q21401824

Джерела

Predari F. Ludovico I re d'Etruria // Enciclopedia economica accomodata all'intelligenza: [итал.]. — Torino: Presso Gaetano Maspero, 1861. — Vol. II. — P. 268. — 1476 p.
Davies N. Vanished Kingdoms: The History of Half-Forgotten Europe: [англ.]. — London: Penguin UK, 2011. — 848 p. — ISBN 978-0-14-196048-7.