PROFILPELAJAR.COM

Крістіне Нестлінґер
Крістіне Нестлінґер
Christine Nöstlinger
Народилася	13 жовтня 1936[…]; Відень
Померла	28 червня 2018[…] (81 рік); Відень, Австрія; ·злоякісна пухлина
Поховання	Hernalser Friedhofd
Громадянство	Австрія
Національність	австрійка
Діяльність	письменниця
Сфера роботи	дитяча та підліткова літератураd
Мова творів	німецька
Напрямок	дитяча література
У шлюбі з	Ernst Nöstlingerd
Діти	Christiana Nöstlingerd і Barbara Waldschützd
Нагороди	; Buchpreis der Wiener Wirtschaftd (2008) Friedrich-Bödecker-Preisd (1972) Deutscher Jugendliteraturpreisd (1973) Österreichischer Kinder- und Jugendbuchpreisd (1974) Mildred L. Batchelder Awardd (1979) Срібний стилосd (1982) Johann-Nestroy-Ringd (1986) Kinder- und Jugendbuchpreis der Stadt Wiend (1987) La vache qui litd (1990) Steirische Leseeuled (1997) Ehrenpreis des österreichischen Buchhandels für Toleranz in Denken und Handelnd (1998, 1998) Wildweibchenpreisd (2002) Меморіальна премія імені Астрід Ліндґрен (2003) Willy and Helga Verkauf-Verlon Preisd (2009) Buchpreis der Wiener Wirtschaftd (2010) Corine Literature Prized (2011) Bruno-Kreisky Award for a political bookd (2011) Zehn besondere Bücher zum Andersentagd (2011) Österreichischer Kinder- und Jugendbuchpreisd (2014) Käthe Leichter Prized (2016) Austrian Art Prize for Children's and Youth Literatured (1989) Q131308535? (1989) Q131308509? (1989)
	Сайт: christine-noestlinger.de
	Кристин Нестлінґер у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах

~~|Ukrcenter=~~ ~~|Примітки=~~

Кристіне Не́стлінґер (13 жовтня 1936(19361013) року, Відень, Австрія — 28 червня 2018 р., Відень, Австрія) — австрійська дитяча письменниця. Авторка більш ніж сотні книг для дітей та підлітків, лауреат багатьох премій. Книжки Нестлінґер перекладені 38 мовами, у тому числі й українською.

Життєпис

Крістіне Нестлінгер закінчила середню школу з гуманітарним ухилом, потім вчилася у Віденській Академії мистецтв. У юності Крістіне Нестлінгер не думала про письменницьку кар'єру, вона займалася графікою та ілюструвала книжки для дорослих. Потім графіку довелося відкласти: треба було дбати про маленьких дочок Крістіану і Барбару.

Кристина стала малювати для них серію картинок про Фредеріку, неслухняну дівчину з червоними, як сік малини, волоссям і вигадувати про неї кумедні історії. Коли доньки підросли, на кухні поставили друкарську машинку: Кристіне хотіла записати все, що вона вигадує.

Так 1970 року виникла книга «Рудоволоса Фредеріка». Нестлінгер принесла її до видавництва разом з ілюстраціями. Книгу відразу опублікували, але оформляв її інший художник, видавцям не сподобалися картинки. За «Фредеріку» письменниця отримала приз Фрідріха Бедекера.

Після другої книги Нестлінгер вирішила всерйоз зайнятися літературою. Дочки ходили до школи, а вона писала, намагаючись проводити за роботою не менше десяти годин на день.

Діапазон її творчості надзвичайно широкий: вірші, оповідання для найменших, пародії на комікси, детективи, фантастичні повісті, літературні казки. Герої книг Кристини Нестлінгер — звичайні сучасні діти. Вони живуть не в ізольованому літературному світі, а по сусідству з нами, і, якщо постаратися, їх напевно можна зустріти.

У персонажах Нестлінгер читачі впізнають самих себе: недосконалих, які помиляються, шукачів виходу, що живуть нормальним життям з радощами і негараздами. Її герої часто бувають товстими, противними, нахабними і боязкими. Діти можуть жахливо розлютитися, почати грубити і хуліганити. Але це тому, що «життя стає все поганішим», як каже Софі, героїня книги «Мене називають мурахоїдом».

Письменниця вважає, що в непослуху дітей найбільше винні дорослі. Вона розповідає не лише про дітей, а й про їх нервових матерів, безпорадних вчителів і про їхніх батьків, які завжди зайняті роботою. Найбільше їй не до душі дорослі, які забули своє дитинство, домашні тирани.

Нестлінгер згадує, що була «неорганізованою і буйною дитиною», викидала книги для зразкових дівчаток і вигадувала свої власні історії про Конрада, дитину з консервної банки. Або про Хюго — дитину, яка ніяк не хотіла ставати дорослою.

Вона — лауреат більш ніж 30 літературних премій, серед них — Медаль Ганса Крістіана Андерсена. 2003 року Нестлінгер стала першим лауреатом премії пам'яті Астрід Ліндгрен.

Бібліографія

1970 — Die feuerrote Friederike («Рудоволоса Фредеріка»)
1971 — «Діти з дитячого підземелля»
1971 — «Троє поштових грабіжників»
1972 — Wir pfeifen auf den Gurkenköning («Начхати нам на огіркового короля!»)
1972 — Ein Mann für Mama («Чоловік для мамы»)
1973 — Maikäfer, flieg! («Летіть, хрущі!»)
1973 — «Чорний пан і великий собака»
1973 — Der kleine Herr greiftein («Маленький пан береться за справу»)
1974 — Ilse Janda, 14 («Ільзе Янда,14»)
1974 — Achtung! Vranek sieht ganz harmlos aus («Увага! Пан Вранек виглядає як ягнятко»)
1974 — «Горобець в пуках»
1975 — Konrad oder Das Kind aus der Konservenbüchse («Конрад, або Дитина з бляшанки»)
1981 — «Мислитель у дії»
1982 — Das Austauschkind («Дитина на обмін»)
1984 — «Ольфі Обермаєр і Едип»
1984 — «Хуго: дитина у розквіті років»
1984 — Am Montag ist alles ganz anders
1985 — Haushaltsschnecken leben länger
1986 — Der geheime Großvater
1986 — Man nennt mich Ameisenbär
1986 — «Дідько! Щоденник Юлії»
1987 — Wetti und Babs
1987 — «Собаче життя»
1988 — Gretchen, mein Mädchen («Маргаритко, моя квітко»)
1988 — Die nie geschriebenen Briefe der Emma K., 75
1989 — Der Zwer im Kopf
1989 — Einen Löffel für den Papa
1994 — Ilse Janda, 14 oder Die Ilse ist weg
1997 — Der gefrorene Prinz
1999 — Mini ist verliebt
2002 — Fussballgeschichten vom Franz